Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста»

Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста»
(«Кондотьєрі» типу «D»)
Classe Duca d'Aosta
Крейсер «Еудженіо ді Савоя»
Служба
Тип/клас Легкий крейсер
Держава прапора Regia Marina
Замовлено 2
Закладено 2
Спущено на воду 2
Виведений зі складу флоту 2
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 10 357 т (стандартна)
10 843 т (повна)
Довжина 186,9 м
Ширина 17,5 м
Осадка 6,5 м
Бронювання 35 мм (палуба)
60 (пояс)
100 мм (бойова рубка)
50 мм (траверзи)
90 мм (башти)
Технічні дані
Рухова установка 6 парових котлів
2 парові турбіни
Потужність 110 000 к.с.
Швидкість 36,5 вузлів
Автономність плавання 3 900 миль на 14 вузлах
Екіпаж 578
Озброєння
Артилерія 8 x 152-мм гармат «OTO/Ansaldo 152/53»
6 x 100-мм гармат 100 mm/47 OTO
8 x 37-мм гармат Breda
8 x 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31»
Торпедно-мінне озброєння 6 x 533-мм торпедних апаратів
Авіація 2 літаки IMAM Ro.43

Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста» (італ. Classe Duca d'Aosta) — четвертий підклас легких крейсерів Королівських ВМС Італії періоду Другої світової війни типу «Кондотьєрі» («Кондотьєрі» типу «D»).

Історія створення[ред. | ред. код]

В програму будівництва італійського флоту 1931-1932 років було закладене будівництво ще 2 крейсерів. Цей підклас отримав назву «Дука д'Аоста», або «Кондотьєрі» типу «D».

В проект, порівняно з попереднім класом, були внесені невеликі зміни: була змінена форма надбудов, димових труб, інакше розташовувалась універсальна артилерія. Також незначно було збільшене бронювання. Щоб зберегти швидкість, була збільшена потужність енергетичної установки, але при цьому виросла й водотоннажність.

Представники[ред. | ред. код]

Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
Емануеле Філіберо Дука д'Аоста
Emanuele Filiberto Duca d'Aosta
«Cantiere navale fratelli Orlando», Ліворно 29 жовтня 1932 року 22 квітня 1934 року 17 березня 1935 року переданий СРСР 2 березня 1949 року через репарації
Еудженіо ді Савоя
Eugenio di Savoia
«Cantiere navale di Sestri Ponente», Генуя 6 липня 1933 року 16 березня 1935 року 16 червня 1936 року переданий Греції 1 липня 1951 року через репарації

Конструкція[ред. | ред. код]

Корпус та бронювання[ред. | ред. код]

Корпуси крейсерів мали клепану конструкцію та набирались за змішаною схемою: середня частина поздовжна, а в закінченнях поперечна. Корпуси мали 22 водонепроникних відсіки та 11 водонепроникних переборок.

Броньована цитадель складалась з головного поясу товщиною 70 мм та верхнього поясу - 20 мм. На відстані 3,5 м від боту розміщувалась 35-мм поздовжна протимінна переборка, яка в основі з'єднувалась з 20-мм платформою. Цитадель закінчувалась поперечними 50-мм переборками. Головна палуба мала бронювання 30-30 мм, верхня палуба - 12-15 мм. Бойова рубка прикривалась бронею товщиною 25-100 мм. Башти головного калібру мали броню товщиною 90 мм, їх барбети та щити артилерії універсального калібру мали такий же захист, як і крейсери попередньої серії.

Силова установка[ред. | ред. код]

Енергетична установка складалась з 6 парових котлів (типу «Ярроу» на «Еудженіо ді Савоя» і типу «Торнікрофта» на «Дука д'Аоста»), які виробляли пару для 2 турбозубчастих агрегатів (типів «Парсонс» та «Белуццо» відповідно). Вони забезпечували швидкість повного ходу в нормальних умовах у 34 вузли, дальність плавання становила 3 400 миль на 14 вузлах.

Озброєння[ред. | ред. код]

Озброєння складалось з восьми 152-мм гармат «OTO/Ansaldo 152/53», розміщених попарно у 4 баштах. Боєкомплект становив по 250 снарядів на ствол.

Універсальна артилерія складалась з трьох спарених 100-мм гармат «100 mm/47 OTO».

Малокаліберна та зенітна артилерія складалась з восьми 37-мм гармат «Breda », розміщених попарно, та вооьми спарених 13,2-мм кулеметів «Breda Mod. 31».

Торпедне озброєння складалось з шести 533-мм торпедних апаратів у двох тритрубних установках з боєзапасом у 12 торпед (6 торпед в апаратах, і 6 в окремому погребі). Під час війни запасні торпеди були зняті, а погріб використовувався для зберігання боєзапасу для зенітної артилерії.

Протичовнове озброєння складалось з двох бомбоскидачів та двох бомбометів.

У 1943 році з крейсерів демонтували торпедне та авіаційне озброєння, а неефективні 13,2-мм кулемети замінили на 12 20-мм зенітних автомати.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Легкі крейсери типу «Дука д'Аоста»

Джерела[ред. | ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
  • Трубицын С. Лёгкие крейсера Италии. Часть II. (1930-1974) , С.-Пб.: издатель Р.Р. Муниров, 2008, 76 с.:илл.; ISBN 978-5-98830-029-8 (рос.)