Ребров Сергій Станіславович

Сергій Ребров
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Станіславович Ребров
Народження	3 червня 1974(1974-06-03) (49 років)
	Горлівка, Донецька область, Українська РСР
Зріст	173 см
Вага	64 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Півзахисник / нападник
Юнацькі клуби
	«Шахтар»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1991–1992 / «Шахтар» 26 (12) 1992–2000 «Динамо» (Київ) 189 (93) 2000–2004 «Тоттенгем» 59 (10) 2002–2004 →  «Фенербахче» 38 (4) 2004–2005 «Вест Гем» 27 (1) 2005–2008 «Динамо» (Київ) 53 (20) 2008–2009 «Рубін» 31 (5) 2009 «Ірпінь» (Гореничі) (амат.) Всього: 423 (145)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1993–1996 Україна (U-21) 17 (7) 1992–2006 Україна 75 (15)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2014–2017 «Динамо» (К) 2017–2018 «Аль-Аглі» 2018–2021 «Ференцварош» 2021–2023 «Аль-Айн» 2023– Україна
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Сергій Ребров у Вікісховищі

Сергій Станіславович Ребров (нар. 3 червня 1974, Горлівка, Донецька область) — український футболіст і футбольний тренер. Грав на позиції нападника (ближче до закінчення кар'єри футболіста більше грав на позиції атакувального півзахисника) . Більшу частину кар'єри провів у київському «Динамо» (1992—2000, 2005—2008), грати починав у донецькому «Шахтарі». Також виступав за англійські «Тоттенгем» і «Вест Гем», турецький «Фенербахче», російський «Рубін». Переможець трьох чемпіонатів: українського (дев'ятиразовий), турецького та російського. За національну збірну України зіграв 75 матчів і забив 15 голів.

Сергій Ребров є другим бомбардиром в історії чемпіонатів України (після Максима Шацьких), а також став першим гравцем, який забив у чемпіонаті України сто голів.

Кар'єру професійного футболіста закінчив 2009 року, після чого працює на тренерській роботі. З 16 квітня 2014 року обіймав посаду в.о. головного тренера в київському «Динамо», а з 18 травня 2014 до 31 травня 2017 року — головного тренера «Динамо»^[1]. Першим виграв Кубок України як гравець і тренер^[2].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Шахтар»[ред. | ред. код]

Ребров долучився до «Шахтаря» (Донецьк) у юнацькому віці в сезоні 1990-91, встиг зіграти в останньому чемпіонаті СРСР 1991 року (під керівництвом Валерія Яремченка). Зіграв за «Шахтар» 26 матчів і забив 12 м'ячів.

«Динамо»[ред. | ред. код]

У серпні 1992 року перейшов до київського «Динамо». Сума трансферу становила 150 000 доларів^[3]. У період між 1992 і 2000 роками він забив 93 голи у 189 матчах вищої ліги чемпіонату України і 18 голів у 35 матчах на Кубок України.

Сергій Ребров забив кілька ключових голів у європейських клубних турнірах, зокрема у сезонах 1997-98 і 1998-99 Кубку чемпіонів УЄФА, включно зі славнозвісним голом проти «Барселони» з гострого кута. Тоді «Динамо» досягло півфіналу Ліги чемпіонів, де поступилося мюнхенській «Баварії». Гра Реброва в ці роки була просто неймовірною. Його з одноклубником Андрієм Шевченком називали найкращою зв'язкою нападників у світовому футболі. За роки, проведені в «Динамо», Ребров зіграв за клуб 248 матчів і забив 139 м'ячів.

«Тотенгем»[ред. | ред. код]

У червні 2000 року Сергій перейшов до англійського клубу «Тоттенгем» за 11 млн фунтів стерлінгів, однак після звільнення Джорджа Грема у березні 2001 він не зміг знайти спільної мови з новим тренером Гленом Годдлом. За клуб Сергій зіграв 59 матчів і забив 10 м'ячів.

Оренда у «Фенербахче»[ред. | ред. код]

Реброва віддали в оренду спершу до стамбульського «Фенербахче», де він провів 2002—2004 роки. У першому сезоні зіграв 13 матчів і забив 2 голи, у наступному — 30 матчів, 3 голи. Загалом за цей час він зіграв там 43 матчі та забив 5 голів.

«Вест Гем Юнайтед»[ред. | ред. код]

Пізніше віддали в оренду і взагалі до клубу Чемпіошнипу (2 ліги Англії) — «Вест Гем Юнайтед» (Лондон), через що Сергій втратив місце у складі національної збірної України. Ребров провів там лише 1 сезон: зіграв 33 матчі, забив два голи.

