Хайрутдінов Фахрутдін Гарафутдінович
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (листопад 2023) |
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (листопад 2023) |
| Хайрутдінов Фахрутдін Гарафутдінович | |
|---|---|
| Народився | 14 січня 1902 Старі Богади, Буздяцький район, СРСР |
| Помер | січень 1944 Сокирянський район, Чернівецька область, Україна |
| Поховання | Сокиряни |
| Країна | .svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | військовослужбовець |
Фахрутдін Гарафутдінович Хайрутдінов (14 січня 1902 року, с.Старі Богади Арслановської сільської ради Будзяцького району (Башкирія) — + січень 1944 року, Сокирянський район Чернівецької області) — війсковик Червоної Армії. Командир партизанського загону № 8 імені Лазо.
Біографія[ред. | ред. код]
Фахрутдін Хайрутдінов народився 14 січня 1902 року в бідній селянській родині. Працював по найму пастухом, робітником на заводі у м. Златоусті, на лісопильному заводі в місті Уфа. З 1922 року — у Червоній Армії. За даними Головного управління кадрів колишнього Міністерства оборони СРСР служив на таких посадах:
- З серпня 1939 р. до 28.01. 1942 р. — командир окремого стрілецького батальйону 90 окремої стрілецької бригади.
- З 14.04.1942 р. до 12.09.1943 р. — виконувач обов'язків командира стрілецького батальйону 410 стрілецького полку 102 стрілецької дивізії.
- З 12.09.1943 р. — до лютого 1944 р. — командир партизанського загону Штабу партизанського руху 3 Українського фронту.
У січні 1943 року партизанський загін під командуванням Ф. Г. Хайрутдінова був десантований у тил ворога на територію Сокирянського району. Загинув у бою з переважаючими силами противника. Похований у братській могилі у м. Сокиряни (Чернівецька область, Україна). Його ім'я увіковічено на пам'ятнику: «Капітан Хайрутдінов Ф. Г.», занесено до «Книги вічної Слави», яку засновано в Сокирянах 7 травня 1972 року, його іменем названа одна з вулиць райцентру. Літератор, краєзнавець, член НСЖУ Юхим Гусар видав про офіцера книжечку «Пароль: Біла стрічка» (2001).
Уточнення до біографії[ред. | ред. код]
На пам'ятнику та у Книзі вічної Слави помилково значиться, що він «капітан». Згідно з наказом Головного управління кадрів Норадного комісаріату оборони № 02145 від 30.11.1943 р. йому присвоєно військове звання «Майор» (лист редактору газети «Дністрові зорі» з Міноборони СРСР № 174/4/-85769 від 18.06.1976 р.).
Література[ред. | ред. код]
- Дністровський Ю. Зустріч через 30 років [розповідь про Ф. Г. Хайрутдінова його дружини Магінур Софіулівни] / Юхим Дністровський // Дністрові зорі. — 1974. — 27 серпня.
- Гусар Ю. Славний син Башкирії [про Фахрутдіна Хайрутдінова] / Юхим Гусар // Дністрові зорі. — 1975. 8 травня (№ 54).- С. 2.
- Гизатуллин Р. Ради жизни на земле [очерк о Ф. Г. Хайрутдинове] / Р. Гизатуллин // Вперёд (орган Буздякского райкома КПСС и районного Совета депутатов трудящихся Башкирской АССР). — 1975.- 22 февраля. — С. 2-3-4.
- Гусар Ю. Лист від казахського письменника [є про Ф. Г. Хайрутдінова] / Юхим Гусар. — Дністрові зорі.
- Гусар Ю. Син Башкирії і України [уривок з документальної повісті про Фахрутдіна Хайрутдінова] / Юхим Гусар // Молодий буковинець. — 1988. — 16 жовтня (№ 49).- С. 10.
- Гусар Ю. С. Пароль: «Біла стрічка» [художньо-документальна повість про Ф. Г. Хайрутдінова] / Юхим Гусар. — Чернівці: Місто, 2001. — 48 с. та іл.- ISBN 966-7366-66-3.
- Чорний О. Звучать як клятва їх імена [є про Ф. Г. Хайрутдінова] / Олександр Чорний // Чорний О. Місто, де сходить сонце. — Чернівці: Прут, 2010. — С. 87. — ISBN 978-966-560-522-5.
