Falcon 9

Wikipedia open wikipedia design.

Falcon 9
Falcon 9 Block 3 запускає Iridium NEXT 1
Falcon 9 Block 3 запускає Iridium NEXT 1
Призначення космічна ракета-носій
Виробник SpaceX
Країна США
вартість запуску () FT: $62 млн.
Розміри
Висота FT: 70 м;
v1.1: 68,4 м; v1.0: 54,9 м
Діаметр 3,7 м
Маса FT: 549'054 кг;
v1.1: 505'846 кг; v1.0: 333'400 кг
Вантаж
Вантаж на
ННО 		FT: 22'800 кг;
v1.1: 13'150 кг; v1.0: 10'450 кг
Вантаж на
ГПО 		FT: 5'500 кг (рекорд 7'000),
8'300 кг (без поверн. 1 ст.);
v1.1: 4'850 кг; v1.0: 4'540 кг
Споріднені ракети
Родина Falcon
Історія запусків
Статус FT Block 5: діюча;
FT Block 3, Block 4: недіюча;
v1.1: недіюча; v1.0: недіюча
Космодроми
Всього запусків 67 (FT: 47), Посадок: 31/37
(остання 1.01.19), 21 на ASDS;
v1.1: 15; v1.0: 5
Успішних 65 (FT: 47; v1.1: 14; v1.0: 4)
Невдалих v1.1: CRS-7
Частково невдалих v1.0: CRS-1; (FT: Amos-6[en] зруйновано перед запуском)
Перший запуск FT Block 5: 11 травня 2018;
FT Block 3: 22 грудня 2015;
v1.1: 29 вересня 2013;
v1.0: 4 червня 2010
Останній запуск FT Block 5: 11 січня 2019;
FT Block 4: 29 червня 2018;
FT Block 3: 22 лютого 2018;
v1.1: 17 січня 2016;
v1.0: 1 березня 2013
Перший ступінь
Довжина FT: 42,6 м
Маса порожнього FT: 22'200 кг
Повна маса FT: 433'200 кг
Двигуни FT: 9 Merlin 1D+ (х845 кН, вакуум: 914 кН);
v1.1: 9 Merlin 1D; v1.0: 9 Merlin 1C
Тяга FT: рів. моря: 7'607 кН,
вакуум: 8'227 кН;
v1.1: 5'885 кН; v1.0: 4'940 кН
Питомий імпульс FT, v1.1: рів. моря: 282 с, вакуум: 311 c;
v1.0: рів. моря: 275 с,
вакуум: 304 с
Тривалість горіння загалом FT: 162 c;
v1.1: 180 c; v1.0: 170 с
Паливо гас RP-1/рідкий кисень
Другий ступінь
Довжина FT: 27,4 м
Маса порожнього FT: 4'000 кг
Повна маса FT: 115'854 кг
Двигуни FT: 1 Merlin 1D Vac+;
v1.1: 1 Merlin 1D Vac;
v1.0: 1 Merlin 1C Vac
Тяга FT: 934; v1.1: 801; v1.0: 617 кН
Питомий імпульс FT: 348;
v1.1: 340; v1.0: 342 с
Тривалість горіння FT: 397;
v1.1: 375; v1.0: 345 с
Паливо гас RP-1/рідкий кисень

Falcon 9 (англ. falcon — «сокіл») — група одноразових і частково багаторазових[1] ракет-носіїв (РН) сімейства Falcon американської компанії SpaceX. «9» — це кількість двигунів, встановлених на першому ступені ракети.

Цю РН залежно від поведінки її першого ступеня можна віднести до середнього або важкого класу. А все тому, що у поточній версії ракети — Block 5 — 1-ий ступінь після запуску і виконання своєї місії по підйому вантажу (супутника, тощо) може повертатися на спеціальний майданчик (на землі чи на той, що плаває в океані ASDS) і використовуватися повторно (10 або й більше разів).

У 2008 році SpaceX підписала контракти із НАСА щодо постачання вантажів до МКС в рамках програми Commercial Resupply Services. Доставка здійснюється космічним кораблем Dragon, який наразі запускається на орбіту ракетою-носієм Falcon 9 FT.[2] Також за допомогою ракет Falcon 9 SpaceX збирається запускати пілотовані КК Dragon 2 до МКС за програмою Commercial Crew Development.

