Котик Валентин Олександрович

Котик Валентин Олександрович
Офіційний портрет В. Котика кінця 1930-х років
Ім'я при народженні	Котик Валентин Олександрович
Народження	11 лютого 1930(1930-02-11)  СРСР, с. Хмелівка, Шепетівський район
Смерть	17 лютого 1944(1944-02-17) (14 років)  СРСР, Ізяслав помер від ран[d]
Країна	СРСР
Війни / битви	німецько-радянська війна і Друга світова війна
Нагороди	Герой Радянського Союзу Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Партизан Вітчизняної війни II ступеня
Котик Валентин Олександрович у Вікісховищі

Ва́ля Ко́тик (Ко́тик Валенти́н Олекса́ндрович; 11 лютого 1930, Хмелівка — 17 лютого 1944, Ізяслав) — піонер, партизан-розвідник, Герой Радянського Союзу (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 лютого 1930 року, в селі Хмелівка Шепетівського району Шепетівської округи. Вчився в школі № 4 міста Шепетівки. Із окупацією Шепетівки німецькими військами, Котик, згідно із твердженнями радянських джерел, вступив до партизанського загону.

Валя Котик був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «Партизан Вітчизняної війни» 2-го ступеня. У 1958 році Котика посмертно нагородили званням «Герой Радянського Союзу». Перед школою, в якій він вчився, йому встановлено пам'ятник.

Події[ред. | ред. код]

Як стверджують радянські автори^[1]:

З 1942 року зв'язковий з Шепетівською підпільною партійною організацією.

З 1943 року юний патріот — розвідник шепетівського партизанського загону ім. Кармелюка.

16 лютого 1944 року під час виконання завдання у місті Ізяславі, був поранений та наступного дня відправлений разом із своєю матір'ю на лікування до партизанського шпиталю у Стриганах. Біля міста потрапив під німецький авіаналіт, під час якого загинув від вибуху бомби. Був похований разом з іншими партизанами у братській могилі в селі Плужне^[2]

У 1957 році знято фільм «Орлятко», в образі головного героя якого поєднані риси Валентина Котика й Марата Казея.

В 1958 році, 27 червня Указом Президії Верховної Ради СРСР, за проявлений героїзм в боротьбі з німецькими загарбниками, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після цього іменем Героя Радянського Союзу Валі Котика названі вулиці в Кривому Розі, Шепетівці, школи, встановлено пам'ятник в Шепетівці (1960).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Бугай Е. М., Макухін М. Е. З когорти мужніх. — Львів: Каменяр, 1978.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Т. 1. — М.: Воениздат, 1987. (рос.)
• Криворучко М. Г., и др. Памяти бессмертного подвига. — М., 1972. (рос.)
• Котик А. Н. Он был пионером. — М., 1980. (рос.)
• Наджафов Г. Д. Смелые не умирают. — М., 1968. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Володимир Федотов. Як загинув Валя Котик [Архівовано 4 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Валя Котик, біографія [Архівовано 16 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Пионеры-герои [Архівовано 25 січня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Піонери-герої

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Герої Радянського Союзу А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  Двічі Герої • Тричі Герої • Чотириразові Герої Позбавлені звання Героя Радянського Союзу