Повернення до Києва[ред. | ред. код]

1 червня 2005 року Сергій став вільним агентом після відмови продовжити контракт і через два дні підписав новий трирічний контракт з «Динамо». У новому сезоні 2005-06, граючи на позиції атакуючого півзахисника, Реброву вдалося повернутися на пік форми: він став найкращим бомбардиром клубу в національному чемпіонаті, найкращим у лізі за системою «гол+пас», а також найкращим гравцем ліги за результатами опитування головних тренерів і капітанів команд. У липні 2007 року Ребров став капітаном «Динамо». У сезоні 2007-08 він став грати менше, вийшовши у стартовому складі в 7 з 18 матчів в осінній частині чемпіонату. Його гру в деяких іграх жорстко критикувала преса. Повідомлялося, що Ребров може перейти до київського «Арсеналу» в міжсезоння. Однак під керівництвом нового тренера Юрія Сьоміна Ребров зіграв у стартовому складі в усіх матчах Кубка Першого каналу, і його назвали найкращим гравцем турніру. Після довгих переговорів із керівництвом «Динамо» у лютому-березні 2008 року контракт із ветераном не продовжили. Від 6 березня 2008 Сергій Ребров став повноцінним футболістом російського «Рубіна» (Казань). Сума компенсації — 1 млн доларів^[4].

Рубін[ред. | ред. код]

Разом з казанською командою Сергій Ребров став чемпіоном Росії 2008. На початку сезону 2009 перестав потрапляти до основного складу «Рубіна», тому влітку покинув клуб. Новою командою нападника міг стати київський «Арсенал», однак умови «канонірів» не задовольнили футболіста — Ребров вирішив завершити ігрову кар'єру і прийняв пропозицію працювати асистентом тренера в молодіжній команді «Динамо» (Київ)^[5]. У серпні 2009 Ребров відіграв один матч Кубка України за аматорський клуб «Ірпінь» (Гореничі)^[6].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

За національну збірну України дебютував 27 червня 1992 року в матчі проти збірної США (0:0). Був у заявці збірної на чемпіонат світу 2006 року в Німеччині, де відзначився дальнім результативним ударом у матчі групового турніру проти збірної Саудівської Аравії. Забив пенальті у післяматчевій серії у матчі 1/8 фіналу проти Швейцарії, чим допоміг збірній України потрапити до 1/4 фіналу. Останній матч за збірну провів 6 вересня 2006 року проти Грузії (3:2).

Всього за кар'єру зіграв 75 матчів і забив 15 голів.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Наступного дня після завершення ігрової кар'єри Ребров оголосив про своє працевлаштування тренером молодіжного складу київського «Динамо», де став помічником Володимира Мунтяна. Незабаром після цього Ребров, який не мав тренерського досвіду, пішов на тренерські курси, після завершення яких отримав Диплом-А.

У червні 2010 року Ребров став асистентом тренера другої динамівської команди, ставши помічником Геннадія Литовченка. А вже в серпні того ж року новий наставник збірної України Юрій Калитвинцев взяв обох тренерів до свого штабу й вони стали суміщати посади, працюючи так до квітня 2011 року, поки Калитвинцев керував збірною.

У грудні 2010 року Реброва перевели до першої динамівської команди. Він став одним із помічників у тренерському штабі Юрія Сьоміна, а після приходу у вересні 2012 року Олега Блохіна залишився і в його штабі. 20 вересня 2013 року, після звільнення тренерського штабу (Олексія Михайличенка, Андрія Баля та Юрія Роменського), Ребров став асистентом Блохіна^[7]. У березні 2014 року отримав тренерський Pro-диплом УЄФА^[8].

16 квітня 2014 року, після звільнення Блохіна, Ребров став виконувачем обов'язків головного тренера киян^[9][10].

18 травня 2014 року Реброва затвердили головним тренером київського «Динамо»^[1].

1 червня 2017 року Сергій Ребров покинув пост головного тренера футбольного клубу «Динамо» (Київ)^[11]. За три роки роботи з клубом Ребров двічі ставав чемпіоном України (2015, 2016), двічі володарем Кубка України (2014, 2015), Суперкубка України (2016) та виводив киян у плей-оф Ліги Чемпіонів (2016).

21 червня 2017 року Сергій Ребров очолив тренерський штаб клубу із Саудівської Аравії «Аль-Аглі» із Джидди.^[12].

22 серпня 2018 року став головним тренером угорського клубу «Ференцварош»^[13]. На чолі цієї команди Ребров виграв три чемпіонати Угорщини поспіль^[14], вивів «фраді» в груповий етап Ліги чемпіонів^[14], був визнаний найкращим тренером чемпіонату Угорщини сезону 2020/21^[14]. Покинув посаду 4 червня 2021^[15].

6 червня 2021 року Ребров очолив найтитулованіший клуб ОАЕ «Аль-Айн» із однойменного міста^[16][17]. Цього ж року 9 серпня Реброву запропонували стати головним тренером Збірної України з футболу, замінивши на цій посаді Андрія Шевченка.^[18] Спочатку повідомлялося, що Ребров підписав контракт на тренерську посаду терміном на два роки^[19], проте 11 серпня він заявив, що відмовився від посади та далі працюватиме тренером в «Аль-Айні»^[20].