Варіанти Falcon 9[ред. | ред. код]

  • Конфігурація двигунів v1.0 (ліворуч) і v1.1 (праворуч)

  • Зліва на право, Falcon 1, Falcon 9 v1.0, Falcon 9 v1.1 та Falcon Heavy

Falcon 9 v1.0 (block 1) — складався з першого ступеня без бокових прискорювачів і другого ступеня. Двигуни Merlin 1C, вага ракети 318 тонн. Передбачалося, що вартість запуску цього РН складе $56 млн, маса виведеного вантажу на НОО — 9 т і на ГПО — 3,4 т.
Falcon 9 v1.1 (Block 2) — складався з подовженого (у порівнянні з v1.0) першого ступеню і другого ступеню. Двигуни Merlin 1D, вага ракети 480 т. Змінено розташування двигунів. Замість трьох рядів по три двигуни викор-ся компоновка з центральним двигуном і розташуванням решти по колу. Маса виведеного вантажу на НОО — 13 т і на ГПО — 4,8 т.
Falcon 9 Full Thrust Block 3 (v1,2) — версія, на якій вдалося вперше успішно посадити перший ступінь.
Falcon 9 Block 4 — перехідний етап до Block 5.
Falcon 9 Block 5 — є завершальною версією для ракет сімейства Falcon. Її двигуни мають збільшену тягу (у порівнянні із Block 3), а сама ракета — ще більш покращений термозахист та малий проміжок часу на відновлення між запусками.
Falcon Heavy (англ. Heavy, Важкий) — має додаткову пару приєднаних збоку бічних прискорювачів на базі першого ступеня. Тобто, Heavy оснащений 27-ма двигунами Merlin 1D+, загальною тягою на рівні моря — 22'819 кН. Вартість запуску цього РН $90-135 млн, маса виведеного вантажу на НОО — 63,8 т і на ГПО — 26,7 т. Falcon Heavy наразі — найпотужніша із існуючих ракет у світі і друга за потужністю в історії після Сатурн V (тобто з усіх РН, що коли-небудь виводили вантаж на НОО без довиведення).

Історія створення та розвитку[ред. | ред. код]

Після того, як Ілон Маск зрозумів, що для спрощення і здешевлення польотів у космос необхідно застосовувати ракети, конструкційні елементи яких можна використати повторно (Програма розвитку системи багаторазового запуску[en]), його компанія SpaceX взялася до розробки такої ракети-носія.[3] Спочатку її конфігурація, схема розміщення на ній двигунів, самі двигуни та елементи пального були дещо іншими, ніж зараз. Але численні тести та вже проведені вдалі і невдалі запуски призвели до появи ракети Falcon 9 Full Thrust, на якій було встановлено 1-й ступінь, що зміг вперше успішно повернутися на Землю.

Маск оглядає зруйнований після тестування ступінь

У 2013 році почалися випробування посадки першого ступеня ракети-носія Falcon. 2 травня 2014 р. SpaceX поділилася відео другого тестового польоту (зліт і посадка) 1-го ступеню[4] на території космопорту Америка[en]. Висота підйому порівняно з попереднім разом зросла в чотири рази і досягла 1000 м.

14 вересня 2017 року SpaceX опублікувала відео, яке ілюструє весь тяжкий шлях, що довелося здолати їх команді, для досягнення можливості повторного використання 1-го ст.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Як не варто саджати перший ступінь
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Запуск та вдале приземлення 1-ст. (місія OTV-5)
Посадка після місії Iridium NEXT 1-10[en][5]

22 грудня 2015 року, після того, як Falcon 9 Full Thrust успішно вивела на орбіту 11 супутників (місія Orbcomm OG2[en]), 1-й ступінь ракети вперше зумів здійснити вертикальне приземлення на посадкову зону 1[en], що знаходиться на базі ВПС США на мисі Канаверал.[6][7]

8 квітня 2016 року (місія CRS-8) вперше було здійснено повернення і м'яку посадку 1-го ступеню ракети-носія Falcon 9 FT на плаваючу платформу Autonomous spaceport drone ship «Of Course I Still Love You», яка відпливла в океан так, що відстань між нею і стартовим майданчиком склала 660 км.[8][9]

Перший ступінь[ред. | ред. код]

