Бучацький район
 | Інформація в цьому розділі застаріла. (березень 2018) |
| Бучацький район | ||||
|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | ||||
| ||||
 | ||||
| Колишній район на карті Тернопільська область | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна: |  Україна | |||
| Область: | Тернопільська область | |||
| Код КОАТУУ: | 6121200000 | |||
| Утворений: | 1940 | |||
| Ліквідований: | 19 липня 2020 | |||
| Населення: | ▼ 62 710 (01.01.2019) | |||
| Площа: | 802 км² | |||
| Густота: | 78.192019950125 осіб/км² | |||
| Тел. код: | +380-3544 | |||
| Поштові індекси: | 48400—48480 | |||
| Населені пункти та ради | ||||
| Районний центр: | Бучач | |||
| Міські ради: | 1 | |||
| Сільські ради: | 37 | |||
| Міста: | 1 | |||
| Смт: | 1 | |||
| Села: | 57 | |||
| Селища: | 1 | |||
 | ||||
| Мапа району | ||||
| Районна влада | ||||
| Голова ради: | Віталій Фреяк | |||
| Голова РДА: | Олена Кравчук[1] | |||
| Вебсторінка: | Бучацька РДА Бучацька райрада | |||
| Адреса: | 48400, Тернопільська область, м. Бучач, майдан Волі, 1 | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
| | ||||
|
| ||||
Бу́чацький райо́н, або Бу́чаччина — колишній адміністративний район у південно-західній частині Тернопільської області, Україна.
Районний центр: Бучач. Площа 802 км². Населення 62 тис. осіб (2020 р.). Залізничні станції: Бучач, Пишківці.
Ліквідований 17 липня 2020 року[2].
Географія[ред. | ред. код]
Район лежить у межах Опілля. Поверхня рівнинна, розчленована глибокими долинами річок.
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Вапняки (понад 100 родовищ), пісковики, травертин.
На думку В. Добрянського, значні запаси матеріалів (пісковиків, піску) сприяли виникненню мурованого будівництва на території сучасного району ще в давньоруські часи.[3]
Річки, ставки[ред. | ред. код]
Найбільші річки — Дністер, його притоки Стрипа, Бариш[4] і Вільховець[5]. Створено 28 ставків.
Ґрунти[ред. | ред. код]
Переважають чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені ґрунти. Ліси займають 12,95 тис. га, багато реліктових та рідкісних рослин.
Історія[ред. | ред. код]
Початки заселення району сягають 40-25 тис. років тому, періоду палеоліту — пізньої старокам'яної доби. На березі р. Стрипа виявлено залишки 2-х ранніх поселень племен трипільської культури та поховання бронзової доби. На території району було давнє слов'янське поселення, яке до середини XIV ст. входило до Галицько-Волинської держави та Королівства Русі. Наприкінці цього століття внаслідок тривалої боротьби між Польським Королівством і Великим князівством Литовським Галичину, у тому числі Бучаччину, анексувало Польське королівство, яке з Великим князівством Литовським 1569 р. утворило нову федеративну державу — Республіку Обох Націй (Річ Посполиту).
1434 року Східна Галичина, Західне Поділля втратили свої права автономій у складі Королівства Польського та остаточно були приєднані до складу польської держави. Зокрема, на цих землях утворили кілька нових адміністративних одиниць — воєводств, а саме Руське (центр — Львів) і Подільське (центр — Кам'янець на Поділлі).
Після Люблінської унії 1 липня 1569 р. територія району увійшла до складу Галицького повіту Руського воєводства.[6]
Під час Хмельниччини загін під командуванням І. Кияшка громив коронні підрозділи біля Бучача (тоді Теребовельського повіту Руського воєводства)[7].
У 1772 р. після першого поділу Польщі територія нинішнього Бучацького району відійшла до Імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії, від 1867 р. — Австро-Угорщина). У 1810—1815 рр. частина Бучаччини на схід від річки Стрипи була під пануванням Росії (входила до складу Тернопільського краю), потім знову прилучена до Австрійської імперії, ввійшла до Станиславівського округу (циркулу).
У листопаді 1918 р. — липні 1919 р. територія сучасного району входила до складу Бучацького повіту — адміністративної одиниці ЗУНР. Від 15 вересня 1920 р. до 18 вересня 1939 р. перебувала під владою Польщі. Вересень 1939 р. — серпень 1991 р. — у складі УРСР. 7 липня 1941 р. район захопила нацистська Німеччина; окупація тривала до 21 липня 1944 р.
На території теперішнього району проживали представники великих польської, єврейської громад, меншої вірменської (зокрема, в Язловці, Бучачі[8]).