Особисте життя[ред. | ред. код]

30 грудня 1998 року одружився. Перша дружина Людмила, син Дмитро (нар. 5 жовтня 1999 року).

Сергій Ребров є завзятим радіоаматором. Він — майстер спорту міжнародного класу з радіоспорту^[21], чемпіон світу 2005 року і Європи 2003 року^[22]. Захоплення радіотехнікою футболіст перейняв від батька^[23], який є одним з провідних радіоаматорів України.

14 березня 2013 року неподалік від бази київського «Динамо» Людмила Реброва потрапила в автоаварію^[24]. За однією з версій, вона, не впоравшись із керуванням, виїхала на зустрічну смугу і врізалася в автомобіль «Жигулі», який перекинувся від удару.^[25] Унаслідок цього загинула вагітна жінка і постраждав її чоловік, що їхали в «Жигулях»^[26]. Після цього Людмила виїхала на постійне проживання до Англії.

На початку 2016 року Ребров одружився вдруге, разом з дружиною Анною виховують сина^[27].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

• Інші — національний суперкубок, Кубок Ліги та Чемпіоншип Плей-офф

Національна збірна[ред. | ред. код]

^[28]

 Статистика матчів і голів за збірну —  Україна

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
27-06-1992	Піскатевей	США	0 – 0	Україна	товариський матч	-	76'
16-10-1993	Гай-Пойнт	США	1 – 2	Україна	товариський матч	-	46'
20-10-1993	Сан-Дієго	Мексика	2 – 1	Україна	товариський матч	-	46'
23-10-1993	Бетлегем	США	0 – 1	Україна	товариський матч	-	46'
01-05-1996	Стамбул	Туреччина	3 – 2	Україна	товариський матч	-	69'
13-08-1996	Київ	Україна	5 – 2	Литва	товариський матч	-	60'
31-08-1996	Белфаст	Північна Ірландія	0 – 1	Україна	Відбір до ЧС 1998	1	46'
05-10-1996	Київ	Україна	2 – 1	Португалія	Відбір до ЧС 1998	-	76'
09-11-1996	Порту	Португалія	1 – 0	Україна	Відбір до ЧС 1998	-
23-03-1997	Київ	Україна	1 – 0	Молдова	товариський матч	1	46'
29-03-1997	Гранада	Албанія	0 – 1	Україна	Відбір до ЧС 1998	1
02-04-1997	Київ	Україна	2 – 1	Північна Ірландія	Відбір до ЧС 1998	-
30-04-1997	Гранада	Німеччина	2 – 0	Україна	Відбір до ЧС 1998	-
07-05-1997	Київ	Україна	1 – 1	Вірменія	Відбір до ЧС 1998	-	81'
07-06-1997	Київ	Україна	0 – 0	Німеччина	Відбір до ЧС 1998	-	80'
20-08-1997	Київ	Україна	1 – 0	Албанія	Відбір до ЧС 1998	1
11-10-1997	Єреван	Вірменія	0 – 2	Україна	Відбір до ЧС 1998	-
29-10-1997	Загреб	Хорватія	2 – 0	Україна	Відбір до ЧС 1998	-
15-11-1997	Київ	Україна	1 – 1	Хорватія	Відбір до ЧС 1998	-
15-07-1998	Київ	Україна	1 – 2	Польща	товариський матч	-	46'
19-08-1998	Київ	Україна	4 – 0	Грузія	товариський матч	2	46'
05-09-1998	Київ	Україна	3 – 2	Росія	Відбір до ЧЄ 2000	1
10-10-1998	Андорра-ла-Велья	Андорра	0 – 2	Україна	Відбір до ЧЄ 2000	1
14-10-1998	Київ	Україна	2 – 0	Вірменія	Відбір до ЧЄ 2000	-
27-03-1999	Сен-Дені	Франція	0 – 0	Україна	Відбір до ЧЄ 2000	-
31-03-1999	Київ	Україна	1 – 1	Ісландія	Відбір до ЧЄ 2000	-
05-06-1999	Київ	Україна	4 – 0	Андорра	Відбір до ЧЄ 2000	1
09-06-1999	Єреван	Вірменія	0 – 0	Україна	Відбір до ЧЄ 2000	-	70'
15-08-1999	Київ	Україна	1 – 1	Болгарія	товариський матч	1
04-09-1999	Київ	Україна	0 – 0	Франція	Відбір до ЧЄ 2000	-
08-09-1999	Рейк'явік	Ісландія	0 – 1	Україна	Відбір до ЧЄ 2000	1
09-10-1999	Москва	Росія	1 – 1	Україна	Відбір до ЧЄ 2000	-
13-11-1999	Любляна	Словенія	2 – 1	Україна	Відбір до ЧЄ 2000	-
17-11-1999	Київ	Україна	1 – 1	Словенія	Відбір до ЧЄ 2000	1
26-04-2000	Софія	Болгарія	0 – 1	Україна	товариський матч	-	46'
31-05-2000	Лондон	Англія	2 – 0	Україна	товариський матч	-
02-09-2000	Київ	Україна	1 – 3	Польща	Відбір до ЧС 2002	-
07-10-2000	Єреван	Вірменія	2 – 3	Україна	Відбір до ЧС 2002	-
11-10-2000	Осло	Норвегія	0 – 1	Україна	Відбір до ЧС 2002	-
24-03-2001	Київ	Україна	0 – 0	Білорусь	Відбір до ЧС 2002	-
28-03-2001	Кардіфф	Уельс	1 – 1	Україна	Відбір до ЧС 2002	-	46'
02-06-2001	Київ	Україна	0 – 0	Норвегія	Відбір до ЧС 2002	-	46'
06-06-2001	Київ	Україна	1 – 1	Уельс	Відбір до ЧС 2002	-
01-09-2001	Мінськ	Білорусь	0 – 2	Україна	Відбір до ЧС 2002	-
05-09-2001	Львів	Україна	3 – 0	Вірменія	Відбір до ЧС 2002	-
11-11-2001	Київ	Україна	1 – 1	Німеччина	Відбір до ЧС 2002	-	55'
14-11-2001	Дортмунд	Німеччина	4 – 1	Україна	Відбір до ЧС 2002	-	70'
27-03-2002	Констанца	Румунія	4 – 1	Україна	товариський матч	-	63'
17-04-2002	Київ	Україна	2 – 1	Грузія	товариський матч	1	64'
17-05-2002	Москва	Україна	2 – 0	Сербія та Чорногорія	товариський матч	-	82'
19-05-2002	Москва	Україна	0 – 2	Білорусь	товариський матч	-	56'
21-08-2002	Київ	Україна	0 – 1	Іран	товариський матч	-	56'
12-10-2002	Київ	Україна	2 – 0	Греція	Відбір до ЧЄ 2004	-	71'
16-10-2002	Белфаст	Північна Ірландія	0 – 0	Україна	Відбір до ЧЄ 2004	-	54'
12-02-2003	Ізмір	Туреччина	0 – 0	Україна	товариський матч	-
30-04-2003	Копенгаген	Данія	1 – 0	Україна	товариський матч	-
07-06-2003	Львів	Україна	4 – 3	Вірменія	Відбір до ЧЄ 2004	-	81'
11-06-2003	Афіни	Греція	1 – 0	Україна	Відбір до ЧЄ 2004	-	61'
20-08-2003	Донецьк	Україна	0 – 2	Румунія	товариський матч	-	46'
06-09-2003	Донецьк	Україна	0 – 0	Північна Ірландія	Відбір до ЧЄ 2004	-	72'
11-10-2003	Скоп'є	Україна	0 – 0	Північна Македонія	товариський матч	-	46'
18-02-2004	Триполі	Лівія	1 – 1	Україна	товариський матч	-	62'
31-03-2004	Скоп'є	Північна Македонія	1 – 0	Україна	товариський матч	-	46'
28-04-2004	Київ	Україна	1 – 1	Словаччина	товариський матч	-	38'
06-06-2004	Сен-Дені	Франція	1 – 0	Україна	товариський матч	-	61'
15-08-2005	Київ	Україна	0 – 0 д.ч. (3 - 5 п.п.)	Ізраїль	товариський матч	-	56'
17-08-2005	Київ	Україна	2 – 1	Сербія та Чорногорія	товариський матч	1	60'
03-09-2005	Тбілісі	Грузія	1 – 1	Україна	Відбір до ЧС 2006	-	68'
28-02-2006	Баку	Азербайджан	0 – 0	Україна	товариський матч	-	46'
08-06-2006	Люксембург	Люксембург	0 – 3	Україна	товариський матч	-	58'
14-06-2006	Лейпциг	Іспанія	4 – 0	Україна	ЧС 2006 - груповий етап	-	64'
19-06-2006	Гамбург	Саудівська Аравія	0 – 4	Україна	ЧС 2006 - груповий етап	1	71'
23-06-2006	Берлін	Україна	1 – 0	Туніс	ЧС 2006 - груповий етап	-	55'
26-06-2006	Кельн	Швейцарія	0 – 0 д.ч. (0 - 3 п.п.)	Україна	ЧС 2006 - 1/8 фіналу	-	94'
06-09-2006	Київ	Україна	3 – 2	Грузія	Відбір до ЧЄ 2008	-	56'
Усього		Матчів	75		Голів	15

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Гравець[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

• «Динамо» (Київ)

Чемпіон України: 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2007

Володар Кубка України: 1993, 1996, 1998, 1999, 2000, 2006, 2007

Володар Суперкубка України: 2006

Володар Кубка Першого каналу: 2008

• «Фенербахче»

Чемпіон Туреччини: 2004

• «Рубін»