Докладніше: Список запусків багаторазових перших ступенів ракет сімейства Falcon

Як пальне на 1-му ст. використовується очищений гас RP-1 (m=123,57 т, t=-7 °C), а як окисник — надохолоджений рідкий кисень (m=287,43 т, t=-207 °C). Значне охолодження елементів палива дозволяє помістити більшу їх масу в той самий об'єм паливних баків. Щоб зберегти низьку температуру, заправка окисника починається за ~35 хвилин, а пального — за ~30 хвилин до старту. Під час польоту середня витрата палива становить
2'450 кг/с.[10]

Перший ступінь в ангарі

Обидва баки, в яких знаходяться паливні елементи, виконані із алюміній-літієвого сплаву (літій додає міцності конструкціїї і зменшує її вагу).[11] Стінки верхнього баку самі по собі є несучою конструкцією, а от стінки нижнього підсилені шпангоутами і повздовжніми балками, так як саме до нижньої частини 1-го ступеню прикладається найбільше навантаження. Окисник надходить до двигунів трубопроводом, що проходить по осі паливного баку. Для створення підвищеного тиску в баках застосовується стиснений гелій.

Двигуни у схемі octaweb

У нижньому торці 1-го ступеню по схемі octaweb установлені 9 двигунів Merlin 1D+ (саме тому у назві ракети присутня цифра «9») зі збільшеною тягою і питомим імпульсом. Така схема значно спрощує процес збирання відсіку для двигунів. Для їх запуску використовується самозапалювальна суміш триетилалюмінію і триетилборану.[12] При посадці задіяно три двигуни, що мають систему запалювання для повторного запуску.

Зліт

Система керування польотом 1-го ст. оснащена трьома резервними комп'ютерами на кожному двигуні. Вони постійно перевіряють одне одного, що значно підвищує відмовостійкість. На цих комп'ютерах встановлена операційна система Linux. Інерціальна навігація та GPS, що встановлені на 1-му ст., співпрацюють із основним бортовим комп'ютером другого ступеню і використовуються під час посадки.

Послідовність процесів запуску ракети передбачає можливість зупинки цієї процедури, керуючись даними перевірки стану двигунів і різноманітних систем ракети-носія.[13] З цією метою стартовий майданчик оснащений чотирма спеціальними зажимами, які ще деякий час утримують 1-ий ст. після початку роботи двигунів. Якщо будуть виявлені якісь неполадки, запуск зупиняється і пальне з баків відкачується. Таким чином проводяться стендові випробування[14] і проявляється можливість повторного використання ракети. Система керування польотом працює так, що політ буде здійснюватись навіть в разі відмови двох двигунів за рахунок довшого ввімкнення інших семи. Наприклад, під час першого запуску КК Dragon із місією CRS-1 на 79 секунді польоту у період максимального аеродинамічного спротиву відбувся зрив захисного конічного обтікача одного із двигунів. Через втрату у ньому тиску його робота була зупинена. Тому іншим восьми двигунам першого ступеню, а також двигуну другого ступеня, довелося працювати довше. І, хоча, додатковий вантаж не вдалося доставити на заплановану орбіту, основна місія по підйому КК Dragon до МКС була здійснена.[15]

З'єднання 1-го ст. з другим здійснюється через перехідний ступінь (4,5 м довжиною), виготовлений з алюмінію, вкритого вуглецевим волокном.[16] Він має витримувати вагу 2-го ступеню та корисного вантажу. В перехідному ступені розміщується двигун Merlin 1D Vacuum+ другого ступеню, гідравлічне оснащення решітчастих плавників та холодногазова РСК. SpaceX намагається уникати використання піротехніки, тому відстикування ступенів здійснюється пневматичними штовхачами, що розділяють цангові з'єднання. На Falcon 9 FT присутні чотири такі точки контакту.

Реактивна система керування (РСК) на першому ступені ракет-носіїв сімейства Falcon 9 використовує охолоджений стиснений азот. Він під тиском випускається із восьми газових сопел, розміщених у двох блоках (попереду, позаду, з одного вільного боку і знизу кожного блоку). Робота сопел, що направлені вниз, здійснює поштовх пального згори донизу (до забірного отвору) у баках, щоб відбувся перезапуск основних двигунів Merlin 1D+ і почалося гальмування. Позаяк блоки РСК розташовані по боках у верхній частині ступеню, то вони можуть використовуватися для керування польотом у трьох площинах.[7]

