Човлент

Човлент
Тип	Стью
Походження	Північна Африка і Франція
Час приготування	2 години 0 хв.
Необхідні компоненти	М'ясо, квасоля, перловка
Зазвичай використовувані компоненти	яловичина, картопля, перець чорний мелений, томатне пюре, морква, цибуля, жир, часник, петрушка, кухонна сіль, лавровий лист
Енергетична; цінність; (на порцію)	206.92 ккал (866 кДж)
Харчова; цінність; (на порцію)	Білки: 10,15 г Жири: 7.36 г Вуглеводи: 26.50 г
	Медіафайли у Вікісховищі; Складність: ;

Човлент іноді зустрічаються назви чолнт, чулнт або хамін (від їд. טשאָלנט‎ чо/улнт; на західному діалекті їд. שאלעט‎ шалет) — традиційна єврейська суботня страва з м'яса, овочів, крупи й квасолі.

Слово чолнт/чулнт імовірно провансальського походження, як і значний шар середньовічної релігійної лексики їдишу. Ідея човленту полягає в приготуванні гарячої страви при дотриманні релігійної заборони на розпалювання вогню в суботу.

У новий час, коли традиційних руських і литовських печей майже не залишилося, застосовують інші способи і намагаються досягти правильного смаку.

В єврейських містечках човлент часто вже не готували вдома, а відносили в місцеву пекарню і ставили в остигаючу піч.

Чолнт дав привід для великої кількості ідіом і прислів'їв в єврейській мові їдиш — наприклад: «З ним тільки човлент їсти» — означає непридатну людину або того, якого не хочуть прийняти в компанію, «Життя, як човлент — що покладеш, те й будеш їсти».

Історія[ред. | ред. код]

Євреї готували човлент на свій шабат. Тобто в день, коли їм забороняється працювати, виконувати навіть найлегшу роботу. Квасоля і перлова крупа — це продукти, що вимагають довгого, терплячого приготування. Євреї закладали компоненти човлента в горщик в п'ятницю, страва готувалася всю ніч, піч згасала й повільно втрачала температуру. Коли господарі в суботу поверталися після молитви з синагоги — човлент вже був готовий і все ще теплий.

В українській кухні[ред. | ред. код]

Ця єврейська страва стала повсякденною їжею також для мешканців Закарпаття, і готують його практично в кожній родині. Винахідливі закарпатці запозичили цю страву у євреїв (деякий проміжок часу в Закарпатті було багато євреїв ашкеназі, в Ужгороді проживало приблизно 30 %, а в Мукачеві — майже 50 %), але внесли в нього свої корективи. Використовується будь-яке м'ясо і обов'язково додається гострий перець (ця практика була запозичена в угорців).^[1]