Чемпіон Росії: 2008, 2009

Індивідуальні[ред. | ред. код]

• Футболіст року в Україні: 1996, 1998
• Футболіст року в чемпіонаті України: 1996, 1998, 1999
• Найкращий гравець чемпіонату України: 1997/98, 1999/2000, 2005/06
• Найкращий бомбардир чемпіонату України: 1997/98
• Найкращий бомбардир чемпіонату України за всю історію
• Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 218 голів
• Перший гравець, який забив 100 м'ячів у вищому дивізіоні Україні. Його ім'ям названо символічний Клуб Сергія Реброва, куди входять гравці, які забили тризначну кількість м'ячів в українському чемпіонаті.
• Рекордсмен за кількістю хет-триків у вищому дивізіоні України: 5^[29]
• Найкращий гравець Кубка Першого каналу 2008
• Є одним з чотирьох гравців, які забивали у 5 стартових матчах Ліги чемпіонів (у сезоні 1997/98)^[30]

Тренер[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

• «Динамо» (Київ)

Чемпіон України: 2015, 2016

Володар Кубка України: 2014, 2015

Володар Суперкубка України: 2016

• «Аль-Аглі»

Віцечемпіон Саудівської Аравії: 2017

• «Ференцварош»

Чемпіон Угорщини: 2019, 2020, 2021

• «Аль-Айн»

Чемпіон ОАЕ: 2022

Володар Кубка Ліги: 2022

Індивідуальні[ред. | ред. код]

• 50 найкращих тренерів світу (2015) — 33 місце (журнал FourFourTwo)^[31]
• 50 найкращих тренерів світу (2016) — 35 місце (журнал FourFourTwo)^[32]
• Найкращий тренер Ференцварошу (2010—2019)^[33]

Нагороди[ред. | ред. код]

• Кавалер ордена «За заслуги» ІІ ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[34]
• Кавалер Ордена «За заслуги» III ступеня (1999).^[35]
• Кавалер Ордена «За мужність» III ступеня (2012).^[36]

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б} Сергій РЕБРОВ — новий головний тренер «Динамо» (Київ). Офіційний сайт ФК «Динамо» (Київ). 18 травня 2014. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 18 травня 2014.
2. ↑ Шовковський і Сподар встановили рекорди Кубка України. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
3. ↑ Человек спасший «Динамо». При одном упоминании его имени Суркисов по-прежнему хватает нервный тик… [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
4. ↑ «Динамо» продало Реброва за мільйон доларів (football.ua, 6 березня 2008) [Архівовано 10 березня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
5. ↑ Ребров завершил карьеру игрока (podrobnosti.ua, 20 липня 2009) [Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
6. ↑ Профіль на сайті ФФУ. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 15 вересня 2009.
7. ↑ Суркис оставил в «Динамо» Блохина, уволив Михайличенко, Баля и Роменского. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
8. ↑ В Киеве выдали 15 тренерских Pro-дипломов. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
9. ↑ Ребров назначен и.о. главного тренера Динамо. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
10. ↑ И.Суркис: «В течение двух лет заботился о Блохине, как о маленьком ребенке». Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
11. ↑ Ребров покинув пост головного тренера "Динамо". ukranews.com. Українські новини. 1 червня 2017.
12. ↑ Офіційно: Ребров очолив Аль-Ахлі. Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
13. ↑ Ребров — головний тренер «Ференцвароша». «UA-Футбол». 22 серпня 2018. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
14. ↑ ^{а б в} Ребров визнаний найкращим тренером чемпіонату Угорщини сезону 2020/21. sportarena.com. 10 травня 2021. Архів оригіналу за 18 вересня 2021.
15. ↑ Ребров іде з угорського "Ференцвароша". Українська правда. 4 червня 2021. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
16. ↑ источники, Внешние (6 червня 2021). Офіційно: Ребров очолив Аль-Айн з ОАЕ. www.ua-football.com (укр.). Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
17. ↑ Сергій Ребров очолив «Аль-Айн» з ОАЕ. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
18. ↑ Сергій Ребров узгодив контракт зі збірною України. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
19. ↑ Новим тренером збірної України стане Ребров: контракт підпишуть на два роки. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
20. ↑ Ребров про тренерство у збірній України: я відданий своєму контракту з "Аль-Айн". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
21. ↑ Мяч от Сергея Реброва (Сторінка раділюбителів Мелітополя) [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
22. ↑ Сергей Ребров (Спорт-Экспресс, 4 листопада 2005) [Архівовано 11 серпня 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
23. ↑ Коротковолновики — кто есть кто! (qrz.ru, 18 березня 2004) [Архівовано 30 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
24. ↑ Ребров підтвердив, що його дружина потрапила в смертельне ДТП. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
25. ↑ За попередніми даними, у жахливому ДТП винна дружина Реброва. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
26. ↑ Загибла у ДТП з дружиною Реброва була на 5-му місяці вагітності. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
27. ↑ Сергій Ребров одружився вдруге – новини футболу України sector.depo.ua. www.depo.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 30 червня 2021.
28. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 18 вересня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
29. ↑ Шахаб повторив досягнення Леоненка та Селезнева, але до Реброва та Мораеса дуже далеко. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
30. ↑ Неймар і Роналду повторили досягнення Реброва і Дель П'єро. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
31. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 6 вересня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
32. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
33. ↑ Ребров признан Тренером десятилетия в Ференцвароше. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 4 січня 2020.
34. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
35. ↑ Указ президента України N 1338/1999. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 26 березня 2022.
36. ↑ Указ президента України N 697/2006. Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 18 квітня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ребров Сергій Станіславович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сергій Ребров

