Підлісся (Івано-Франківський район)
| село Підлісся | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Загвіздянська сільська ОТГ |
| Основні дані | |
| Населення | 2368 |
| Площа | 13,59 км² |
| Густота населення | 174,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77451 |
| Телефонний код | +380 03436 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°54′17″ пн. ш. 24°37′17″ сх. д. / 48.90472° пн. ш. 24.62139° сх. д.Координати: 48°54′17″ пн. ш. 24°37′17″ сх. д. / 48.90472° пн. ш. 24.62139° сх. д. |
| Водойми | Бистриця Солотвинська |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77451 Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Підлісся, вул. Шевченка, 96 |
| Карта | |
  Підлісся | |
 Підлісся | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Підлі́сся — село в Україні, у Загвіздянській сільській об'єднаній територіальній громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Назва[ред. | ред. код]
Колишня назва села — Пациків.
За словами старожилів засноване в 1454 році (раніше називалося Пациків). Що до назви села то на Прикарпатті здавна існувала приповідка — жарт, коли один другого запитував куди іде або їде, то той відповідав, не бажаючи встрівати в розмову, що прямує до Пацикова. А на питання: «Що робити в Пацикові?» була незмінна відповідь «Кози кувати». Жителі Пацикова куванням кіз звичайно не займалися, проте назву села пояснюють легендою і твердять: Пациків походить від того, що їхні предки вирощували на продаж поросят — пацят.
Насправді ж назва села походить від особливою назви Пац і Пацевич. Особу з ім'ям Пац згадують деякі старожили, який жив приблизно 1482 році. Прізвищ на ті часи, ще не існувало, то в даному випадку сина Паца називали Пацевич.
Історія[ред. | ред. код]
У Пацикові(Підліссі) вже в 1852 році біло засновано школу. Тоді ж вчителював Михайно Рашкевич, а в 1864 році У.Зубринський. Хоч тоді в селі було 700 жителів, але до школи ходило тільки 18 дітей. У 1906 році цісарсько-королівська Шкільна рада винесла постанову про однокласну школу.
в 1912 році в селі проживало 1270 українців, 72 поляки, 80 євреїв. На початку січня 1950 році в селі було відновлено колгосп. В 1964 році село перейменовано на село Підлісся. Нова назва походить від того, що село розкинулося під лісом.
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Станіславському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Ямниця, Підпечери, Загвіздя, Пациків і Рибне.[1] За підтримку повстанців понад 150 жителів села окупанти вивезли до Сибіру.[2]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,45 % |
| російська | 0,55 % |
Фаянсова фабрика[ред. | ред. код]
Фабрика фаянсу у Пацикові під Станіславом була заснована 1902 році Олександром Рогалем-Левицьким. Він був власником фірми «Казимир Левицький» у Львові, а щк в нього було 3500 моргів орної землі та лісів у Пацикові, Загвізді, Старому Лисці, пансіонат відпочинку в Олесьові (сучасна територія військового полігону в Старому Лисці), підприємство з видобування мінеральної води «Dewajtis» у Пацикові, нерухомість у Львові, де він і мешкав. На цих фігурках ставилися штампи «PACYKOW» і витискався номер серії та виробника. В 1911—1914 роках із фабрикою фаянсових виробів Олександра Левицького в Пацикові співпрацювала відома галицька скульпторка і художниця Люна Амалія Дрекслер. В результаті цієї співпраці у творчості Люни Дрекслер з'явилася дрібна порцелянова та фаянсова пластика, з якою вона виставлялася у Мюнхені та в Парижі. Серед відомих скульпторів у Пацикові працювали: Антоні Попєль, Люна Дрекслер, Тадеуш Блотницький, Владислав Грубельський, Владислав Адам'як. Фаянсовий завод у Пацикові частково був зруйнований під час війни в 1914—1918 рр., але згодом його відновили, провели реконструкцію та модернізацію. До 1938 року продукція заводу із села Пациків регулярно експонувалася в спеціальному павільйоні у Львові. Популярність фабрики перестала існувати у 1939 році. У 1944 був винищений і сам Пациків, лише фігурки з гербом Рогаля все ще з'являлися на мистецьких аукціонах на тлі забутої пісеньки: «Я стояла у палаці, у палаці
Коло мене річки гарні і багаті щітки, Гребінь і панчохи, сіль і цукор, Ніж і вилки, мило трохи, Тут стара канапа, там подерта капа,
-Як то все буває в нас…..
Приспів
Бо я є статуетка фаянсова
Пациків — то мій рідний дім, Білява, синьоока, рум'яна, Хоч не п'ю, не їм.»
Зараз у Підліссі не знайти решток фаянсової фабрики Пацикова.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Павло Вацик — «Прут» (17.07.1917-01.03.1946) — майор (за іншими даними — полковник) Української повстанської армії, командир сотні «Змії» куреня «Скажені» (1944), курінний куреня «Підкарпатський» (1945) 22-го (Станіславського) Територіального відтинку «Чорний ліс», групи УПА-Захід; лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу.
- Каетан Городиський — «пан» у Пацикові 1809 року.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019.
- ↑ Жителям і гостям села Підлісся Загвіздянської сільської територіальної громади презентували унікальне видання – першу краєзнавчу книжку. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
- ↑ Комендант у горосі / Війна і Станиславів. У червні 1809-го
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району [Архівовано 5 грудня 2012 у Archive.is]
- Всі плакали. Спогади Анни Гогоц, з дому Анна Даляк, 1929 року народження. Село Більцарева. Західна Лемківщина // Сайт Анатолія Ядловського
| |||||
| |||||||||||
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |