Градизьк

Селище Градизьк
	Герб
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Кременчуцький район
Громада	Градизька селищна громада
Рада	Градизька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано	865
Статус	із 2024 року
Площа	20,87 км²
Населення	▬ 6412 (01.01.2017)
Густота	383,370 осіб/км²;
Поштовий індекс	39071
Телефонний код	+380 5365
Географічні координати	49°13′47″ пн. ш. 33°07′53″ сх. д. / 49.22972° пн. ш. 33.13139° сх. д.Координати: 49°13′47″ пн. ш. 33°07′53″ сх. д. / 49.22972° пн. ш. 33.13139° сх. д.
Водойма	р. Дніпро ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Рублівка
До станції:	15 км
	До райцентру:
- автошляхами:	25 км
Селищна влада
Адреса	39071, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, смт Градизьк, вул. Київська, 51
Карта
	Градизьк
	Градизьк Градизьк

Гради́зьк (до 1789 року Городище) — селище в Україні, центр Градизької селищної громади Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 6 163 (на 2020 рік)

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Градизьк розташований на північно-східному узбережжі Кременчуцького водосховища (Дніпро), на схилі гори Пивиха. На відстані до 2-х км розташовані села Ганнівка, Лізки та Максимівка. Селище розрізане великим лиманом на дві нерівні частини.

За 18 км від селища знаходиться залізнична станція, через селище проходить автомобільна дорога Н08.

Історія[ред. | ред. код]

Заснування, Пивський (Пивогірський) монастир[ред. | ред. код]

У 16—17 ст. неподалік від цього міста (у Максимівці) згадується важлива переправа через річку Дніпро. Але для розбудови нового поселення головне значення мав Пивогірський (Пивський, Пивогородиський) монастир (філія Київського Микільського Пустинного монастиря) — близько 1629 р. його заклали на горі Пивиха. Біля нього та для його потреб і виникло Городище (чи існувало вже до того поселення Пива-Пиви, чи це варіант уживання топоніму Пивиха — неясно). Перша достеменна згадка поселення Городище припадає на 30 червня 1639 року (привілей Станіславу Потоцькому на Максимівку й Городище^[3]). З початком Козацької революції 1648 року монастир цілком відновив зверхність над Городищем та іншими своїми маєтностями (привілей Богдана Хмельницького з 1650 року).

Серед відомих (міфічних?) релігійних діячів Пивогірського монастиря — Прокіп Праведний, персонаж картин художника Миколи Реріха.

Козацька адміністрація спочатку зосередилася в Максимівці, де за реєстром 1649 року містився сотенний центр Чигиринського полку. Але за часів Руїни Максимівка, як надто відкрита для набігів з іншого берега Дніпра, підупадає і центр козацької сотні переходить до Городища (перша згадка Городиської сотні — 1686 рік).

8 жовтня 1667 року, у Гадячі Іван Брюховецький на прохання ігумена Києво-Пустинно-Микільського та Півського монастирів Олексія Тура дозволяє реставрувати знищений татарами Півський монастир і оселити на його землях слободи. 16 грудня 1673 року гетьман Петро Дорошенко з Чигирина передає дозвіл підданим Півського монастиря рубати ліс в Чигиринській сотні^[4]. У 1676 році Петро Дорошенко під стінами Пивського монастиря склав булаву перед Г.Ромодановським і І.Самойловичем.

Із занепадом Чигирина, після 1678 року, Городиська сотня підпорядковується Миргородському полку. У січні 1679 підтриманий Османською імперією Юрій Хмельницький з турецьким загоном і татарською ордою вдерся на Лівобережжя й захопив Городище.

16 червня 1693 р. гетьман Іван Мазепа у зв'язку з об'єднанням Півського монастиря з Києво-Пустинно-Микільським монастирем підтверджує право останнього на володіння містечком Городище Миргородського полку^[4].

1711—1713 років Городиська земля прийняла чимало зігнанців з Правобережжя під час Згону населення 1711—1712 рр., відтак навколо Городища з'являється чимало нових сіл. 1739 під Городище спрямували набіг татари, але були розбиті компанійським полковником Карпом Часником (небожем С.Палія).

Російська імперія[ред. | ред. код]

1789 року, у зв'язку із катастрофічною повінню у Кременчуці, до Городища ненадовго перевели повітовий центр. Місто тоді перейшло під юрисдикцію Новоросії (з Київського до Катеринославського намісництва) та отримало «підправлену» назву — Градизьк (російською — Градижск).

Наприкінці XIX століття селище мало 8911 жителів, земську лікарню, училище, 17 малих промислових та ремісничих майстерень, і вважалось «заштатним» містечком й одночасно центром Градизької волості в Кременчуцькому повіті Полтавської губернії.

Радянський період[ред. | ред. код]

1923 року стало адміністративним центром однойменного району.

Репресовані радянською окупаційною владою земляки[ред. | ред. код]

1. Голобородько Макар Абрамович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1895 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із міщан, освіта середня, Останнє місце проживання: Полтавська обл. с. Потоки Кременчуцького р-ну, Останнє місце роботи: учитель географії, Заарештований 22 березня 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 17 вересня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна., Вирок виконано 18 жовтня 1937 р. в м. Кременчук.

