Александру Марґіломан
| Александру Марґіломан рум. Alexandru Marghiloman | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 15 березня 1918 — 24 жовтня 1918 | |||
| Попередник: | Александру Авереску | ||
| Спадкоємець: | Константін Коанде | ||
| |||
| 1900 — 1901 | |||
| Попередник: | Йон Лаговарі | ||
| Спадкоємець: | Димітріе Стурдза | ||
| |||
| ? — ? | |||
| Попередник: | Теодор Росетті | ||
| Спадкоємець: | Еміль Костінеску | ||
| Народження: | 4 липня 1854[1], 26 січня 1854[2] або 27 січня 1854[3] Бузеу, Волощина | ||
| Смерть: | 10 травня 1925[4][5] Бузеу, Румунське королівство | ||
| Країна: | Румунія | ||
| Релігія: | православна церква | ||
| Освіта: | Saint Sava Colleged | ||
| Ступінь: | доктор наук | ||
| Партія: | Conservative Partyd | ||
| Шлюб: | Elisa Brătianud | ||
| Автограф: | .png) | ||
Александру Марґіломан (рум. Alexandru Marghiloman; *4 липня 1854, Бузеу — †10 травня 1925, Бузеу) — румунський консервативний політик. Протягом короткого часу (березень — листопад 1918) був прем'єр-міністром Румунії. Відіграв важливу роль під час Першої світової війни.
Біографія[ред. | ред. код]
Навчався в Державному університеті «Św. Sawy» в Бухаресті, а потім вивчав право в Парижі. Був обраний до парламенту в 1884, в уряд прийшов 1888.
Як член Консервативної партії, він підтримував співпрацю Румунського королівства з Німецькою імперією і Австро-Угорщиною в рамках Троїстого союзу.
Після початку окупації Бухареста німцями, Марґіломан залишився в місті як голова румунського Червоного Хреста. Виступав посередником між окупантами і місцевим населенням.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
На прохання короля Фердинанда І? Марґіломан зайняв пост прем'єр-міністра. Монарх сподівався, що політик зможе укласти мир з окупантами.
Після проведення переговорів Марґіломан підписав 7 травня 1918 мирний договір, більше відомий як Бухарестський мирний договір. Його умови були несприятливими для Румунського королівства. Після втрати популярності консервативних політиків в післявоєнному Румунському королівстві, Марґіломан пішов з політичного життя і помер у своєму рідному місті.
Також обіймав посаду Міністра сільського господарства, провадив успішну адвокатську практику.
Іменем Марґіломан названа кава (Kawy Marghilomana), приготована по-турецьки з ромом.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul I, Editura Scripta, București, 1993
- Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul II, Editura Scripta, București, 1994
- Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul III, Editura Scripta, București, 1995
- I.G. Duca, Memorii, Volumul I, Editura Expres, București, 1992
- Titu Maiorescu,România, Războaiele balcanice și Cadrilaterul, Editura Machiavelli, București, 1995
- Ioan Slavici, Amintiri. Închisorile mele. Lumea prin care am trecut, Editura Albatros, București, 1998
- Ioan Scurtu, Gheorghe Buzatu, Istoria românilor în secolul XX, 1918—1948, Editura Paideia, București, 1999
- Mircea Iosa, Traian Lungu, Viața politică în România 1899—1910, Editura politică, București, 1977
- Titu Maiorescu, Viața politică a României sub domnia lui Carol I, Editura Humanitas, București, 1994
- Ion Bulei, Sistemul politic al României moderne. Partidul Conservator, Editura politicâ, București, 1987
- Ioan Adam, Panteon Regăsit. O galerie ilustrată a oamenilor politici români. Editura Gramar, București, 2000
- Maria Magdalena Ioniță, Casa și familia Capsa în România modernă, Editura Publimpres, București, 200
- Stelian Neagoe, Istoria guvernelor României de la începuturi — 1859 până în zilele noastre — 1995, Editura Machiavelli, București, 1995
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ România liberă — 1877. — ISSN 1841-7280
- ↑ http://www.marghiloman.ro/istoric/
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Roglo — 1997. — 9000000 екз.
Джерела[ред. | ред. код]
- Alexandru Marghiloman, omul nemtilor sau omul providential?, 13 octombrie 2007, Mircea Dumitriu, România liberă
Посилання[ред. | ред. код]
|
| ||||||||||||||||
 | Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |