Тимцюрак Володимир
| Володимир Тимцюрак | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 сотник УГА | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 18 червня 1889 с. Пійло, Калуський район, Івано-Франківська область | ||||
| Смерть | 11 листопада 1980 (91 рік) Чикаго, Іллінойс, США  | ||||
| Національність | українець | ||||
| Alma Mater | гімназія і ЛНУ ім. І. Франка | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} УНР | ||||
| Вид ЗС |  УГА | ||||
| Війни / битви | Перша світова війна Перші визвольні змагання | ||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
 | |||||
 Тимцюрак Володимир у Вікісховищі | |||||
Володи́мир Тимцюра́к (18 червня 1889, с. Пійло, Калуський повіт, Австро-Угорщина — 11 листопада 1980, Чикаго, США[1]) — український громадський діяч родом із Калущини (Галичина), правник. Лицар Воєнного хреста УНР (25 лютого 1964)[2].
Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, Теодор Сивак, Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський
Володимир Тимцюрак народився 18 червня 1889 року в селі Пійло, повіт Калуш у сім'ї греко-католицького священника. У 1907 році закінчив гімназію у Львові, потім — правничий факультет Львівського університету. 1913 року закінчив школу для резервових старшин.
Під час першої світової війни воював у званні четаря, а згодом поручника. Був поранений був на російському фронті. Після одужання призначений до штабу 119-тої прусської дивізії як перекладач і старшина зв'язку з цивільним населенням. Восени 1919 року був переведений до штабу 25-го корпусу австрійської армії, до якого належав і Легіон УСС. Був референтом для справ Легіону УСС.
Сотник УГА (начальник загального відділу в Державному секретаріаті військових справ, ад'ютант Євгена Петрушевича, член військової місії УНР до польського уряду у Варшаві).
По закінченню першої світової війни працював директором «Українбанку» у Любпині та Львові. У 1940–1941 роках представник УЦК у Люблінському дистрикті, потім у Граці.
Після другої світової війни на еміграції у США в Чикаго.
Володимир Тимцюрак помер 11 листопада 1980 року в Чикаго. Похований на цвинтарі Св. Миколая в Чикаго.
- ↑ Свобода (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017. [Архівовано 2017-08-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Реєстр Нагороджених Воєнним Хрестом 1917—1957 Рр. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Українська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |