Ортогональні функції
Ортогональні функції в математиці належать функційному простору (це векторний простір з білінійною формою). Якщо областю визначення функцій цього простору є інтервал, білінійну форму можна визначити як інтеграл на інтервалі для добутку цих функцій:
Функції та є ортогональними, коли інтеграл рівний нулю, тобто, при . Подібно до базису векторів скінченно-вимірного простору, ортогональні функції можуть утворювати нескінченний базис функційного простору. Описаний інтеграл є аналогом скалярного добутку векторів.
Деякі набори ортогональних функцій є стандартним базисом для апроксимації функцій.
Наприклад, функції sin nx та sin mx є ортогональними на інтервалі для , де n та m є натуральними числами. Тоді
тому інтеграл добутку двох синусів рівний нулю.[1] Разом із функціями косинус, ці ортогональні функції можуть бути звбрані в тригонометричний многочлен, щоб апроксимувати задану функцію на інтервалі своїм рядом Фур'є.
Якщо для послідовності многочленів на ітервалі застосувати процес Грама — Шмідта, то отримаємо Поліноми Лежандра. Ще одним прикладом ортогональних поліномів є Приєднані функції Лежандра.
Для ортогоналізації, вагова функція може вставлятись в таку білінійну форму:
Поліноми Лаґерра на мають вагову функцію .
В фізиці та теорії ймовірностей Поліноми Ерміта на , мають вагові функції та , відповідно.
Поліноми Чебишова визначені на мають вагові функції та .
Поліноми Зерніке визначені на одиничному крузі мають ортогональність радіальних та кутових частин.
Функція Уолша and Гаарів вейвлетє прикладами ортогональних функцій з дискретними значеннями.

Поліноми Лежандра та Чебишева є ортогональними системами на інтервалі [−1, 1], але деколи потрібні ортогональні системи на [0, ∞). Тоді застосовують Перетворення Келі, щоб перевести область визначення до [−1, 1]. Так утворюються сімейства раціональних ортогональних функцій, що називаються called раціональні функції Лежандра та раціональні функції Чебишева .
Розв'язок лінійних диференціальних рівнянь з крайовими умовами є середнє зважене ортогональних розв'язків (a.k.a. власних функцій), тобто це узагальнене перетворення Фур'є .
- Власні вектори та власні значення
- Гільбертів простір
- Теорема Карунена — Лоева
- Теорема Лаурічелла
- Функції Ваньє
- ↑ Антоній Зигмунд (1935) Тригонометричні ряди, сторінка 6, Mathematical Seminar, University of Warsaw
- Банах С. Диференціальне та інтегральне числення = Rachunek różniczkowy i całkowy. — 2-е. — М. : Наука, 1966. — 436 с.(рос.)
- Банах С. Курс функціонального аналізу (лінійні операції). — К. : Радянська школа, 1948. — 216 с.(укр.)
- Григорій Михайлович Фіхтенгольц. Курс диференціального та інтегрального числення. — 2025. — 2391 с.(укр.)
- Ляшко І.І., Ємельянов В.Ф., Боярчук О.К. Математичний аналіз. Частина 2. — К. : Вища школа, 1993. — 375 с. — ISBN 5-11-003758-2.(укр.)
- Дороговцев А. Я. Математичний аналіз. Частина 1. — К. : Либідь, 1993. — 320 с. — ISBN 5-325-00380-1.(укр.)
- Ахієзер Н.І., Глазман І.М. Теорія лінійних операторів у гільбертовому просторі. — 2025. — 663 с.(укр.)
- Weisstein, Eric W. Ортогональні функції(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.