Графік старту і посадки

Розглядаючи запуск[10] 30 жовтня 2017 року, можна побачити, що перші 15 с після старту ракета летить вертикально, потім нахиляється і лягає на заданий курс. Протягом підйому вона досягає швидкості звуку, але уповільнюється на 76 с польоту, долаючи Максимальне динамічне навантаження. Після 2 хвилин, 30 секунд польоту на висоті 67 км, коли швидкість становить 2282 м/с відбувається вимкнення основних двигунів (МЕСО). Через три секунди після цього здійснюється відстикування 1-го ст. і він, вмикаючи на кілька секунд центральний двигун і керуючись рушіями РСК робить маневр, щоб уникнути впливу полум'я від двигуна 2-го ступеню. Піднімаючись до максимальної висоти у 119 км, 1-ий ст. розвертається у напрямку ASDS, зменшуючи таким чином витрати пального.

Решітчасті плавники

Потім, рухаючись двигунами уперед, він входить у атмосферу, де і починають працювати чотири титанові решітчасті плавники (керма висоти) розміром 159 см х123 см.[17] Вони розташовані у верхній частині ступеню і спочатку притулені до його боків. Після відстикування від 2-го ст. решітчасті плавники розкриваються і під час спуску в атмосфері (особливо, коли вимкнені двигуни), рухаючись, стабілізують обертання 1-го ступеню (крен, тангаж та рискання) і можуть змінювати його кут атаки для прицільного приземлення в задану точку. Їх рух керується замкненою гідравлічною системою, а термостійкість сприяє повторному використанню.[18]

Знизившись до висоти у 58 км (6 хв. 28 с польоту), 1-ий ст. вмикає три двигуни на 22 с, зменшивши свою швидкість із 1450 м/с до 857 м/с.

Перед останнім увімкненням двигунів 1-ий ступінь не націлюється безпосередньо на посадковий майданчик, щоб в разі, якщо вони не увімкнуться, не зруйнувати його при падінні. Щоб здійснити посадку на відмічене символом «Х» місце приземлення, 1-ий ст. на фінальному відрізку польоту вмикає центральний двигун і починає знижувати швидкість до ~2 м/с, спрямовуючись на ціль.

Знизу, по ободу 1-го ступеню, симетрично прикріплені чотири посадкові ноги, які мають сукупну масу 2,1 т. Вони виготовлені із алюмінієвого каркасу з отворами у формі стільників, що вкритий вуглецевими волокнами. Ноги складені під час транспортування до космодрому і підйому в небо, але розгортаються вниз і вбік за 10 секунд перед посадкою. Це робить можливим здійснити її вертикально і м'яко.[19]

Плаваюча платформа ASDS для прийому 1-го ст. відпливає від берега в Тихий або Атлантичний океан на відстань 300—660 км. Після посадки 1-ий ступінь фіксується на ASDS, транспортується в порт, знімається з платформи краном і перевозиться в ангар. Там здійснюється його огляд і можливий ремонт, після чого 1-ий ступінь готовий до повторного використання.

  • У порту

  • Hawthorne, California, штаб-квартира SpaceX

  • Розмір у порівнянні з людиною

Другий ступінь[ред. | ред. код]

Другий ступінь

Другий ступінь поточної версії Falcon 9 по своїй конструкції і матеріалам складових є зменшеним аналогом першого ступеню. Паливо — гас RP-1/рідкий кисень. Двигун — 1 Merlin 1D Vac+, що має збільшене сопло для продуктивнішої роботи у вакуумі. Після відстикування першого ступеню другий ступінь продовжує підйом КВ на заплановану орбіту. Досягнувши її, другий ступінь відштовхує КВ і, вмикаючи двигун, спрямовується в атмосферу, згораючи там. Ілон Маск повідомив про намір зробити його також відновлюваним, здійснюючи посадку за допомогою повітряної кулі.

Обтікач корисного вантажу[ред. | ред. код]

Обтікач КВ виготовляється із алюмінієвого каркасу з отворами у формі стільників, що вкритий вуглецевими волокнами. Його стандартна висота складає 13,1 м, діаметр — 5,2 м (внутрішній — 4,6 м), вага — ~1750 кг.[20] У разі запуску КК Dragon обтікач не застовується.

