Піонер (програма)
| Частина серії про |
| Космічну програму США |
|---|
  |
Програма «Піонер» (англ. Pioneer program) — американська космічна програма вивчення міжпланетного середовища і деяких небесних тіл, яка складалася з двох серій місячних і міжпланетних космічних зондів.
У рамках першої серії, яка тривала з 1958 по 1960 рік, планувалося відправити космічний апарат на навколомісячну орбіту, але ця спроба закінчилася невдачею. Утім, один космічний апарат успішно пролетів повз Місяць, а інший дослідив міжпланетний простір між орбітами Землі та Венери.
У рамках другої серії, яка тривала з 1965 по 1992 рік, було запущено чотири космічні апарати для вимірювання міжпланетної погоди: два для дослідження Юпітера й Сатурна і два для дослідження Венери. Два зонди для дослідження зовнішніх планет, «Піонер-10» і «Піонер-11», стали першими з п'яти штучних об'єктів, які досягли другої космічної швидкості, завдяки чому вони покидають Сонячну систему, і мали на борту золоті пластинки із зображенням чоловіка й жінки та інформацією про походження і творців зондів на випадок, якщо їх колись знайдуть іншопланетяни.
Назву першого зонда придумав Стівен Саліга (Stephen A. Saliga), призначений головним конструктором експонатів Повітряних сил США в Групі орієнтації ВПС на авіабазі Райт-Паттерсон. Під час брифінгу, на якому він був присутній, майбутній зонд описали як «космічний апарат з інфрачервоним сканувальним пристроєм, що обертається навколо Місяця». Саліга вважав, що назва занадто довга і не відповідає тематиці експоната. Він запропонував назвати зонд «Піонер», оскільки армія вже запустила і вивела на орбіту супутник «Експлорер», а її відділ зв'язків з громадськістю називав армію «піонерами космосу». На думку Саліги, ухваливши цю назву, Повітряні сили «зроблять квантовий стрибок у питанні про те, кого насправді слід вважати „піонерами“ космосу»[1].
Найперші польоти являли собою спроби досягти швидкості виходу з орбіти Землі, просто щоб показати, що це можливо, і дослідити Місяць. Сюди входив перший запуск, здійснений НАСА, яка була утворена на базі колишнього НАКА (Національного консультативного комітету з повітроплавання). Ці польоти виконували Управління балістичними ракетами Військово-повітряних сил, Армія США та НАСА[2].
«Піонери» -0, -1 і -2 виводила в космос ракета «Тор-Ейбл[en]». Метою цих польотів було фотографування Місяця. Усі три польоти були невдалими.
«Піонери» -3 і -4 виводила в космос ракета «Юнона II[en]»:
- «Піонер-3» — запущений 6 грудня 1958 року, проліт повз Місяць, не досяг Місяця через несправність ракети-носія.
- «Піонер-4» — запущений 3 березня 1959 року, проліт повз Місяць, досяг швидкості виходу з орбіти Землі.
Через п'ять років після завершення перших місій космічних зондів Able Дослідний центр НАСА Еймса використав назву «Піонер» для нової серії польотів, спочатку спрямованих на внутрішню частину Сонячної системи, а потім на проліт повз Юпітер і Сатурн. Хоча місії були успішними, вони надіслали набагато гірші зображення, ніж зонди програми «Вояджер» п'ять років по тому. У 1978 році, наприкінці програми, відбулося повернення до внутрішньої Сонячної системи з орбітальним апаратом «Піонер-Венера-1» та «Піонер-Венера-2» (Multiprobe), цього разу з виходом на орбіту, а не з пролітною місією.
Нові місії були нумерували, починаючи з «Піонер-6» (альтернативні назви в дужках).
Космічні апарати місій «Піонер» -6, -7, -8 і -9[en] складали нову міжпланетну мережу космічної погоди:
- «Піонер-6»[3] («Піонер A») — запущений 16 грудня 1965 року.
- «Піонер-7»[4] («Піонер B») — запущений 17 серпня 1966 року.
- «Піонер-8»[5] («Піонер C») — запущений 13 грудня 1967 року.
- «Піонер-9»[6] («Піонер D») — запущений 8 листопада 1968 року (неактивний з 1983 року)
- «Піонер E» — втрачений через аварію ракети-носія 27 серпня 1969 року[7].
«Піонери» -6 і -9 перебувають на навколосонячних орбітах на відстані 0,8 а. о. від Сонця, тому їхні орбітальні періоди дещо коротші за земний. «Піонери» -7 і -8 перебувають на навколосонячних орбітах на відстані 1,1 а. о. від Сонця, тому їхні орбітальні періоди, навпаки, трохи довші, ніж у Землі. Оскільки орбітальні періоди зондів і Землі різні, час від часу «Піонери» опиняються з того боку Сонця, який не видно з Землі. Зонди можуть бачити певні ділянки Сонця за кілька днів до того, як обертання Сонця відкриє їх для наземних обсерваторій.
