Михаїл Ферекиде

Михаїл Ферекиде рум. Mihail Pherekyde
Міністр закордонних справ Румунського королівства
16 грудня 1885 — 21 березня 1888
Попередник:	Йон Братіану
Спадкоємець:	Петре Карп
Міністр внутрішніх справ Румунії
31 березня 1897 — 30 березня 1897
Попередник:	Василе Ласкар
Спадкоємець:	Ґеорґе Кантакузіно
Міністр внутрішніх справ Румунії
15 грудня 1909 — 6 лютого 1910
Попередник:	Йон Братіану
Спадкоємець:	Йон Братіану
Народження:	14 листопада 1842(1842-11-14) Бухарест, Румунія
Смерть:	24 січня 1926(1926-01-24) (83 роки) Бухарест, Румунія
Країна:	Румунія
Освіта:	Паризький університет
Партія:	Національна ліберальна партія (Румунія)
Медіафайли у Вікісховищі

Михаїл Ферекиде (рум. Mihail Pherekyde; 14 листопада 1842, Бухарест — 24 грудня 1926, Бухарест) — румунський політик, дипломат, міністр закордонних справ, двічі займав посаду міністра внутрішніх справ Румунського королівства.

Життя і політична кар'єра[ред. | ред. код]

Навчався в школі «St. Sava», а потім в Ліцеї Людовика Великого в Парижі. Закінчив університет Сорбонна зі ступенем в області права. Був членом недавно сформованої Ліберальної партії Румунії.

З 16 грудня 1885 зайняв пост міністра закордонних справ та 21 березня 1888 був замінений Петре Карпом.

Займав посаду румунського посла у Франції і відіграв значну роль у придбанні будівлі для румунської православної церкви в Парижі.

31 березня 1897 — 30 березня 1899 — міністр внутрішніх справ в уряді Стурдзи. Цю ж посаду він займав з 15 грудня 1909 до 6 лютого 1910.

Карикатури[ред. | ред. код]

• 
  1 Mai 1900 - 8 ore de lucru

Джерела[ред. | ред. код]

• «La 1909, in Bucuresti» [1909 in Bucharest]. Retrieved 2010-09-15.
• Trencsényi, Balázs; Kopeček, Michal (2007). Discourses of collective identity in Central and Southeast Europe (1770—1945). United States: Central European University Press. p. 195. ISBN 963-7326-60-X. Retrieved 2010-09-15.
• «Biserica Ortodoxă Română din Paris în primii ani postbelici» [Romanian Orthodox Church in Paris in the early postwar years]. Retrieved 2010-09-15.
• «Guvernul by Ioana Părvulescu» (PDF). Retrieved 2010-09-15.

