Пустовійтове
| село Пустовійтове | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Рада | Пустовійтівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 1164 (2011) |
| Площа | 1,002 км² |
| Густота населення | 1,160 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39050 |
| Телефонний код | +380 5365 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°20′15″ пн. ш. 33°22′58″ сх. д. / 49.33750° пн. ш. 33.38278° сх. д.Координати: 49°20′15″ пн. ш. 33°22′58″ сх. д. / 49.33750° пн. ш. 33.38278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 97 м |
| Водойми | Сухий Омельник |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 39000, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285 |
| Карта | |
  Пустовійтове | |
 Пустовійтове | |
| Мапа | |
 | |
Пустові́йтове — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення становить 1164 осіб (на 2011 рік). До 2020 орган місцевого самоврядування — Пустовійтівська сільська рада. Окрім Пустовійтового, сільській раді було підпорядковане село Балабушині Верби. День села — 9 травня.[1]
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на березі річки Сухий Омельник, вище за течією за 2 км лежить село Новодорожнє, нижче за течією за 1 км — село Махнівка.
Село оточують рівнинні, слабохвилясті поля. Вони покриті чорноземом. Клімат помірно-континентальний з середньорічною сумою опадів 460—470 міліметрів. Середньорічна температура повітря +7,5°C.[1]
Рослинність краю характерна для степової зони. Ліси відсутні, окрім польових лісонасаджень та садів у мешканців села.[1]
Тваринний світ збіднілий внаслідок орання степів та осушення частини боліт.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Пустовійтівка уперше згадується 1732 р. як свіжопоселена слобідка, заснована миргородським полковником Павлом Апостолом, сином гетьмана Д. Апостола (хоча шляхтич чи то просто значна людина з Кременчуччини Павло Пустовійт згаданий 1647, отже, можливо, назва хутора-селища ще з середини XVII ст.). По смерті П. Апостола 1736 хутором Пустовойтовим володіє чоловік його сестри — бунчуковий товариш Петро Кулябка (стан на 1743). Селище входило до складу Городиської сотні Миргородського полку, з 1781 — до Городиського повіту Київського намісництва. З 1789 — Градизького повіту Катеринославського намісництва, з 1796 року Кременчуцького повіту Малоросії, з 1802 року до Полтавської губернії.[1]
У 1850 році Пустовійтове реорганізоване у містечко. За переписом 1859 року у ньому було 196 дворів, мешкало 1008 жителів.[1]
Село належало поміщику Федору Базилевському, пізніше (до Жовтневої революції 1917 року) В. О. Остроградському.[1]
У Пустовійтовому у березні 1862 року відбулося повстання селян проти підписання Уставної грамоти, про яке, навіть, була розміщена стаття в часописі "Основа" , де детально розповідається про цю подію[2]. А у 1916 році — повстання жінок, полільниць буряків. У селі існувала церква, земське однокласне, пізніше трьохкласне училище, церковно-парафіяльна школа для дівчаток.[1]
Радянську окупація в Пустовійтовому розпочалась у січні 1918 року. У березні 1923 року село, як центр сільради, було віднесено до складу Глобинського району. Тоді мешкало у селі 2356 жителів.[1]
На території села у 1918 році створено Пустовійтівський бурякорадгосп на землях, які належали В. О. Остроградському. До 1924 року радгосп був у складі Глобинського цукрокомбінату, а з 1924 року став самостійним господарством.[1]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 68 жителів села Пустовійтове загинули від голоду.[3]
У вересні 1941 року село окупували німці. У роки Радянсько-німецької війни майже 700 жителів села узяли участь у війні, понад 200 чоловік загинуло, 190 жителів Пустовійтового було відправлено на роботи до Німеччини. Пустовійтове було визволене від німців 27 вересня 1943 року.[1]
Пустовійтове було радіофіковане у 1953 році, електрифіковане у 1966 році.[1]
Економіка[ред. | ред. код]
Виробнича спеціалізація підприємств розташованих на території Пустовійтівської сільської ради: виробництво зерна і технічних культур.[1]
Населення[ред. | ред. код]
За переписом 1859 року в ньому було 196 дворів, мешкало 1008 жителів. У березні 1923 року у селі 2356 жителів. Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1164 жителі, 708 дворів.[1]
Кількість населення у селі змінювалась таким чином[1]:
| 1859 | 1923 | 2001 | 2011 |
|---|---|---|---|
| 1008 | 2356 | 1283 | 1164 |
| ▲ | ▼ | ▼ |
Цікаві факти[ред. | ред. код]
На території села знайдено скарб із 96 монет (13-18 століття).[1]
Інфраструктура[ред. | ред. код]
На території села працюють[1]:
- дитячий садок
- школа І-ІІІ ступенів
- амбулаторія загальної практики сімейної медицини
- ФП
- будинок культури
- функціонує сільська бібліотека
Особистості[ред. | ред. код]
Серед уродженців села — Герой Радянського Союзу Василь Хильчук[4], І. І. Бердник кавалер ордена Червоного Прапора, учасник Параду Перемоги на Красній Площі в Москві. Герої Соціалістичної Праці Р. Ф. Грущенко, А. Ю. Панченко, П. А. Хрей.[1]
- Іванчик Віктор Петрович — український підприємець, заслужений працівник сільського господарства України.
- Вихристюк Сергій Григорович — прапорщик, командир евакуаційного відділення взводу МТЗ 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Загинув під час обстрілу в зоні АТО.
- Клочко Марія Олександрівна — народний депутат ВРУ 3-го скликання.
- Мазоренко Дмитро Іванович — кандидат технічних наук, професор, член-кореспондент Української академії аграрних наук, ректор Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Пустовійтівська сільська рада [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
- ↑ О ходе крестьянского дела в Кременчугском уезде (Полт. губ.) // Основа: южно-русский литературно-ученый вестник. С.-Петербург: В типографии П. А. Кулиша, Тиблена и К°. Липець (Іюль) 1862. с. 75-77.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
- ↑ Хильчук Василь Никифорович [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Пустовійтове [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
| ||||||||
