Транспорт Індії

Транспорт Індії M:
Транспортна система Індії (англ.)
Транспортна система Індії (англ.)
Територія
Площа 3,29 млн км² (7-ме)
Рельєф переважно височинний
Найвища точка гора Канченджанґа (8598 м)
Повітряний
Аеропортів 346 (21-ше)
Наземний
Автошляхів 4,7 млн км (2-ге)
Залізниць 68,5 тис. км (5-те)
Водний
Узбережжя 7000 км
Головний порт Мумбаї
Водних шляхів 14,5 тис. км (9)
Найдовша річка Ганг (2525 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів 35,7 тис. км
Адміністрування
Орган окремі галузеві міністерства

Транспорт Індії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 3 287 263 км² (7-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, з компактним ромбоподібним центральним масивом; максимальна дистанція з півночі на південь — 3200 км, зі сходу на захід — 2740 км[2][3]. Географічне положення Індії дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Близьким і Далеким Сходом, транспортні коридори з Центральної Азії до Південної[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Докладніше: Автомобільний транспорт Індії

Загальна довжина автошляхів в Індії, станом на 2015 рік, дорівнює 4 699 024 км, з яких 96 214 км загальнодержавних, 147 800 км внутрішньоштатних, 4 455 010 км інших (2-ге місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Індії та Номерні знаки Індії

Залізничний[ред. | ред. код]

Докладніше: Залізничний транспорт Індії

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 68 525 км (5-те місце у світі), з яких 58 404 км широкої 1676-мм колії (23 654 електрифіковано), 9 499 км вузької 1000-мм колії; 622 км вузької 762-мм колії[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

Докладніше: Цивільна авіація Індії

У країні, станом на 2013 рік, діє 346 аеропортів (21-ше місце у світі), з них 253 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 93 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 22 (1);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 59 (3);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 76 (6);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 82 (38);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 14 (45)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 20 авіапідприємств, які оперують 485 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 98,9 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,83 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 45 гелікоптерних майданчиків[1].

Індія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — VT, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5].Коди ІКАО для аеропортів Індії — VO, VA, VE і VI[1].

Див. також: Авіакомпанії Індії та Аеропорти Індії

Водний[ред. | ред. код]

Докладніше: Водний транспорт Індії

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Ченнаї, Джавахарлар-Неру, Кандла, Колката, Мумбаї, Сікка, Вішакапатнам. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Ченнаї — 1,57 млн, Джавахарлар-Неру — 4,31 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють в портах: Дабхол, Дахеж, Хазіра.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 340 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (29-те місце у світі), з яких: балкерів — 104, суховантажів — 78, танкерів для хімічної продукції — 22, контейнеровозів — 14, газовозів — 11, пасажирських суден — 4, вантажно-пасажирських суден — 15, нафтових танкерів — 92[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 10 (Китайської Народної Республіки — 1, Гонконгу — 2, Джерсі — 2, Малайзії — 1, Об'єднаних Арабських Еміратів — 4); зареєстровані під прапорами інших країн — 76 (Кіпру — 4, Домініки — 2, Ліберії — 8, Мальти — 3, Маршаллових Островів — 10, Нігерії — 1, Панами — 24, Сент-Кіттсу і Невісу — 2, Сінгапуру — 21, невстановленої приналежності — 1)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року становила 14 500 км (9-те місце у світі)[1]. 5,2 тис. водних шляхів країни припадає на головні річки, 485 км — на штучні канали.

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів в Індії, станом на 2013 рік, становила 13 590 км; трубопроводів зрідженого газу — 2 054 км; нафтогонів — 8 943 км; інших трубопроводів — 20 км; продуктогонів — 11 069 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Докладніше: Міський громадський транспорт Індії

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через галузеві міністерства: доріг та автомагістралей, залізниць, судноплавства та цивільної авіації. Станом на 24 серпня 2016 року міністерство в уряді Нарендра Моді очолювали Нітін Гадкарі, Суреш Прабхкар Прабху, Нітін Гадкарі та Ашок Гаджапаті Раджу Пусапаті, відповідно[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т India : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 March. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ India : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 March. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Індії
Управління
Наземний
Повітряний
Водний
Громадський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Індії&oldid=38113403