Золотники

село Золотники
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Золотниківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA61040190010023959
Основні дані
Засноване 1485
Населення 1 789
Площа 5,743 км²
Густота населення 311.51 осіб/км²
Поштовий індекс 48115
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°17′18″ пн. ш. 25°23′01″ сх. д. / 49.28833° пн. ш. 25.38361° сх. д. / 49.28833; 25.38361Координати: 49°17′18″ пн. ш. 25°23′01″ сх. д. / 49.28833° пн. ш. 25.38361° сх. д. / 49.28833; 25.38361
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
43 км
Місцева влада
Адреса ради 48115, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Золотники, вул. Містечко, буд 25
Карта
Золотники. Карта розташування: Україна
Золотники
Золотники
Золотники. Карта розташування: Тернопільська область
Золотники
Золотники
Мапа
Мапа

CMNS: Золотники у Вікісховищі

Золотниківський замок на мапа Фрідріха фон Міґа

Золотники́ — село в Україні, у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа.

Поштове відділення — Золотниківське. До 2015 центр сільської ради. Від вересня 2015 року — центр Золотниківської сільської громади.

До Золотників приєднані хутори Дубники, Млаки, Янова Долина. Відстань до Тернополя - 43 км.

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі проживають 1789 осіб. Мовний склад населення був таким:

Мова Число осіб Відсоток
українська 1783 99,66
російська 5 0,28
вірменська 1 0,06

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Золотників виявлені римські монети та археологічні пам'ятки давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 28 листопада 1435 р.[1] 1485 р. населеному пункту з ініціативи П. Золотницького надано права міста.

Наприкінці 15 — на початку 16 століть родина Вільчеків збудувала замок. Через Золотники пролягав торговий шлях, який вів із Прикарпаття і Західного Поділля на схід.

1581 р. Золотники — власність Я. і П. Вільчеків. 1624 р. кримські татари зруйнували фортецю і спалили місто. У 1648 році Золотниківський замок здобули козацько-селянські загони Б. Хмельницького.

17851786 р. у Золотниках був маєток галицького каштеляна Ворцеля. У II половині 19 століття маєток у Золотниках — власність Серватовських.

Перша письмова згадка про школу в Золотниках належить до 1864 року. Автором цього документа був вчитель-керівник школи в Золотниках, дідусь Богдана і Левка Лепких – Теодор Лепкий (1805-1876).[2]

Діяли «Просвіта», «Союз українок» та інші українські товариства.

Після 1935 р. містечко було центром гміни Золотники. [джерело?][3]

Від січня 1940 до 30 грудня 1962 — відповідно до «Указу Президії ВР УРСР» — райцентр.[4]

Від 5 липня 1941 до 21 липня 1944 Золотники — під німецько-нацистською окупацією.

У 1961—1962 роках тут діяла Українська національна партія

До 1984 року Золотники зберігали статус міста, у 1984-1991 рр. мали статус селища міського типу, очевидно через повільне зменшення чисельності населення. З 1991 року Золотники є селом.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятники:

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, МП «Фортуна» та ТзОВ «Золотники-Агро».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

У місцевій школі навчалися нині доктори економічних наук:

Працювали, проживали[ред. | ред. код]

Парламентські посли від Золотників[ред. | ред. код]

Послами до Галицького сейму від Золотників були:

Галерея[ред. | ред. код]

Руїни костелу Святого Станіслава

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — T. XII. — S. 4. — № 47. (лат.)
  2. Золотниківська загальноосвітна школа I-III cтупенів Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області - вітаємо на офіційному веб-сайті. zlt.school.org.ua. Процитовано 29 березня 2024.
  3. Internetowy System Aktów Prawnych. web.archive.org. 20 листопада 2015. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 29 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  4. До нових перемог. — Бучач, 1965. — № 1. — С. 1.
  5. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 5 березня 2021.
  6. Мазурак Я. І. Боднарович Осип [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
  7. На Тернопільщині провели в останню путь бійця, котрий загинув на Луганщині. Новини Тернополя і області - За Збручем (ua) . 24 серпня 2020. Процитовано 29 березня 2024.
  8. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — С. 253. — ISBN 978-966-457-087-6.
  9. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 104. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
  10. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 104; 147.
  11. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 109.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]