Закладка судна

Wikipedia open wikipedia design.

Закладка науково-дослідницького судна Sonne[de] на Meyer Werft в Німеччині в 2013 році

Закла́дка судна або закладка кіля судна — технічна процедура на початку будівництва судна (корабля), початок формування його корпусу на спеціальному майданчику, обладнаному для будівництва судна і спуску його на воду, — построєчному місці. На построєчному місці встановлюється перший закладний блок або секція корпусу. Закладка вважається початком будівництва судна і супроводжується урочистим ритуалом за участі представників влади, громадськості, моряків і корабелів[1].

Технологія закладки судна[ред. | ред. код]

З технологічної точки зору закладка завершує підготовчий етап будівництва судна (розкрій і різка металу) і початок блочної чи стапельної збірки (в залежності від технології) — збирання корпусу з секцій і блоків. Для великих суден може починатись одночасно в декількох районах построєчного місця. Закладний блок чи секцію обирають в районі корпусу з найбільшим обсягом монтажних робіт і виготовляють без технологічних припусків. Стикування наступних блоків, секцій, вузлів або деталей з закладним блоком виконують після перевірочних робіт і закріплення закладного блоку. Перед закладкою судна на построєчному місці наносять контрольні та базові лінії, встановлюють частину елементів опорного пристрою, забезпечуючи установку закладного блоку або секції[1].

Інколи церемонію закладки судна називають «закладкою кіля» (англ. keel laying) — раніше будівництво корабля починалося з закладки кіля. В сучасному суднобудуванні широко використовується секційний спосіб будівництва корпусів, при якому корпус корабля збирається з секцій, заздалегідь виготовлених в цехах суднобудівного заводу і в готовому вигляді доставлених на стапель, тому зараз вже не можна говорити, що будівництво судна завжди починається з кіля[2]. Закладка судна в Україні реєструється у Державному судновому реєстрі України, для чого складається спеціальний «Акт закладки кіля судна», який підписують Головний будівельник корабля, представник замовника і представник Регістру судноплавства України та затверджує Генеральний директор суднобудівного підприємства.

В малому суднобудуванні закладкою також називають конструкцію з кіля в збірці з форштевенем і транцем, яку першою встановлюють на суднобудівельний стапель[3].

Церемонія закладки «закладної дошки»[ред. | ред. код]

Традиційно закладка судна проводиться в урочистій обстановці. За традицією в спеціальну нішу закладної секції судна вкладається металева пластина з написом — закладна дошка. У ній міститься інформація про час і місце закладки судна, а також про його будівельників.

Закладна дошка радянського атомного підводного човна К-433

Закладна дошка — невелика, 10-20 дюймів у діагоналі, виготовлена зі срібла, латуні або просто хромована сталева пластина з нанесеним текстом, що зазвичай містить ім'я корабля, дату і місце його закладки, а також відомості про його будівельників. З часом закладні дошки стали більш повно надавати інформацію про новий корабель, на них навіть гравірували силует корабля. Закладну дошку за традицією поміщають в металеву кишеню на закладній секції.

Традиція закладки закладної дошки йде з глибокої давнини. В Стародавній Греції і Римі в кіль судна або під щоглу закладали монети, аби сплатити Харону за перевезення через Стікс душ жертв суднотрощи. В інших культурах також існували ритуали закладки в основу судна, що будується, талісманів, які, як вважалося, допомагали мореплавцям умилостивити надприродні сили морів[4].

В Російській імперії традиція отримала значний розвиток із розвитком вітрильного флоту на початку XVIII століття — при початку будівництва корабля під форштевень і ахтерштевень закладали золоті монети. Пізніше, наприкінці XVIII — початку XIX століття разом з монетами в кіль стали закладати медалі із зазначенням назви і рангу корабля та прізвища його головного будівельника. Керівник церемонії забивав перший болт спеціальним срібним молоточком. Згодом розміри медалі збільшилися і вона перетворилася на закладну дошку[5].

Історична цінність закладних дощок не викликає сумнівів — вони, по суті, є своєрідними історичними документами, що свідчать про час і місце закладки кораблів або суден, а також про їх будівельників.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Закладка судна // Морской энциклопедический справочник. — Под ред. акад. Н. Н. Исакина. — Ленинград : «Судостороение», 1987. — Т. 1 (А-Н). — С. 252. (рос.)
  2. Naval Sea Systems Command. Team Ships — Keel Laying. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 6 червня 2013.  (англ.)
  3. Закладка // Морской энциклопедический справочник. — Под ред. акад. Н. Н. Исакина. — Ленинград : «Судостороение», 1987. — Т. 1 (А-Н). — С. 252. (рос.)
  4. Lenzini, Heidi (January 25, 2013). Mast Stepping: A Mariner's Tradition | Navy Live. United States Navy. Процитовано 16 травня 2018.  (англ.)
  5. Закладная доска // Морской энциклопедический справочник. — Под ред. акад. Н. Н. Исакина. — Ленинград : «Судостороение», 1987. — Т. 1 (А-Н). — С. 252. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]



This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.

Destek