2. Головко Анатолій Антонович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1925 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: червоноармієць, Заарештований 19 квітня 1948 р., Засуджений Військовим трибуналом Одеського ВО 4 березня 1949 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років.

3. Головко Іван Іванович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1898 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: Директор школи, Заарештований 22 жовтня 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 30 листопада 1937 р. за ст. 54-10 КК УРСР до 8 років позбавлення волі.

4. Головко Тимофій Олександрович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: вчитель СШ, останнє місце проживання: Полтавська обл. с. Липове Глобинського р-ну, освіта вища, Заарештований 18 березня 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 27 березня 1938 р. за ст. ст. 54-10, 54-11 КК УРСР до розстрілу.

5. Гордаш Данило Васильович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1906 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: Селянин-одноосібник, Заарештований 22 квітня 1931 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 22 жовтня 1931 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років позбавлення волі.

6. Головко Федір Никанорович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1882 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: Селянин-одноосібник, Заарештований 25 вересня 1929 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ОДПУ 15 грудня 1929 р. за ст. 58-10 КК РРФСР до 3 років позбавлення волі.

7. Головко Юхим Васильович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1896 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: Учитель, Заарештований 2 березня 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 11 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна., Вирок виконано 23 липня 1938 р.

8. Гук Пилип Данилович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1891 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта вища Останнє місце роботи: Вчитель, Заарештований 16 вересня 1929 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 6 березня 1930 р. за ст. ст. 54-10, 54-13 КК УСРР до 3 років заслання у Казахстан.

9. Гук Михайло Данилович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1879 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, Останнє місце роботи: Працівник рибоколгоспу, Заарештований 4 листопада 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. (стаття КК не вказана) до 10 років позбавлення волі.

10. Дмитренко Антон Михайлович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1878 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, Останнє місце роботи: Колгоспник, Заарештований 5 травня 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 9 травня 1938 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна., Вирок виконано 4 червня 1938 р.

11. Дроздов Василь Васильович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] — 1891 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце роботи: продавець магазину, Заарештований 2 листопада 1937 р., Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 27 грудня 1937 р. за ст. ст. 54-4, 54-6, 54-11 КК УРСР до розстрілу., Вирок виконано 9 січня 1938 р.

Всі архівні кримінальні справи на репресованих (розкуркулених) зберігаються в архіві Територіального управління Служби Безпеки України в Полтавській області, задля отримання доступу до архівної кримінальної справи достатньо звернутися до територіального УСБУ шляхом надіслання електронної заяви на електронну адресу УСБУ в Полтавській області, доступ до архівних кримінальних справ громадянам України гарантовано на підставі ст. 5 Закону України « Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років» від 21.05.2015 року.

Голодомор[ред. | ред. код]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 75 жителів селища загинули від голоду.^[5]

Друга світова[ред. | ред. код]

За часів нацистської окупації входило до складу Кременчуцького гебіта. Радянські війська зайняли селище 27 вересня 1943 року.

Населення[ред. | ред. код]

Графік зміни чисельності населення Градизька починаючи з 1897 року^[6]

Мова[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року 95,23 % населення селища вказали українську мову рідною, 4,00 % — російську, 0,77 % — інші мови^[7].

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Безверхий Іван Іванович — заслужений будівельник України.
Безверхий Леонід Іванович (1928—2018) — український радянський діяч, директор Чернігівського заводу радіоприладів у 1967—1990 роках.
Білаш Олександр Іванович (1931—2003) — український композитор, автор опер, романсів, пісень, музики до вистав і кінострічок.
Білик Іван Іванович (1930—2012) — український письменник, історичний романіст, перекладач.
Боня Григорій Васильович — заслужений художник УРСР.
Боня Микола Михайлович (1923—2017) — Герой Соціалістичної Праці.
Верменич Андрій Андрійович (1897—1979) — український актор.
Ломако Володимир Андрійович (1937—2021) — український вчений-правознавець, спеціаліст у галузі кримінального права.
Соня Делоне (1885—1979) — українська художниця та дизайнерка єврейського походження, представниця напрямку арт Деко (футуризм, орфізм, симультанізм). Увіковічнена на Поверсі спадщини.
Невідничий Петро Якович (1884—1921) — інтендант 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
Савустяненко В'ячеслав Михайлович — хормейстер та музикант, керівник аматорських хорів, заслужений працівник культури України.
Слюсар Борис Іванович — письменник-гуморист, музикант.
Усс Степан Миколайович (1978—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув під Іловайськом.
Федірець Володимир Олександрович (1925—?) — український вчений.
Юхно Іван Іванович (1918—1978) — український художник.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Докладніше: Пам'ятки монументального мистецтва Глобинського району та Пам'ятки історії Глобинського району

7 травня 2012 року в селищі був відкритий пам'ятник Олександру Білашу^[8]

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятник Білашу
Автостанція
Храм
Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Зазначено таку дату на стенді біля селищної ради.
↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ W. Majewski. Potocki Stanisław h. Pilawa (1607—1647) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984.— t. XXVIII/1, zeszyt 116.— S. 153. (пол.)
↑ ^а ^б Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899 (PDF) (укр) . Київ: Наукова думка. с. 62, док.180, 64, док.191, 70, док.219. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
↑ Населення міст України. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 4 листопада 2011.
↑ Банк даних — перепис 2001
↑ Відкрили пам'ятник авторові «Двох кольорів»