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Сергій Ребров (тренер) на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Сергій Ребров (гравець) на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Виступи за збірну на сайті Футбольна Україна [Архівовано 15 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Інформація про гравця на сайті legioner.kulichki.com [Архівовано 25 листопада 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

• «Динамо» Київ. 80 років." Медіа-центр «Динамо» Київ. 2007 рік.
• Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: «„Шахтарю“ — 70 років. Хто є хто. Футболісти „Шахтаря“ (Донецьк) 1936–2005». Донецьк 2005 рік.
• Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: «„Шахтар“ (Донецьк). Історія команди 1936–2006» Донецьк 2006 рік.
• Василь Гнатюк: «Футбольні зірки України». Кривий Ріг. 2007 рік.
• Юрій Бондар, Віктор Шпак: «У боротьбі за футбольний трон». Київ. 2009 рік.
• Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 57. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво The Trading Card Database Спорт allplayers.in.ua · BDFA · BDFutbol · eu-football.info · FBref · Footballdatabase.eu · FootballFacts.ru · Kicker.de · Kooora · National-Football-Teams.com · PlaymakerStats.com · Soccerbase.com · Soccerway · Transfermarkt.de · Transfermarkt.de · worldfootball.net · Українська асоціація футболу · ФІФА Нормативний контроль Freebase: /m/07r85y

