Транспорт Південно-Африканської Республіки

Транспорт Південно-Африканської Республіки M:
Транспортна система Південно-Африканської Республіки (англ.)
Транспортна система Південно-Африканської Республіки (англ.)
Територія
Площа 1,2 млн км² (25-те)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Нджесузі (3408 м)
Повітряний
Аеропортів 566 (11-те)
Наземний
Автошляхів 747,0 тис. км (10-те)
Залізниць 20,9 тис. км (14-те)
Водний
Узбережжя 2798 км
Трубопровідний
Трубопроводів 2,5 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Елізабет Діпуо

Транспорт Південно-Африканської Республіки представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 219 090 км² (25-те місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена з північного сходу на південний захід, анклав — держава Лесото; максимальна дистанція з півночі на південь — км, зі сходу на захід — км[2][3]. Географічне положення Південно-Африканської Республіки дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи навколо Африки між Америкою з Європою та Азією з Австралією[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Південно-Африканській Республіці, станом на 2014 рік, дорівнює 747 014 км, з яких 158 952 км із твердим покриттям і 588 062 км без нього (10-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 20 986 км (14-те місце у світі), з яких 80 км стандартної 1435-мм колії (80 км електрифіковано), 19 756 км вузької 1065-мм колії (8 271 км електрифіковано), 1 1155 км електрифікованої) ширококолійної мережі для пасажирських перевезень[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 566 аеропортів (11-те місце у світі), з них 144 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 422 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 11 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 7 (1);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 52 (31);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 65 (258);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 9 (132)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 23 авіапідприємства, які оперують 216 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 17,19 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 885,27 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Південно-Африканська Республіка є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — ZS, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Південно-Африканської Республіки мають літерний код ІКАО, що починається з — FA[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Кейптаун, Дурбан, Порт-Елізабет, Ричардс-Бей, Салдана-Бей. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Дурбан — 2,7 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Мозел-Бей.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 3 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (136-те місце у світі), Південно-Африканської Республіки, з яких: нафтових танкерів — 3[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 19 (Австралії — 1, Острову Мен — 2, Мексики — 1, Нової Зеландії — 1, Сейшельських Островів — 1, Сінгапуру — 13)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Південно-Африканській Республіці, станом на 2013 рік, становила 1,4 км; нафтогонів — 992 км; продуктопроводів — 1 460 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 23 грудня 2015 року міністерство в уряді Джейкоба Зуми очолювала Елізабет Діпуо[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с South Africa : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. South Africa : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]