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бучацького району було створено 71 виборчу дільницю. Явка на виборах складала — 80,44 % (проголосували 38 167 із 47 445 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 63,58 % (24 268 виборців); Юлія Тимошенко — 15,17 % (5 791 виборців), Олег Ляшко — 9,41 % (3 590 виборців), Анатолій Гриценко — 6,63 % (2 530 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,70 %.[9]
Населені пункти[ред. | ред. код]
У районі — м. Бучач, смт Золотий Потік та 59 сіл, з яких Бариш, Порохова, Старі Петликівці, Язловець раніше мали Магдебурзьке право.
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність населення району:[10]
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[11]
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 30 625 | 7245 | 4894 | 9233 | 5795 | 3370 | 88 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 34 451 | 7014 | 4562 | 8606 | 7213 | 6628 | 428 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Рідна мова населення:
- українська — 99,6 %
- російська — 0,3 %
За релігійним складом більшість населення — греко-католики та православні. У деяких селах, особливо на південному заході району (Космирин, Сновидів, Стінка та ін.) проживають громади амішів (кашкетників).[12][13]
Економіка[ред. | ред. код]
У районі розвинуті харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Діють 11 промислових підприємств, найбільші з яких: механічний завод ЗАТ «Астрон», ливарно-механічний «Квант», цукровий, хлібзавод, сироробний та мальтозний заводи, комбінат хлібопродуктів, фабрика «Берізка»; 45 сільськогосподарських підприємств та 74 фермерські господарства (на 01 січня 2003).
Освіта[ред. | ред. код]
Діють 59 ЗОШ, художня і музична школи, ПТУ, Бучацький агроколедж, Бучацький інститут менеджменту і аудиту, відділення 7-и банків, 53 дитсадки, 2 Будинки школяра, станція юних техніків, 54 бібліотеки, 57 клубних установ. У с. Скоморохи — державна туристична база «Лісова»,
Здоров'я, спорт[ред. | ред. код]
У Бучачі — стадіон «Колос», на якому виступає однойменний футбольний клуб — 3-разовий володар Кубка СССР «Золотий колос» (1969—1971 роки), 8-разовий чемпіон Тернопільської області (1966—1973 роки), 4-разовий володар Кубка Тернопільської області. Має свою спортивну школу.
Релігія[ред. | ред. код]
У районі зареєстровано 106 релігійних громад.
Природоохоронні території[ред. | ред. код]
Станом на 1 січня 2017 року на території Бучацького району є 42 території та об'єкт природно-заповідного фонду загальною площею 12720,87 га:
- 1 національний природний парк загальною площею 3770,01 га,
- 1 регіональний ландшафтний парк місцевого значення загальною площею 4384,99 га,
- 4 заказники місцевого значення загальною площею 1104,0 га,
- 35 пам'яток природи місцевого значення загальною площею 84,34 га:
- 2 комплексні пам'ятки природи загальною площею 0,35 га,
- 7 геологічних пам'яток природи загальною площею 6,10 га,
- 6 гідрологічних пам'яток природи загальною площею 18,54 га,
- 19 ботанічних пам'яток природи загальною площею 52,35 га,
- 1 зоологічна пам'ятка природи загальною площею 7,00 га,
- 1 парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення площею 7,52 га.
Входить до складу територій ПЗФ інших категорій 12 об'єктів ПЗФ загальною площею 3359,62 га.
Фактично в Бучацькому районі 42 території та об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 9361,25, що становить 11,67 % території району.
Архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]
- замок (кін. XIV—XVI ст.), оборонна церква в урочищі Монастирок (XVI ст.), Церква Святого Миколая (XVII ст.), ратуша (1751 р.), монастир оо. василіян та церква Воздвиження Чесного Хреста, Церква Святої Покрови й інші — у Бучачі та його околицях
- костел (XVI ст.), замок (1600 p.) — у с. Підзамочок
- палац Миколи Василя Потоцького (XVIII ст., потребує реставрації), замок і в'їзна вежа (XVII ст.), костел (1634 р.), садиба Скварчинських-Ґнєвошів (1848 р.), церква Пресвятої Трійці та дзвіниця (1897 р.), каплиця (XIX ст.) — у смт Золотий Потік
- парк, Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1590 р.), церква святого Миколая (1551 р., УГКЦ, раніше вірменська), палац Понятовських, гробниця c. Марцеліни Даровської (XVI—XVIII ст.) — у с. Язловець
- дзвіниця (XVIII ст.) — у с. Білявинці та ін.
