Соколів (Тернопільський район)

село Соколів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Золотниківська сільська громада
Основні дані
Засноване 1487
Населення 532
Площа 2,880 км²
Густота населення 184,7 осіб/км²
Поштовий індекс 48114
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°18′32″ пн. ш. 25°22′54″ сх. д. / 49.30889° пн. ш. 25.38167° сх. д. / 49.30889; 25.38167Координати: 49°18′32″ пн. ш. 25°22′54″ сх. д. / 49.30889° пн. ш. 25.38167° сх. д. / 49.30889; 25.38167
Середня висота
над рівнем моря
335 м
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
24 км
Місцева влада
Адреса ради 48115, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Золотники, вул. Містечко, буд 25
Карта
Соколів. Карта розташування: Україна
Соколів
Соколів
Соколів. Карта розташування: Тернопільська область
Соколів
Соколів
Мапа
Мапа

CMNS: Соколів у Вікісховищі

Приміщення будинку культури
Приміщення старостинського округу

Со́колів — село в Україні, у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Соколівської сільської ради, якій було підпорядковано села Сокільники (Тернопільський район) і Панталиха ( до 2015 року). Від вересня 2015 року село ввійшло у склад Золотниківської сільської громади. Біля Соколова був хутір Соколівка, жителів якого 1945–1946 вивезли до Польщі. Розташоване в центральній частині району, на лівому березі річки Стрипа.

Населення — 502 особи (2007).

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1444 року.

За переказами в давні часи власник поселення полював на соколів, а селяни утримували і доглядали цих птахів, виконуючи тим самим одну з головних повинностей на користь пана. Оскільки жителі села постійно мали справу з соколами, які, мабуть, повинні були бути в кожному селянському дворі чи утримувалися на окремій птахівні, то й село стали називати Соколів, а його жителів – сокільниками.

1564 р. Соколів згаданий як містечко, на поч. 16 ст. родина Вільчиків збодувала замок, руїни зберігалися до 20 ст.

13 серпня 1852 року Галицьке крайове управління шкіл у Львові дало дозвіл на заснування тривіальної школи у Соколові. До  1905 р. тут існувала однокласна школа, а з 1905 року – двокласна.[1]

На початку вересня 1915 року поблизу Соколова воював Легіон УСС.

Після 1935 р. село належало до гміни Золотники. [2]

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Відродження» й інші товариства, кооператива.

Під час німецько-радянської війни село спалене.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква святої великомучениці Параскеви П'ятниці

Церква святої Великомучениці Параскеви, споруджена методом «народної будови» за ініціативи священника Андрія Гумницького в 1936 році.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), насипано символічну могилу Борцям за волю України (2002).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад; діє філія товариства українсько-словацької компанії «Гідіна-ЗК Україна».

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі народилися:

  • Петро Атаманюк — український громадсько-культурний діяч
  • Іван Атаманюк — український громадський діяч .
  • Людвік Чайковський — польський художник

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • П. Гуцал, В. Рогальський. Соколів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 308.
  • П. Гуцал, С. Півторак. У краю соколиних злетів: Нариси історії сіл Соколів та Сокільники землі Теребовлянської // Тернопіль, 1998.
  • Горун, М. Соколів [Текст] / М. Горун, Г. Івахів, С. Півторак // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 323—324 : фот. кольор.
  • Андрей Гумницький. Історія життя отця-душпастиря Андрея Гумницького. — Тернопіль : Принтер-Інформ, 2016. — 182 с.
  1. Історія закладу. sokolivska.school.org.ua. Процитовано 28 березня 2024.
  2. Internetowy System Aktów Prawnych. web.archive.org. 20 листопада 2015. Процитовано 29 березня 2024.