Ближнє (Джанкойський район)

село Ближнє
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада Майська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060230030011132
Облікова картка Ближнє 
Основні дані
Населення 409
Поштовий індекс 96178
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°34′20″ пн. ш. 34°34′22″ сх. д. / 45.57222° пн. ш. 34.57278° сх. д. / 45.57222; 34.57278Координати: 45°34′20″ пн. ш. 34°34′22″ сх. д. / 45.57222° пн. ш. 34.57278° сх. д. / 45.57222; 34.57278
Місцева влада
Адреса ради 96173, АРК, Джанкойський район, с. Майське, вул. Майська,54
Карта
Ближнє. Карта розташування: Україна
Ближнє
Ближнє
Ближнє. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Ближнє
Ближнє
Мапа
Мапа

CMNS: Ближнє у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Ближнє.

Бли́жнє (до 1945 року — Берекет, крим. Bereket) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 409 осіб. Орган місцевого самоврядування - Майська сільська рада. Розташоване на півдні району.

Географії[ред. | ред. код]

Ближнє - село на південному сході району, у степовому Криму, висота над рівнем моря - 27 м. Фактично - південно-східна околиця смт Азовське, там же найближча залізнична станція - Азовська.

Історія[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Берекет входив до Насивський кадилик Карасубазарського каймакамства [1].

Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 [2], (8) 19 лютого 1784, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [3]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила в Перекопський повіт Новоросійської губернії [4]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [5], Берекет був включений до складу Таганашмінської волості Перекопського повіту.

За Відомостями про всі селища в Перекопському повіті ... від 21 жовтня 1805 року, у селі Берекет числилося 11 дворів, 76 кримських татар і 12 ясир [6]. На військово-топографічної карті 1817 року село Берекет позначена з 16 дворами [7]. Після реформи волосного поділу 1829 року Берекет, згідно «Ведомостей про казенні волості Таврійської губернії 1829 року» віднесли до Башкирицької волості [8]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину [9], село спорожніла і на карті 1842 Берекет позначений умовним знаком «мала село», тобто, менше 5 дворів [10].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості того ж повіту. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Берекет - власницьке татарське село, з 7 дворами, 31 жителем і мечеттю при колодязях [11]. На триверстовій мапі 1865-1876 року в селі Берекет ще відзначені 7 дворів [12]. Згідно «Пам'ятною книжці Таврійської губернії за 1867 рік», село Берекет було покинуте жителями, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853-1856 років, в Туреччину [13] і залишалася в руїнах[14] і в доступних джерелах другої половини XIX - початку XX століття не зустрічається.

Знову згадується в Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року [15], як село Тотанайської волості Перекопського повіту Вакуф Беркета-Толку [16], можливо, заселена кримськими німцями [17].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район [18]. У 1922 році повіти перетворили в округи [19]. 11 жовтня 1923, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район [20] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, Берекет-Тулку, з населенням 105 осіб, з яких було 102 німця [17], входило до складу Тотанайської сільради Джанкойського району [21]. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» від 30 жовтня 1930 року, був знову створений Біюк-Онларський район [20] (раніше існував з 1921 року [22] до 11 жовтня 1923 [23]), цього разу - як німецький національний і Остгейм (він же Берекет) увійшов до його складу [24], а, після утворення в 1935 році Колайського району [20] (перейменованого указом НД РРФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року в Азовський [25]) - передали в новий район. Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан [26]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року народження, Берекет перейменували в Ближнє [27]. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 Азовський район був скасований і село знову приєднали до Джанкойського [28] [29].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[30]:

Мова Відсоток
російська 54,77%
кримськотатарська 33%
українська 10,51%
інші/не визначилися 1,72%