Дослідженням зовнішніх областей Сонячної системи мали займатися апарати:
- «Піонер-10»[8] («Піонер F») — Юпітер, міжзоряне середовище, запущений у березні 1972 року.
- «Піонер-11»[9] («Піонер G») — Юпітер, Сатурн, міжзоряне середовище, запущений у квітні 1973 року.
- «Піонер H[en]»[10] — місія за межі екліптики, запропонована на 1974 рік. Мала використовувати запасні компоненти «Піонерів» -10 і -11. Не була запущена.
- Орбітальний корабель «Піонер — Венера» («Піонер-Венера-1», «Піонер-12»)[11] — запущений у травні 1978 року.
- Мультизонд «Піонер — Венера» («Піонер-Венера-2», «Піонер-13»)[12] — запущений у серпні 1978 року
- Pioneer Venus Probe Bus — транспортний засіб і зонд для дослідження верхніх шарів атмосфери.
- Pioneer Venus Large Probe — 300-кілограмовий зонд для скидання на парашуті.
- Pioneer Venus North Probe — 75-кілограмовий зонд-імпактор.
- Pioneer Venus Night Probe — 75-кілограмовий зонд-імпактор.
- Pioneer Venus Day Probe — 75-кілограмовий зонд-імпактор.
Прості апарати за програмою здійснювали первісні дослідження (одне зі значень слова піонер — «першопроходець») Сонця, Юпітера, Сатурна і Венери. Апарати для дослідження Місяця, планет земної групи і Сонця були невеликими, апарати «Піонер-10» і «Піонер-11» — набагато більшими порівняно з іншими. Усі апарати стабілізувались у польоті обертанням, що значно спрощує конструкцію. Перші космічні апарати запущено 1958 року, останні — 1978-го.
Однотипні «Піонер-0», «Піонер-1» і «Піонер-2» були першим американськими спробами досягти Місяця, всі вони зазнали невдачі.
«Піонер-3» і «Піонер-4» були першими американськими вдалими спробами місячних польотів.
«Піонер-5» здійснив перші дослідження міжпланетних магнітних полів.
«Піонери» 6, 7, 8, 9 створили найпершу у світі мережу спостереження за Сонцем і сигналізації про підвищення сонячної активності для убезпечення навколоземних супутників і наземних систем.
Однотипні «Піонер-10» і «Піонер-11» уперше досягли двох зовнішніх планет Сонячної системи — Юпітера й Сатурна, надали широкий обсяг даних, які згодом використали для створення складніших апаратів місії «Вояджер».
Орбітальний «Піонер-Венера-1» і доставник дослідницьких апаратів «Піонер-Венера-2» — перші американські апарати для довготривалого вивчення Венери, складу її атмосфери. Також зроблена перша радіолокаційна карта поверхні Венери.
| Апарат | Дата запуску | Ракета-носій | Мета польоту | Результат |
|---|---|---|---|---|
| «Піонер-0» («Тор-Ейбл-1») | 17.08.1958 | «Тор-Ейбл» | Фото поверхні Місяця. | Ракета-носій вибухнула на 77-й секунді польоту. |
| «Піонер-1» («Тор-Ейбл-2») | 11.10.1958 | Третя ступінь ракети-носія не розігнала апарат до потрібної швидкості, згорання в атмосфері Землі після 43 годин польоту. | ||
| «Піонер-2» («Тор-Ейбл-3») | 8.11.1958 | Збій при запуску третьої ступені ракети-носія, згорання в атмосфері Землі. | ||
| «Піонер-3» | 6.12.1958 | «Джуно-2» | Дослідження Місяця з пролітної траєкторії. | Перший ступінь ракети-носія вимкнувся достроково, апарат не досяг другої космічної швидкості й згорів у атмосфері Землі. Відкрив зовнішній радіаційний пояс Землі. |
| «Піонер-4» | 3.03.1959 | Проліт повз Місяць на відстані 60 000 км від поверхні. Нині — штучна планета. | ||
| «Піонер П-1» («Атлас-Ейбл-4 Ей») | 24.09.1959 | «Атлас-Сі Ейбл» | Дослідження Місяця з орбіти. | Вибух під час випробування ракети-носія. |
| «Піонер П-3» («Атлас-Ейбл-4», «Атлас-Ейбл-4Бі») | 26.11.1959 | «Атлас-Ді Ейбл» | Знищений тиском повітря внаслідок збою при запуску. | |
| «Піонер-5» («Піонер П-2», «Тор-Ейбл-4») | 11.03.1960 | «Тор-Ейбл» | Дослідження міжпланетного простору між Землею і Венерою. | Виявив міжпланетні магнітні поля. |