Нагороди та досягнення п о р Український футболіст року 1922: Привалов 1923: Привалов 1924: Норов 1925: Привалов 1926: Привалов 1927: Привалов 1928: Бабкін 1929: Піонтковський 1930: Піонтковський 1931: Піонтковський 1932: Бабкін 1933: Щегоцький 1934: Ідзковський 1935: Шиловський 1936: Щегоцький 1937: Комаров 1938: Гончаренко 1939: Кузьменко 1940: Лайко 1944: Махиня 1945: Ідзковський 1946: Віньковатов 1947: Віньковатов 1948: Віньковатов 1949: Борзенко 1950: Фомін 1951: Пономарьов 1952: Голубєв 1953: Борзенко 1954: Фомін 1955: Коман 1956: Коман 1957: Войнов 1958: Войнов 1959: Войнов 1960: Войнов 1961: Макаров 1962: Лобановський 1963: Лобановський 1964: Банніков 1965: Хмельницький 1966: Біба 1967: Турянчик 1968: Турянчик / Мунтян 1969: Серебряніков 1970: Мунтян 1971: Рудаков 1972: Блохін 1973: Блохін 1974: Блохін 1975: Блохін 1976: Блохін 1977: Блохін 1978: Блохін 1979: Старухін 1980: Блохін 1981: Блохін 1982: Дем'яненко 1983: Таран 1984: Литовченко 1985: Дем'яненко 1986: Заваров 1987: Михайличенко 1988: Михайличенко 1989: Безсонов 1990: Юран 1991: Цвейба 1992: Леоненко 1993: Леоненко 1994: Леоненко 1995: Калітвинцев 1996: Ребров 1997: Шевченко 1998: Ребров 1999: Шевченко 2000: Шевченко 2001: Шевченко 2002: Тимощук 2003: Венглінський 2004: Шевченко 2005: Шевченко 2006: Тимощук 2007: Тимощук 2008: Мілевський 2009: Мілевський 2010: Коноплянка 2011: Воронін 2012: Коноплянка 2013: Ярмоленко / Коноплянка 2014: Ярмоленко 2015: Ярмоленко 2016: Ротань 2017: Ярмоленко 2018: Циганков 2019: Зінченко 2020: Фаворов 2022: Мудрик 2023: Довбик п о р Футболіст року в чемпіонаті України (версія «Команди») 1995: Калитвинцев | 1996: Ребров | 1997: Шевченко | 1998: Ребров | 1999: Ребров | 2000: Воробей | 2001: Белькевич | 2002: Тимощук | 2003: Белькевич | 2004: Рикун | 2005: Гусєв | 2006: Назаренко | 2007: Назаренко | 2008: Жаксон | 2009: Мілевський | 2010: П'ятов | 2011: Ярмоленко | 2012: Мхітарян | 2013: Коноплянка | 2014: Ярмоленко | 2015: Алекс Тейшейра | 2016: Марлос | 2017: Марлос | 2018: Марлос | 2019: Тайсон | 2020: Циганков | 2021: Довбик | 2022: Довбик | 2023: Судаков п о р Найкращі бомбардири української Прем'єр-ліги 1992: Гудименко | 1993: Гусєв | 1994: Гусейнов | 1995: Аваков | 1996: Гусейнов | 1997: Матвєєв | 1998: Ребров | 1999: Шевченко | 2000: Шацьких | 2001: Воробей | 2002: Шищенко | 2003: Шацьких | 2004: Деметрадзе | 2005: Косирін | 2006: Брандау / Окодува | 2007: Гладкий | 2008: Девич | 2009: Ковпак | 2010: Мілевський | 2011: Селезньов | 2012: Селезньов / Майкон | 2013: Мхітарян | 2014: Адріану | 2015: Бікфалві / Тейшейра | 2016: Тейшейра | 2017: Ярмоленко | 2018: Феррейра | 2019: Мораес | 2020: Мораес | 2021: Кулач | 20221: Довбик | 2023: Довбик 1 Чемпіонат не було завершено через початок повномасштабного вторгнення Росії п о р Найкращі бомбардири Ліги чемпіонів УЄФА 1956: Милутинович  | 1957: Вайоллет  | 1958: Ді Стефано  | 1959: Фонтен  | 1960: Пушкаш  | 1961: Агуаш  | 1962: Ді Стефано · Левквіст · Пушкаш · Техада · Штрель  | 1963: Алтафіні  | 1964: Ковачевич · Маццола · Пушкаш  | 1965: Еусебіу · Торріш  | 1966: Еусебіу · Альберт  | 1967: ван Гімст · Піпенбург  | 1968: Еусебіу  | 1969: Лоу  | 1970: Джонс · Чіндваль  | 1971: Антоніадіс  | 1972: Кройф · Дунаї · Макарі · Такач  | 1973: Мюллер  | 1974: Мюллер  | 1975: Мюллер · Маркаров  | 1976: Гайнкес  | 1977: Мюллер · Кучінотта  | 1978: Сімонсен  | 1979: Сульсер  | 1980: Лербю  | 1981: Румменігге · Макдермот · Сунес  | 1982: Генесс  | 1983: Россі  | 1984: Сокол  | 1985: Платіні · Нільссон  | 1986: Нільссон  | 1987: Цветкович  | 1988: Агуаш · Феррері · Маккойст · Мічел · Хаджі · Маджер  | 1989: ван Бастен  | 1990: Папен · Ромаріу  | 1991: Папен · Пакульт  | 1992: Папен · Юран  | 1993: Ромаріу  | 1994: Куман · Руфер  | 1995: Веа  | 1996: Літманен  | 1997: Пантич  | 1998: Дель П'єро  | 1999: Шевченко  | 2000: Рівалдо · Жардел · Ребров · Рауль  | 2001: Шевченко · Жардел  | 2002: ван Ністелрой  | 2003: ван Ністелрой  | 2004: Мор'єнтес  | 2005: Адріано  | 2006: Шевченко  | 2007: Кака  | 2008: К. Роналду  | 2009: Мессі  | 2010: Мессі  | 2011: Мессі  | 2012: Мессі  | 2013: К. Роналду  | 2014: К. Роналду  | 2015: Мессі · Неймар · К. Роналду  | 2016: К. Роналду  | 2017: К. Роналду  | 2018: К. Роналду  | 2019: Мессі  | 2020: Левандовський  | 2021: Голанн  | 2022: Бензема  | 2023: Голанн  |

п о р Склад збірної України на чемпіонаті світу 2006 1 Шовковський (в) • 2 Несмачний • 3 Яценко • 4 Тимощук • 5 Єзерський • 6 Русол • 7 Шевченко (к) • 8 Шелаєв • 9 Гусєв • 10 Воронін • 11 Ребров • 12 П'ятов (в) • 13 Чигринський • 14 Гусін • 15 Мілевський • 16 Воробей • 17 Ващук • 18 Назаренко • 19 Калиниченко • 20 Бєлік • 21 Ротань • 22 Свідерський • 23 Шуст (в) • Тренер: Олег Блохін

