Підводні човни типу «Арго»
| Підводні човни типу «Арго» | ||
|---|---|---|
| Classe Argo | ||
 | ||
| Типова схема підводних човнів типу «Арго» | ||
| Верф | .svg){kind=small} CRDA, Монфальконе | |
| Під прапором | Королівство Італія | |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії | |
| Порт приписки | Таранто Пула Бриндізі BETASOM | |
| Замовлення | 2 | |
| Закладений | 2 | |
| Спуск на воду | 2 | |
| Введений до складу флоту | 2 | |
| Виведений зі складу флоту | 1 | |
| На службі | 1937 — 1943 | |
| Загибель | 1 | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі Битва за Атлантику | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | прибережні підводні човни | |
| Попередній проєкт | типу «Сеттембріні» | |
| Наступний проєкт | типу «Аргонаута» | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 16,8 вузлів (31,1 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 7,4 вузлів (13,7 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 90 м | |
| Гранична глибина занурення | 100 м | |
| Дальність плавання | 10 186 миль (18 846 км) на швидкості 8,5 вузлів у надводному положенні 100 миль (186 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 77 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 84,3 м | |
| Ширина корпусу найб. | 7,7 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 5,2 м | |
| Водотоннажність надводна | 1549 тонн | |
| Водотоннажність підводна | 2061 тонна | |
| Силова установка | ||
| Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Fiat 2 × електродвигуни San Giorgio | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 200 к.с. (дизелі) 900 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата 100/47 | |
| Торпедно- мінне озброєння | 6 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед | |
| ППО | 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
Підводні човни типу «Арго» (італ. Classe Argo) — клас військових кораблів з 2 прибережних підводних човнів, випущених італійською суднобудівельною компанією CRDA у 1931—1937 роках. Субмарини цього типу будувалися на замовлення португальського флоту. У той період, 1920—1930-ті роки, кілька іноземних флотів замовляли підводні човни на італійських верфях. Обидва човни вже перебували на завершальній стадії будівництва, коли через фінансові труднощі Португалії довелося відмовитися від їх будівництва, й човни придбали Королівські військово-морські сили Італії. «Арго» і «Вєлєлла» служили на Середземному морі на початку Другої світової війни, а в 1940 році їх передали на атлантичну базу підводних човнів BETASOM у Бордо. В 1941 році їх повернулися на Середземне море, де обидва були потоплені протягом декількох днів після перемир'я в Італії у вересні 1943 року.
Підводні човни типу «Арго»[ред. | ред. код]
| № | Корабель | Виготовлювач | Номер вимпелу | На честь | Закладено | Спущено | У строю | Статус |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | «Арго» | CRDA, Монфальконе | AO | Арго | 15 жовтня 1931 | 24 листопада 1936 | 31 серпня 1937 | 11 вересня 1943 року затоплений, коли німці захопили корабельню у Монфальконе, згодом піднятий. 1 травня 1945 року затоплений вдруге |
| 2 | «Вєлєлла» | CRDA, Монфальконе | VL | Вєлєлла | 31 жовтня 1931 | 18 грудня 1936 | 31 серпня 1937 | 7 вересня 1943 року затоплений торпедною атакою британського ПЧ «Шекспір» |
Див. також[ред. | ред. код]
- K (тип підводних човнів США)
- Підводні човни типу «Кайман»
- Список підводних човнів ВМС Швеції
- U 13 (тип підводних човнів Німеччини)
- Підводний човен АГ-21
- ORP Orzeł (1938)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
Посилання[ред. | ред. код]
- Argo Class(англ.)
- Boats by Cristiano D'Adamo(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. London: Cassell. ISBN 1-85409-532-3.
- Брагадин М. А. Битва за Средиземное море. Взгляд побежденных. — М.: АСТ, 2001. — 624 с. — 8000 экз. — ISBN 5-17-002636-6.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}