| «Піонер Пі-30» («Атлас-Ейбл-5 Ей») | 25.09.1960 | «Атлас-Ді Ейбл» | Дослідження Місяця з орбіти. | Не вийшов на орбіту Місяця, можливо впав на Землю. |
| «Піонер П-31[en]» («Атлас-Ейбл-5 Бі») | 15.12.1960 | Вибух ракети-носія на 68-й секунді польоту. | ||
| «Піонер-6» («Піонер-Ей») | 16.12.1965 | «Дельта-І» | Дослідження Сонця і міжпланетного простору. | Запущено на орбіту навколо Сонця із середнім радіусом 0,8 .а. о. Досі працює. |
| «Піонер-7» («Піонер-Бі») | 17.08.1966 | Запущено на орбіту навколо Сонця з середнім радіусом 1,1 .а. о. Досі працює. | ||
| «Піонер-8» («Піонер-Сі») | 13.12.1967 | Запущено на орбіту навколо Сонця з середнім радіусом 1,1 .а. о. Досі працює. | ||
| «Піонер-9» («Піонер-Ді») | 8.11.1968 | Запущено на орбіту навколо Сонця з середньою відстанню від Сонця 0,8 .а. о. Припинив працювати в 1983 році. | ||
| «Піонер-І» | 27.08.1969 | Ракета-носій знищена під час запуску системою безпеки внаслідок збою в гідравлічній системі першого ступеня. | ||
| «Піонер-10» («Піонер-Ф») | 3(2).03.1972 | «Атлас-Центавр» | Дослідження Юпітера з пролітної траєкторії, дослідження міжзоряного середовища. | Перший апарат, який досяг третьої космічної швидкості. Нині рухається в бік Альдебарана. |
| «Піонер-11» («Піонер-Джі») | 6(5).04.1973 | Дослідження Юпітера і Сатурна з пролітної траєкторії, дослідження міжзоряного середовища. | Нині рухається до сузір'я Щит. | |
| «Піонер-Ейч» | — | — | Вивчення Сонця і Юпітера з-за меж екліптики. | Подібний до «Піонера-10» і «Піонера-11». Запуск скасовано. |
| «Піонер-Венера-1» («Піонер-12») | 20.05.1978 | «Атлас-Центавр» | Дослідження Венери з радіолокаційним картографуванням. | Працював на орбіті Венери до 20 серпня 1992 року. |
| «Піонер-Венера-2» («Піонер-13») | 8.08.1978 | Дослідження атмосфери Венери. | Доставив на поверхню Венери чотирьох апаратів приземлення. Згорів в атмосфері Венери 12 вересня 1979 року після скидання апаратів. |
- ↑ https://www.nasa.gov/wp-content/uploads/2023/03/sp-4402.pdf
- ↑ https://www.losangeles.spaceforce.mil/Portals/16/documents/AFD-130426-027.pdf
- ↑ Pioneer 06 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
- ↑ Pioneer 7 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
- ↑ Pioneer 8 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
- ↑ Pioneer 9 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
- ↑ Pioneer-E - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2025.
- ↑ Pioneer 10 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2025.
- ↑ Pioneer 11 (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2025.
- ↑ https://web.archive.org/web/20100514075504/https://ntrs.nasa.gov/archive/nasa/casi.ntrs.nasa.gov/19930073120_1993073120.pdf
- ↑ Pioneer Venus 1 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2025.
- ↑ Pioneer Venus 2 - NASA Science (амер.). 21 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2025.
| Піонер-0 · Піонер-1 · Піонер-2 · Піонер-3 · Піонер-4 · Піонер П-1 · Піонер П-3 · Піонер П-30 · Піонер П-31 · Піонер-5 |
| Піонер-6 · Піонер-7 · Піонер-8 · Піонер-9 · Піонер-І · Піонер-10 · Піонер-11 · Піонер-Ейч · Піонер-Венера-1 · Піонер-Венера-2 |
| Активні |     | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Минулі |
| ||||||||||
| Заплановані | |||||||||||
| Запропоновані | |||||||||||
| Скасовані | |||||||||||
| Пов'язані | |||||||||||
| |||||||||||
| Характеристика |  | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Супутники | |||||||
| Троянці | |||||||
| Дослідження | |||||||
| Інше | |||||||
| Головне |  | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Списки | |||||||||
| Озера і моря |
| ||||||||
| Деталі поверхні | |||||||||
| Дослідження |
| ||||||||
| Інше | |||||||||
