Парканці

село Парканці
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Роздільнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA51140130400039785
Облікова картка Парканці 
Основні дані
Засноване 1856
Перша згадка 1856 (168 років)
Населення 101 (01.01.2018)[1]
Площа 0,982[2] км²
Густота населення 138,48 осіб/км²
Поштовий індекс 67426
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°56′27″ пн. ш. 30°02′47″ сх. д. / 46.94083° пн. ш. 30.04639° сх. д. / 46.94083; 30.04639Координати: 46°56′27″ пн. ш. 30°02′47″ сх. д. / 46.94083° пн. ш. 30.04639° сх. д. / 46.94083; 30.04639
Середня висота
над рівнем моря
153 м
Найближча залізнична станція Надія
Місцева влада
Адреса ради 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
Парканці. Карта розташування: Україна
Парканці
Парканці
Парканці. Карта розташування: Одеська область
Парканці
Парканці
Мапа
Мапа

CMNS: Парканці у Вікісховищі

Парка́нці (у минулому — Парканський, Парканськ, Іванівка) — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 101 особу. Належить до Чобручанського старостинського округу.

Історія[ред. | ред. код]

У 1856 році на Парканському хуторі поміщика Гаюса було 25 дворів[3].

На 1859 рік у власницькому хуторі Парканці 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Чабанці, було 42 двори, у яких мешкало 196 чоловіків і 202 жінки[4].

В 1887 році на хуторі Парканський Ново-Петрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 425 чоловіків та 309 жінок[5].

Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Парканськ (Іванівка) 1-го стану були землеволодіння (2551 десятина, 1876 сажнів) Гаюса Костянтина Івановича (спадковий дворянин)[6].

У 1896 році в Парканському селищі Ново-Петровської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Свиній, було 103 двори, у яких мешкало 306 людей (150 чоловік і 156 жінок). В населеному пункті була лавка та корчма[7].

На 1 січня 1906 року на хуторі Парканський (Парканці) Тираспольського повіту Херсонської губернії, який розташований на рівнині біля відвершку балки Чабанки, були десятинники при економії баронеси Е. Клодт фон-Юргенсбург; проживали німці й малороси; існували колодязі, став; 45 дворів, в яких мешкало 366 людей (188 чоловіків і 178 жінок)[8].

В 1916 році на хуторі Парканці Новопетровської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 114 людей (52 чоловіка і 62 жінки)[9].

Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Парканці Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 48 домогосподарств. Для 23 домогосподарів рідною мовою була російська, 14 — українська, 9 — німецька, 1 — болгарська, 1 — інша. В селищі 262 людини наявного населення (124 чоловіка і 138 жінок). Родина домогосподаря: 119 чоловіків та 136 жінок (родичів: 1 і 1; наймані робітники: 4 й 1 відповідно). Тимчасово відсутні — 9 чоловіків (солдати Червоної Армії)[10].

Станом на 1 вересня 1946 року село було в складі Шевченківської сільської ради[11].

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Старостинської сільради.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 103 особи, з яких 48 чоловіків та 55 жінок.[12]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 104 особи.[13]

2010 — 97 осіб;

2011 — 97 осіб[14].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[15]

Мова Відсоток
українська 81,73 %
молдовська 11,54 %
російська 6,73 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Паспорт Старостинської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  2. Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  3. Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 57.
  4. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 141.(рос.)
  5. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 16.(рос.)
  6. Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 6.(рос.)
  7. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 375.(рос.)
  8. Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи.  — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 123.(рос.)
  9. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 315.(рос.)
  10. Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 30-31.(рос.)
  11. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
  12. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  13. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  14. Роздільнянська районна рада — Паспорт Старостино. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2021.
  15. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.