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 года. — 1888.
  2. ↑ Гржибовська, 1 999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 с. 96.
  3. ↑ Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784, стор. 117.
  4. ↑ Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
  5. ↑ Гржибовська, 1999, З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії, с. 124.
  6. ↑ Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті перебувають з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805. Стор.122 // Известия таврійської вченої комісії, т. 26. стор. 119. — 1 897.
  7. ↑ Карта Мухіна 1817. Археологічна карта Криму. Архів [http: //www.archmap.ru/1817/33-a3-3.jpg оригіналу] за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
  8. ↑ Гржибовська, 1999, Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 с. 136.
  9. ↑ Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман до Туреччини наприкінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  10. ↑ Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р. Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  11. ↑ Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 76. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Архів page = 76 оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2015-03-23 ​​.
  12. ↑ Триверстова карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-e. Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
  13. ↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Архівована копія. — Таврійський Національний Університет, 2005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013
  14. ↑ Ханацкій К. В. Архівована копія. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 423. Архівовано з джерела 26 червня 2015 Архівована копія. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915
  16. ↑ Гржибовська, 1 999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 239.
  17. ↑ а б В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  18. ↑ Історія Джанкойського району. Архів IDpub = 26 оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  19. ↑ Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  20. ↑ а б в Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  21. ↑ Гржибовська, 1 999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926, с. 311.
  22. ↑ Карта Кримського статистичного управління 1922. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 23 грудня 2015.
  23. ↑ [http: //tnu.podelise.ru/docs/index-225065.html Історична довідка Сімферопольського району]. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 27 травня 2013.
  24. ↑ Постанова ВЦВК РРФСР від 30.10.1930 про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР.
  25. ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 14 грудня 1944 № 621/6 «Про перейменування районів і районних центрів Кримської АРСР»
  26. ↑ Указ Президії ВР СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
  27. ↑ Указ Президії ВР УРСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
  28. ↑ Гржибовська, 1 999, З Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про внесення змін до адміністративне районування Української РСР по Кримській області, с. 442.
  29. ↑ Єфімов С.А., Шевчук А.Г., Селезньова О.А. Адміністративно-територіальний поділ Криму другої половини XX століття: досвід реконструкції. Стор. 44. — 2007. Архівовано з джерела 24 вересня 2015 Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  30. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Населені пункти Джанкойського району
Міста
Смт
Селища
Села
Антонівка • Апрелівка • Арбузівка • Армійське • Бай-Кончек • Благодатне • Ближнє • Ближньогородське • Болотне • Бородіно • Веселе • Випасне • Відрадне • Вітвисте • Джадра-Шейх-Елі • Дмитрівка • Дніпровка • Єрмакове • Жилине • Житомирське • Зарічне • Зелений Яр • Зернове • Ізумрудне • Істочне • Калинівка • Кіндратове • Ковильне • Колоски • Копані • Конурча • Костянтинівка • Краснодольне • Кримка • Кучук-Алкали • Лобанове • Луганське • Майське • Мар'їне • Мішен-Найман • Мартинівка • Маслове • Медведівка • Мирнівка • Мисове • Мілководне • Мічурінівка • Многоводне • Нахідка • Нижні Отрожки • Низинне • Нове Життя • Новокостянтинівка • Новокримське • Новопавлівка • Новосільцеве • Новостепове • Новофедорівка • Овочеве • Озерки • Озерне • Орак-Аджи • Орденоносне • Павлівка • Пахарівка • Передмістне • Перепілкине • Побєдне • Польове • Придорожнє • Пробудження • Прозрачне • Просторне • Пушкіне • Рисакове • Рідне • Розкішне • Рощине • Рубинівка • Рюмшине • Світле • Сєрноводське • Слов'янка • Слов'янське • Солоне Озеро • Солонцеве • Стальне • Стефанівка • Стовпове • Суміжне • Табачне • Тарасівка • Тархан-Сунак • Тимофіївка • Тімірязєве • Томашівка • Тургенєве • Тутове • Федорівка • Хлібне • Цілинне • Чайкине • Ярке • Ярке Поле • Яснополянське • Яструбці


Крим Це незавершена стаття з географії Криму.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ближнє_(Джанкойський_район)&oldid=41785705