п о р Міністри закордонних справ Румунії Об'єднане князівство Волощини і Молдови Апостол Арсаке (1862) Александру Кантакузіно (1862) Йоан Ґріґоре Ґіка (1862—1863) Ніколае Росетті-Беленеску (1863—1865) Александру Пападопол-Калімах (1865—1866) Йон Ґіка (1866) Петре Мавроґені (1866) Джордже Барбу Штірбей (1866—1867) Штефан Ґолеску (1867) Александру Теріачіу (1867) Штефан Ґолеску (1867—1868) Ніколае Ґолеску (1868) Димітріе Ґіка (1868—1869) Ніколае Калімакі-Катарджіу (1869—1870) Александру Ґолеску (1870) Петре Карп (1870) Ніколае Калімакі-Катарджіу (1870—1871) Ґеорґе Костафору (1871—1873) Васіле Боереску (1873—1876) Димітріе Корня (1876) Михаїл Коґельничану (1876) Ніколае Іонеску (1876—1877) Михаїл Коґельничану (1877—1878) Іон Кемпінеану[en] (1878—1879) Васіле Боереску (1879—1881) Румунське королівство Думітру Бретіану (1881) Евґеніу Стетеску (1881) Димітріе Стурдза (1881—1885) Іон Кемпінеану[en] (1885) Йон Братіану (1885) Михаїл Ферекиде (1885—1888) Петре Карп (1889) Александру Лаговарі (1889—1891) Константін Есарку[en] (1891) Александру Лаговарі (1891—1895) Димітріе Стурдза (1895—1896) Константин Стоїцеску (1896—1897) Димітріе Стурдза (1897—1899) Йон Лаговарі (1899—1900) Александру Марґіломан (1900—1901) Димітріе Стурдза (1901—1902) Йонел Братіану (1902—1904) Якоб Лаговарі (1904—1907) Йон Лаговарі (1907) Димітріе Стурдза (1907—1908) Йонел Братіану (1908—1909) Александру Джувара (1909—1910) Титу Майореску (1910—1913) Еманоїл Порумбару (1914—1916) Йонел Братіану (1916—1918) Александру Авереску (1918) Константин Аріон (1918) Константін Коанде (1918) Йонел Братіану (1918—1919) Артур Вейтояну (1919) Ніколае Мішу (1919) Александру Вайда-Воєвод (1919—1920) Штефан Чічо Поп (1920) Дуіліу Замфіреску (1920) Таке Іонеску (1920—1921) Ґеорґе Деруссі (1921—1922) Йон Ґеорґе Дука (1922—1926) Йон Мітілінеу (1926—1927) Барбу Штірбей (1927) Йонел Братіану (1927) Ніколае Тітулеску (1927—1928) Ґеорґе Міронеску (1928—1930) Йон Міхалаке (1930—1931) Константін Арджетояну (1931—1932) Димітріе Ґіка (1931—1932) Александру Вайда-Воєвод (1932) Ніколае Тітулеску (1932—1934) Ґеорґе Тетереску (1934) Ніколае Тітулеску (1934—1936) Віктор Антонеску (1936—1937) Істрате Мікеску (1937—1938) Ґеорґе Тетереску (1938) Ніколае Петреску-Комнен (1938—1939) Ґриґоре Ґафенку (1939—1940) Михаїл Манойлеску (1940) Михаїл Р. Стурдза (1940—1941) Іон Антонеску (1941—1943) Міхай Антонеску (1943—1944) Грігоре Ніколеску-Бузешті (1944) Константин Вішояну (1944—1945) Ґеорґе Тетереску (1945—1947) Соціалістична Республіка Румунія Анна Паукер (1947—1952) Симіон Буґічі (1952—1955) Ґриґоре Преотяса (1955—1957) Іон Георге Маурер (1957—1958) Аврам Буначіу (1958—1961) Корнеліу Менеску (1961—1972) Джордже Маковеску (1972—1978) Штефан Андрей (1978—1985) Іліє Ведува (1985—1986) Йон Тоту (1986—1989) Йон Стоян (1989) Румунія (1989—…) Серджіу Челак (1989—1990) Адріан Нестасе (1990—1992) Теодор Мелешкану (1992—1996) Адріан Северин (1996—1997) Андрей Плешу (1997—1999) Петре Роман (1999—2000) Мірче Дан Джоане (2000—2004) Міхай Резван Унгуряну (2004—2007) Келін Попеску-Терічану (2007) Адріан Міхай Чорояну (2007—2008) Лазер Коменеску (2008) Крістіан Дяконеску (2008—2009) Кетелін Предою (2009) Теодор Баконскі (2009—2012) Крістіан Дяконеску (2012) Андрей Марга (2012) Тітус Корлецян (2012—2014) Теодор Мелешкану (2014) Богдан Ауреску (2014—2015) Лазер Коменеску (2015—2017) Теодор Мелешкану (2017—2019) Рамона Менеску[en] (2019) Богдан Ауреску (2019—2023) Лумініца Одобеску (2023—)

Це незавершена стаття про румунського політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.