Через високу вартість обтікача (~$6 млн., що складає 10 % від вартості ракети[21]) SpaceX робить спроби посадити його на Землю. 30 березня 2017 року після чергового запуску ракети одна з половинок обтікача, оснащена Реактивною системою керування, а також керованим парафойлом, була посаджена у задану точку в океан. На початку 2018 року SpaceX почала використовувати спеціальний човен «Mr Steven» із натягнутою над ним сіткою, щоб спійматм туди половинку обтікача. Спроби поки невдалі.

Космодроми[ред. | ред. код]

Космодроми розташовують ближче до екватору, щоб використати енергію обертання Землі. Компанія SpaceX використовує кілька стартових комплексів:

Посадка першого ступеню відбувається на:

  • Autonomous spaceport drone ship — безпілотний корабель-космопорт, який відпливає в океан у задану точку, куди повинен «приземлитися» 1-ий ст. Це необхідно для економії палива, щоб не витрачати його на «дотягування» до суші. Існує два ASDS: '«Just Read the Instructions», що плаває у Тихому океані, і «Of Course I Still Love You» у Атлатничному океані.

Запуски[ред. | ред. код]

Докладніше: Список запусків Falcon 9 та Falcon Heavy

Перший запуск. Перший демонстраційний політ РН «Falcon 9» відбувся 4 червня 2010 року з мису Канаверал 18:45 за UTC. У 18:54 відокремилась друга ступінь і макет корисного навантаження успішно вийшов на орбіту. Ракета була запущена з другої спроби. Перша спроба запуску була скасована за кілька секунд до старту через технічні неполадки.

Другий запуск. відбувся 8 грудня 2010 року в рамках програми НАСА «COTS». Корисне навантаження — комерційний корабель Dragon. Капсула SpaceX Dragon|Dragon двічі облетіла Землю, після чого ввійшла в атмосферу і приводнилася в Тихому океані. Досі повертані космічні кораблі вдавалося побудувати тільки державним космічним агентствам Росії, США, Китаю, Японії та Індії, а також Європейському Космічному Агентству.

Третій запуск. 22 травня 2012 в 7:44:38 UTC (11:44:38 за київським часом) з майданчика SLC-40 космодрому на мисі Канаверал стартовими розрахунками компанії SpaceX з другої спроби здійснено пуск ракети-носія Falcon-9 з кораблем COTS Demo Flight 2. Виведення корабля на орбіту зайняло десять хвилин. Космічний корабель Dragon успішно відокремився від останнього ступеня ракети-носія Falcon 9 і вийшов на навколоземну орбіту з параметрами 346 x 297 км. Нахил — 51,6 град.

Четвертий запуск. 8 жовтня 2012 — перший операційний політ для SpaceX у рамках програми Commercial Resupply Services під контрактом з NASA. Космічний корабель SpaceX CRS-1 було виведено на потрібну орбіту і через кілька днів він доставив вантаж на МКС.[22] Однак через раннє відключення двигунів другорядний вантаж було виведено на неправильну орбіту.

П'ятий запуск відбувся 1 березня 2013 року. Другий операційний політ для SpaceX у рамках програми Commercial Resupply Services під контрактом з NASA. Космічний корабель CRS SpX-2 було виведено на орбіту і 3 березня він пристикувався до МКС, доставивши необхідний вантаж.

Шостий запуск. Демонстраційний/комерційний запуск. 11.02.2015 з Бази Ванденберг запущено супутник DSCOVR. Перший політ ракети Falcon 9 модифікації v1.1, з новими двигунами Merlin 1D і можливістю виводу на низьку опорну орбіту до 13 т вантажів. Супутник вдало виведено на орбіту. Здійснювалося випробування елементів вертикальної посадки першої ступені. Експеримент невдалий, перший ступінь зруйновано.[23]

Посадка ракети після успішного запуску, 22.12.2015

Дев'ятнадцятий запуск 28 червня 2015 року SpaceX CRS-7 закінчився невдачею. На 139-й секунді польоту почався нештатний викид палива або окисника з баків, котрий закінчився через 8 секунд вибухом.[24]


Двадцять перший запуск. 17 січня 2016 року перший ступінь ракети Falcon 9 вивів на орбіту супутник Jason-3 для вивчення підвищення рівня моря. Після цього ракета повернулася на плавучу платформу у Тихому океані ASDS. Після контакту з платформою одна із опор не витримала і ракета впала та вибухнула при ударі об землю.[25]

