Гетьманці
| село Гетьманці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район |
| Громада | Степанівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140150060042478 |
| Облікова картка | Гетьманці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1856 |
| Перша згадка | 1856 (168 років) |
| Населення | 10 (01.01.2018)[1] |
| Площа | 0,679 км² |
| Густота населення | 35,35 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67404 |
| Телефонний код | +380 4853 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°54′33″ пн. ш. 30°00′26″ сх. д. / 46.90917° пн. ш. 30.00722° сх. д.Координати: 46°54′33″ пн. ш. 30°00′26″ сх. д. / 46.90917° пн. ш. 30.00722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 128 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67430, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Дружби, 27 |
| Карта | |
  Гетьманці | |
 Гетьманці | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Ге́тьманці (у минулому — Гаюса-Гетьманський, Штрассенфельд) — село в Україні, у Степанівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 10 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
В 1856 році на Гетьманському хуторі поміщика Гаюса було 8 дворів[2].
Станом на 20 серпня 1892 року при хуторі Гетьманському 1-го стану були землеволодіння (3329 десятин, 1038 сажнів) Гаюса Костянтина Івановича (спадковий дворянин)[3].
У 1896 році на хуторі Гетьманці Новопетрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, було 20 дворів, у яких мешкало 128 людей (60 чоловік і 68 жінок); при хуторі Парканському[4].
На 1 січня 1906 року на хуторі Гетьманці (Гаюса-Гетьманський) Новопетрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване на лівому відвершку Кучургана, були десятинники при економії барона П. А. Клодта фон-Юргенсбурга; проживали малороси й німці; існували колодязі та став; 15 дворів, в яких мешкало 86 людей (43 чоловіків і 43 жінок)[5].
У 1916 році на хуторі Гетьманці Новопетрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 126 людей (56 чоловік і 70 жінок)[6].
Станом на 28 серпня 1920 р. на хуторі Гетьманці Ново-Петрівської (Савицької) волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 30 домогосподарств. Для 20 домогосподарів рідною мовою була українська, 8 — німецька, 1 — єврейська, 1 — не вказали. На хуторі 166 людей наявного населення (88 чоловіків і 78 жінок). Родина домогосподаря: 83 чоловіка та 74 жінки (родичів 4 і 4 відповідно, а також 1 найманий працівник). Тимчасово відсутні: солдати Червоної Армії — 3 чоловіків, на заробітках — 1 жінка[7].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 34 особи, з яких 16 чоловіків та 18 жінок.[8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 24 особи.[9]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 87,50 % |
| молдовська | 8,33 % |
| російська | 4,17 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Паспорт Марківської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 56.
- ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 6.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 372.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи. — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 112.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 313.(рос.)
- ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 22-23.(рос.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
 | Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||||||||