Дерев'яні церкви[ред. | ред. код]
| Село | Назва церкви | Рік побудови |
|---|---|---|
| Верб'ятин | Чудо Михаїла | 1889 |
| Губин | Усікновення голови Іоанна Предтечі | 1849 |
| Космирин | св. Архистратига Михаїла | 1886 |
| Помірці | Пресвятої Трійці | 1898 |
| Сокілець | Покрови Божої Матері | 1635: збудували монахи |
| Трибухівці | Благовіщення Пресвятої Богородиці | XVI-XVII ст. |
| Цвітова | Введення в Храм Пресвятої Богородиці | 1888 |
Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Стоянка в с. Миколаївка (30-12 тис. р. до н. е.)
- Могильник у с. Жнибороди (XII—XIII ст.)
- Городище в с. Стінка (IX—XIII ст.)
- Ранньохристиянські печерні храми біля сіл Стінка і Рукомиш.
Музеї[ред. | ред. код]
- Районний історико-краєзнавчий музей
- музей-меморіал імені Василя Стуса
- музей В'ячеслава Чорновола
- музей історії агроколеджу
- музей історії СПТУ-26
- туристично-краєзнавчі у школах с. Сновидів і смт Золотий Потік,
- меморіальні кімнати Соломії Крушельницької в с. Білявинці та Мар'яна Крушельницького в с. Пилява.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- о. Амвросій Крушельницький — греко-католицький священик, громадський діяч, батько Соломії Крушельницької[14]
- поет, четар УСС Іван Балюк[15]
- педагог, громадський діяч у США Петро Бард —[16]
- письменник і журналіст Іван Боднарук
- актор і письменник Володимир Бучацький
- співачка Соломія Крушельницька
- актор і режисер Мар'ян Крушельницький
- скульптор Роман Вільгушинський[17]
- диригент, педагог Богдан Іваноньків — заслужений артист України
Перебували[ред. | ред. код]
- Кархут Василь Володимирович — український лікар-алопат, лікар-фітотерапевт, письменник.[18]
Проживали[ред. | ред. код]
Очільники району[ред. | ред. код]
Голови Бучацької райдержадміністрації:
- Ілля Козира
- Тарас Пастух
- Василь Савка
- з квітня 2014 р. — Вонсяк Василь[19][20]
- Фреяк Віталій
- Бебих Віталій
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження Президента України від 26 травня 2020 року № 357/2020-рп «Про призначення О.Кравчук головою Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Добрянський В. [1] [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля». — 2014. — № 4. — С. 38.
- ↑ Свинко Й. Бариш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 85. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Свинко Й. Вільхівець (Ольховець) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 281. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Довідка про адміністративно-територіальний поділ Тернопільської області [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Державний архів Тернопільської області. Путівник. — С. 345.
- ↑ Найчук І. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року [Архівовано 15 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Уніят В. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 106. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2016.
- ↑ Динаміка населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 13 січня 2015.
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Тернопільська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 28 червня 2021.
- ↑ Протестанти чи язичники: як на Тернопільщині живуть люди, які відмовилися бути «заручниками цивілізації». Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 13 січня 2015.
- ↑ Село відлюдників[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. 280 с. — С. 245. ISBN 978-966-457-087-6
- ↑ Б. Мельничук. Балюк Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 72
- ↑ Б. Мельничук. Бард Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 85
- ↑ Б. Мельничук. Вільгушинський Роман Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 280
- ↑ Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник. Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 24 червня 2014.
- ↑ Розпорядження Президента України № 477/2014-рп. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
- ↑ Під приймальнею Хоптяна постійно сидить свободівець Вонсяк Василь, якого звільнили з посади через корупцію в Бучачі. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 15 листопада 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Ігор Дуда. Бучач. Путівник. — Львів, 1985.
- Ігор Дуда, Степан Ляхович. Бучацький район // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 209—211. — ISBN 966-528-197-6.
- М. Кобельський. Бучацький район // ЕСУ. — Т. 3. — С. 673—674.
- Ігор Леськів. Історико-архітектурна спадщина Бучацького повіту ХІІІ-XIX століття.
- Нестор Мизак. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА // За тебе, свята Україно. — 400 с.
- Ореста Синенька. Герої не вмирають… Сторінки історії Бучацького районного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.
- Ярослав Стоцький. Монастир Отців Василіян Чесного хреста Господнього в Бучачі 1712—1996. — Львів: Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0.
- Buczacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 433. (пол.) — S. 433—437. (пол.)
- Jerzy Sperka. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 278—301. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Історико-краєзнавчий проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»
- Найчук І. А. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року.
| Підгаєцький район | Теребовлянський район | |
| Монастириський район |  | Чортківський район |
| Івано-Франківська область (Тлумацький район) | Івано-Франківська область (Городенківський район) | Заліщицький район |
| |||||||||||
|