Шістдесят четвертий запуск. 3 грудня 2018 року перший ступінь ракети Falcon 9 вивів на орбіту 64 супутники, при чому перший ступінь ракети використовувався втретє. Вперше в світі перший ступінь тричі побував у космосі.[26]

Інформація про подальші польоти ракети розміщена у Списку запусків Falcon 9 та Falcon Heavy

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Drako. SpaceX втретє запустила і посадила перший ступінь Falcon 9, який вже літав. Процитовано 29 листопада 2017. 
  2. ↑ SpaceX і NASA 7 жовтня здійснять запуск у рамках місії постачання до Космічної Станції. nasa.gov. 20 вересня 2012. (англ.)
  3. ↑ "Аномалія" стала причиною вибуху ракети Falcon 9 під час тестувань на Флориді. voanews.com. 1 вересня 2016 року. 
  4. ↑ Тестування польоту на 1000 м. SpaceX у Youtube. 2 травня 2014 року. 
  5. ↑ Місія iridium-1. spacex.com. 14 січня 2017 року. (англ.)
  6. ↑ Ракета Falcon здійснила безпечне приземлення. reuters.com. 22 грудня 2015 року. (англ.)
  7. ↑ а б День, що повинен запам'ятатися: SpaceX досягла повернення першого степеню ракети. spaceflight101.com. 22 грудня 2015 року. (англ.)
  8. ↑ SpaceX вперше успішно посадила нижній ступінь ракети на морську платформу. unian.ua. 9 квітня 2016 року. 
  9. ↑ SpaceX вперше успішно посадила ступінь ракети на платформу в морі. bbc.com. 9 квітня 2016 року. 
  10. ↑ а б Falcon 9 успішно запустила супутник Koreasat 5a. spaceflight101.com. 30 жовтня 2017. (англ.)
  11. ↑ Структура Falcon 9. spacex.com. 26 березня 2013 року. (англ.)
  12. ↑ Двигуни. spacex.com. 26 березня 2013 року. (англ.)
  13. ↑ Rhianjuly, Jason (5 липня 2017 року). 10 запусків за 7 місяців: SpaceX запускає INTELSAT 35E. spaceflightinsider.com. (англ.)
  14. ↑ Falcon 9, статичне запалювання. SpaceX у Youtube. 19 вересня 2013 року. 
  15. ↑ Foust, Jeff (8 жовтня 2012). Комерційні польоти стають можливими для бізнесу. thespacereview.com. Процитовано 9 грудня 2017. (англ.)
  16. ↑ Ракета Falcon 9. spaceflight101.net. (англ.)
  17. ↑ Відмінності між модифікаціями решітчастих плавників. Space.stackexchange.com. 15 липня 2017. (англ.)
  18. ↑ Повідомлення Ілона Маска у Twitter 25 червня 2017(англ.)
  19. ↑ Посадкові ноги. spacex.com. 26 березня 2013 року. (англ.)
  20. ↑ Обтікач. SpaceX. 2013-04-12. (англ.)
  21. ↑ Досягнення Falcon 9: повторний запуск і приземлення, а також, відновлення обтікача. Spaceflight101. 31 березня 2017. (англ.)
  22. ↑ Pasztor, Andy (7 July 2012). SpaceX здійснює доставку вантажу на МКС. Wall Street Journal. Процитовано 8 October 2012. (англ.)
  23. ↑ Stephen Clark (18 May 2012). Q&A with SpaceX founder and chief designer Elon Musk. SpaceflightNow. Архів оригіналу за 2012-11-21. Процитовано 29 June 2012. (англ.)
  24. ↑ Огляд місії SpaceX CRS-7 (pdf). nasa.gov. Процитовано 8 грудня 2017. (англ.)
  25. ↑ У SpaceX показали відео жорсткої посадки першого щабля ракети-носія Falcon 9. ukrinform.ua. 18 січня 2016. 
  26. ↑ SpaceX запустила над землею розсип супутників за допомогою Falcon 9. Один маршевий ступінь використали втретє. thebabel.com.ua. 3 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]

Транспортний засіб
Закриті проекти
Діючі проекти
У розробці
Скасовані
Інші ракети
Космічні кораблі
SpaceX-Logo-Xonly.svg
Місії
Двигуни
Стартові майданчики
Посадкові майданчики
Інші будівлі
Контракти
Програми
Люди


This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.

Зміст

Destek