Прибережний підводний човен
Прибережний підводний човен[1] - це невеликий, маневрений підводний човен з неглибокою осадкою, який спроможний діяти у мілководних прибережних ділянках морів чи навіть у гаванях. Хоча розміри цього класу субмарин точно не визначені, прибережні підводні човни більші за надмалі підводні човни, але менші, ніж підводні човни, призначені для тривалих походів у відкрите море. Обмеженість простору на борту прибережних підводних човнів визначають їх незначні запаси палива та продовольства для команди (що обмежує їх автономність), а також обмежений боєкомплект. Водночас такі човни спроможні діяти у районах, недоступних для більших підводних човнів, крім того, їх важче виявити.
Історія[ред. | ред. код]
Перші підводні човни були фактично прибережними, адже на ранніх етапах розвитку вони не мали технічної можливості здійснювати далекі походи.
Спеціалізовані прибережні підводні човни з'явилися у Німеччині під час під час Першої світової війни, оскільки мали перевагу над звичайними човнами у мобільності та швидкості побудови, у той час, як їх технічні характеристики були достатніми для операцій у Ла-Манші. Водотоннажність цих прибережних підводних човнів складала лише 15 чи 20 відсотків від стандартних підводних човнів,[2] зате вони могли будуватися у чотири рази швидше, а також доправлятися залізницею до морських баз у окупованій Бельгії.[3] Загальний обсяг виробництва німецьких прибережних підводних човнів під час Першої світової війни склав 136 субмарин, призначених для торпедних атак і 95 підводних мінних загороджувачів.[4]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ SSK Andrasta Littoral Submarine, France. naval-technology.com. Процитовано 28 листопада 2016.
- ↑ Gray, pp.226&228
- ↑ Tarrant, pp.15-24
- ↑ Tarrant, p.161