п о р ФК «Динамо» (Київ) – Тренери Товаровський (1936–1937) · Фомін (1938) · Печений (1939–1940) · Бутусов (1941) · Махиня (1944–1945) · Корчебоков (1945–1946) · Ідзковський (1946) · Апухтін (1946) · Щегоцький (1947) · Бутусов (1947) · Сушков (1948) · Окунь (1949) · Фокін (1950) · Ошенков (1951–1956) · Шиловський (1957–1958) · Ошенков (1959) · Соловйов (1959–1962) · Терентьєв (1963) · Зубрицький (1963) · Маслов (1964–1970) · Терентьєв (1970) · Севідов (1971–1973) · Лобановський (1973–1982) · Морозов (1983) · Лобановський (1984–1990) · Пузач (1990–1992) · Сабо (1992) · Фоменко (1993) · Сабо (1994) · Павлов (1994) · Сабо (1994) · Онищенко (1995) · Павлов (1995) · Сабо (1995–1996) · Лобановський (1997–2002) · Михайличенко (2002–2004) · Сабо (2004–2005) · Буряк (2005) · Дем'яненко (2005–2007) · Сабо (в. о.) (2007) · Лужний (в. о.) (2007) · Сьомін (2008–2009) · Газзаєв (2009–2010) · Лужний (в. о.) (2010) · Сьомін (2010–2012) · Блохін (2012–2014) · Ребров (2014–2017) · Хацкевич (2017–2019) · Михайличенко (2019–2020) · Луческу (2020–2023) · Шовковський (2023–)

п о р «Ференцварош» – Тренери Тот (1926–30) · Блум (1930–37) · Броді (1937) · Й. Шандор (1937) · Раухмаул (1937–38) · Главай (1938–39) · Дімені (1939–42) · Тот (1943) · Шаффер (1943–44) · Беркеші (1944) · П. Сабо (1945) · Урбанчик (1945–46) · Дімені (1946–47) · Опата (1947) · Ліка (1948–50) · Вадаш (1950) · Урбанчик (1951) · Дяк (1952–1953) · Шош (1953–57) · А. Чанаді (1957) · Татраї (1958–61) · Й. Месарош (1961–65) · Вілежал (1965) · Татраї (1966) · Лакат (1967–69) · Калочаї (1970) · Дальнокі (1970) · Ф. Чанаді (1970–73) · Новак (1973) · Дальнокі (1973–78) · Фрідманскі (1978–80) · Новак (1980–83) · Г. Вінче (1984–85) · Шароші (1985) · Дальнокі (1985–87) · Ракоші (1987–90) · Нілаші (1990–94) · Новак (1994–96) · Муха (1996) · Варга (1996–97) · Нілаші (1997–98) · Влак (1999) · Муха (1999) · Поклепович (1999–2000) · Чанк (2000–01) · Гарамі (2002–03) · Пінтер (2003–04) · Ласло (2004–05) · Геллеї (2005–07) · Кунтич (2007) · Чанк (2007–08) · Дейвісон (2008–09) · Шорт (2009–10) · Прукнер (2010–11) · Надь (2011) · Детарі (2011–12) · Моніз (2012–13) · Долль (2013–18) · Ребров (2018–21) · Штегер (2021) · Черчесов (2021–23)

п о р «Аль-Айн» – Тренери Даен (1968–71) · Хаммамі (1971–73) · Хаджер (1973–76) · Діб (1976) · Алян (1976–79) · Шеталі (1979–80) · Нага (1980–82) · Роза (1982–84) · Милянич (1984–86) · Пісерні (1986) · Франсішку (1986–88) · Зе Маріо (1988–90) · Халеф (1990–92) · Абдул Гані (1992) · Амарілдо (1992–95) · Абдель-Фаттах (1995) · Маркос (1995–96) · Сандрі (1996) · Кабралзіньйо (1997) · Абдель-Фаттах (1997–98) · Вінгада (1998–99) · Балач (1999–00) · Фуллоне (2000) · Махджуб (2000–01) · Йорденеску (2001–02) · Ахмед Абдулла (2002) · Хаджиабдич (2002) · Метсю (2002–04) · Перрен (2004) · Ель-Мансі (2004–05) · Мачала (2005–06) · Ель-Мансі (2006) · Йорденеску (2006) · Рейс (2006–07) · Дзенга (2007) · Тіте (2007) · Шефер (2007–09) · Р. Махмуд (2009) · Серезо (2009–10) · Аль-Містакі (2010) · Галлу (2010–11) · Олерою (2011–13) · Фоссаті (2013) · Флорес (2013–14) · Далич (2014–17) · Шпаньїчв. о. (2017) · Мамич (2017–19) · Сопичв. о. (2019) · Гаррідо (2019) · Леко (2019) · Фахадв. о. (2019–20) · Емануел (2020–21) · Ребров (2021–)

п о р Тренери збірної України з футболу Прокопенко (1992) · Павлов & Ткаченко (1992) · Базилевич (1993−1994) · Павлов & Мунтян (1994) · Сабо (1994) · Коньков (1995) · Сабо (1996−1999) · Лобановський (2000−2001) · Буряк (2002−2003) · Блохін (2003−2007) · Михайличенко (2008−2009) · Маркевич (2010) · Калитвинцев (в. о., 2010−2011) · Блохін (2011−2012) · Баль (т. в. о., 2012) · Заваров (в. о., 2012) · Фоменко (2012−2016) · Шевченко (2016−2021) · Петраков (2021−2022) · Ротань (в. о., 2023) · Ребров (2023 − дотепер)

Портал «Футбол»   Портал «Спорт»