Переволока (Україна)
| село Переволока | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070250043577 |
| Облікова картка | Переволока |
| Основні дані | |
| Засноване | 1467 |
| Населення | 2 368 |
| Територія | 7.856 км² |
| Густота населення | 301.43 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48420 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°07′01″ пн. ш. 25°21′02″ сх. д. / 49.11694° пн. ш. 25.35056° сх. д.Координати: 49°07′01″ пн. ш. 25°21′02″ сх. д. / 49.11694° пн. ш. 25.35056° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Сільський голова | Непіп Марія Данилівна |
| Карта | |
  Переволока | |
 Переволока | |
| Мапа | |
 | |
_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%B0.jpg)
_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%B0.jpg)
Переволо́ка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, на півночі району.
Населення 2404 осіб (2007).
На південно-східній околиці села є пам'ятки природи — Переволоцькі травертинові скелі, на пд. околиці — Переволоцьке родовище вапняків, у селі в долині р. Стрипа є гідрологічна пам'ятка природи — Переволоцькі джерела з водоспадами.
Археологічні знахідки[ред. | ред. код]
У селі виявлено велике селище трипільців (більше тільки у Бучачі).[1]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, комарівсько-тшинецької, переворської, черняхівської і давньоруської культур.
Історія[ред. | ред. код]
Село згадується:
- у фундаційній грамоті шляхтича Міхала Авданця з Бучача від 28 липня 1379 року[2]), за якою між селами Переволока та Рукомиш існувало незаселене місце під назвою Журавинці[3].
- 21 грудня 1439 року у протоколах галицького суду (Przewloka)[4]
Наступні писемні згадки, зокрема, 1467 року, 13 липня 1472[5].
У 1469 році досі «неподільні брати» Міхал і Ян Язловецькі провели поділ спадку батька, за яким Переволоку отримав Ян (Язловецький-Монастирський).[6]
Наприкінці ХІХ ст. однією з частин села було Залісся[7]. Населений пункт умовно поділяють на Горішню, Долішню Переволоки і Забріддя.
Діяли 2 осередки товариства «Просвіта», а також «Сокіл», «Сільський господар» та інші товариства; по 2 кооперативи й молочарні.
У вересні 2016 року в м. Скалат відбулась обласна спартакіада «Краще спортивне село Тернопільщини». Переволоцька команда посіла 5-е загальне місце, призерами стали чоловіки (сітківка, 3-є місце), Василь Радзібаба (гирі, 3), Ольга Боднар (шахи, 3).[8]
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[9].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[10].
Релігія[ред. | ред. код]
,_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%B0.jpg)
- церква святого великомученика Юрія Переможця (1895, ПЦУ),
- церква Святої Тройці (1934, ПЦУ),
- церква святого священномученика Йосафата (2007, переобладнана з приміщення, УГКЦ),
- каплиці Святої Покрови (1989), Святого Йосафата (1990), Різдва Пресвятої Богородиці (1999),
- «фігура» Пресвятої Богородиці (2002).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), Борцям за волю України (1993), відреставрована могила на місці захоронення 6-и вояків УПА, які загинули восени 1944 р. (2000), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1999).
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, 2 бібліотеки, відділення зв'язку, торгові заклади, ресторан, аптека.
Відомі люди[11][ред. | ред. код]
У Переволоці народились[ред. | ред. код]
- священник, перекладач біблійних книг на українську Володимир Дзьоба (1913-1979),
- інженер-механік, громадський діяч у США Вільям Голод (1926 р. н.),
- журналіст, редактор Богдан Дзьоба (1947—2000),
- районний провідник СБ ОУН Семен Задорожний (1920—1947),[12]
- релігійний діяч, священик-василіянин Юліян Яків Катрій (1912—2000),
- Іван (Кулик), єпископ Української греко-католицької церкви
- релігійний діяч, священик-василіянин Мелетій Михайло Соловій (1918—1984)
- старши́на УГА, згодом танково-технічного училища в м. Ленінград Василь Коваль (1892—1937, репресований),
- польський правник, педагог Збіґнев Валенти Паздро (1873—1939).
- Паньків Іван (1972-2022) - український військовик, учасник російсько-української війни [13]
- Лучка Іван Богданович (1975—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[14].
- Онуфреїв Іван Петрович - український художник. Народився 03.01.1946 р., с. Переволока, Бучацький район, Тернопільська область. У 1966-1971 рр. навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва. Член НСХУ з 1993 р. Працював у Чернівцях. Учасник всеукраїнських виставок з 1972 р. Автор портретів, натюрмортів, композицій: портрет художника М. Катеренюка,, картини – «Месія», «Монах», «Вій», «Плач», «Роксолана», «Скеля Довбуша»…У 2009 -2010 рр. працював над створенням ікон для нового іконостасу домової церкви Івана Сучавського в Резиденції митрополитів – нині храму теологічного факультету ЧНУ ім. Юрія Федьковича. Помер 05.09.2012 р., м. Чернівці.
- Шевченко Г. У зблисках дивосвіту і реальності [про творчість І. Онуфреїва] / Георгій Шевченко. – Час. – 1996. – 12 січня (ч.3). – С. 6.
Душпастирювали[ред. | ред. код]
- релігійні діячі о. Антін Ляхович (від 1841 р.), о. Іван Олесницький (від 1912 р. — +3.06.1926 р. в Переволоці), о. Іван Жаркий (сотник УГА), о. Микола Семанюк (від 1938 р., репресований).
- Учителював (викладав німецьку мову) поет Володимир Затуливітер (1944—2003).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Проф. д-р Ярослав Пастернак. Бучаччина крізь серпанок тисячеліть // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 13.
- ↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
- ↑ Barącz S.. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — S. 87. (пол.)
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 74. — № 722.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… № 3586]
- ↑ Boniecki A. Buczaccy — Jazłowieccy — Monasterscy // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 218. (пол.)
- ↑ Zalesie 3.) Z., część Przewłoki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 340. (пол.) — S. 340.
- ↑ Іванків — краще спортивне село // Свобода. — 2016. — № 72 (3110) (16 вер.). — С. 4.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
- ↑ Переволока. Терен|Тернопільські експрес новини. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2015.
- ↑ Мизак Н., Олещук І. Задорожний Семен // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 235. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Ось-ось був у відпустці, а невдовзі загинув на фронті! У Бучацькій громаді попрощались з бійцем Іваном Паньківим - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ Лучка Іван Богданович
Література[ред. | ред. код]
- Бігус М., Захарчишин О., Уніят В. Переволока // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 47. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Гойда С., Мельничук Б., Уніят В., Чепурко Б. Осівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 629—630. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Przewłoka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 182. (пол.). — S. 182. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |