Кучер Олександр Миколайович

Ф
Олександр Кучер
Олександр Кучер
Олександр Кучер
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Миколайович Кучер
Народження 22 жовтня 1982(1982-10-22)[1][2][3] (41 рік)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Зріст 184 см
Вага 77 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби

1999
1999
2000
Україна «Атлет» (Київ)
Україна «Динамо» (Київ)
Україна СДЮШОР-19 (Київ)
Україна «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2000–2002 Україна «Арсенал» (Х) 59 (5)
2003–2004 Україна «Металург» (Д) 9 (0)
2003–2004  Україна «Металург-2» (Д) 10 (0)
2003  Вірменія «Бананц» 17 (3)
2004 Україна «Металіст» 4 (0)
2005 Україна «Арсенал» (Х) 12 (0)
2005–2006 Україна «Металіст» 23 (2)
2006–2017 Україна «Шахтар» 167 (7)
2017–2019 Туреччина «Кайсеріспор» 42 (0)
2019–2020 Україна «Карпати» 4 (0)
2020 Україна «Метал» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2006—2017 Україна Україна 57 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2020–2022 Україна «Металіст»
2022–2023 Україна «Дніпро-1»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 20 серпня 2023.

Олекса́ндр Микола́йович Ку́чер (нар. 22 жовтня 1982, Київ) — український футболіст, що виступав на позиції захисника. Виступав за національну збірну України. Заслужений майстер спорту України. Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Починав спортивну кар'єру в клубі «Атлет» (Київ). Продовжував свої кроки на молодіжному рівні у структурі київського «Динамо»[4]. На професійному рівні почав грати у 2000 році у харківському «Арсеналі». Там він провів 3 роки. Зіграв 59 матчів і забив 5 голів.

2003 став гравцем донецького «Металурга». У тому ж році Олександра відправили в оренду до Вірменії в єреванський «Бананц». За вірменський клуб він зіграв 17 матчів і забив 3 м'ячі. У 2004 році гравець провів за «Металург» 9 матчів, після чого покинув клуб.

2004 року захисник приєднався до «Металіста». 2005 року Кучер перейшов до харківського «Арсеналу», за який провів 12 матчів, після чого повернувся до «Металіста» і виступав за цей клуб до 2006 року. 28 серпня 2005 року в матчі проти «Чорноморця» оформив «дубль».

17 травня 2006 року[5] підписав контракт із донецьким «Шахтарем». Дебютний матч зіграв проти свого колишнього клубу — «Металіста», вийшовши на заміну.

Зіграв у фіналі Кубка УЄФА 2009 року, в якому «Шахтар» переміг бременський «Вердер» та першим серед українських команд за часи незалежності виграв європейський трофей. Після цього отримав звання заслуженого майстра спорту України.

У всеукраїнському дербі проти «Динамо» в 2012 році оформив «дубль».

11 березня 2015 року отримав найшвидшу в історії Ліги Чемпіонів УЄФА червону картку — на 3-й хвилині матчу проти «Баварії».

1 червня 2017 року після закінчення терміну дії контракту гравець покинув «Шахтар»[6].

У 2019 році грав за львівські «Карпати», після чого завершив кар'єру гравця[7].

Левандовський та Кучер у складі донецького «Шахтаря»

Міжнародна кар'єра[ред. | ред. код]

Дебютував за збірну 15 серпня 2006 року у товариському матчі проти Азербайджану. Перший гол у міжнародній кар'єрі забив вже 11 жовтня того ж року у матчі кваліфікації до чемпіонату Європи 2008 у ворота збірної Шотландії, реалізувавши подачу В'ячеслава Свідерського з кутового прапорця.

У складі збірної брав участь у чемпіонатах Європи 2012 і 2016 років. Грав за збірну протягом 11 років, зігравши у сумі 57 матчів й забивши 2 голи. Останнім матчем стала товариська зустріч 6 червня 2017 року зі збірною Мальти, в якій Кучер вийшов на поле в основному складі й був замінений Сергієм Кривцовим у перерві між таймами.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

У березні 2020 року закінчив кар'єру гравця[8]. Згодом у липні 2020 року був призначений на посаду головного тренера новоствореного «Металу»[9], який у червні наступного року було перейменовано на «Металіст»[10].

У липні 2022 року став головним тренером «Дніпра-1», перейшовши до дніпровського клубу з «Металіста» разом зі своїм помічником Юрієм Ушмаєвим, віцепрезидентом харківського клубу Євгеном Красніковим, спортивним директором клубу Папою Гує, селекціонером Жадером да Сілва і шістьма футболістами — Владиславом Рибаком, Володимиром Танчиком, Сергієм Горбуновим, Едуардом Сарапієм, Русланом Бабенком та капітаном команди Фаресом Балулі[11][12][13][14][15].

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Ліга Кубок Єврокубки Інші матчі[16] Всього
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Арсенал (Х) 2000–01 Друга ліга 17 2 0 0 17 2
2001–02 Друга ліга 28 3 1 0 29 3
2002–03 Перша ліга 14 0 2 0 16 0
2004–05 Перша ліга 12 0 0 0 12 0
Всього за Арсенал (Х) 71 5 3 0 74 5
Металург (Д) 2002–03 Вища ліга 1 0 0 0 0 0 1 0
2003–04 Вища ліга 7 0 0 0 0 0 7 0
2004–05 Вища ліга 1 0 0 0 0 0 1 0
Всього за Металург (Д) 9 0 1 0 9 0
Металург-2 (Д) (фарм) 2002–03 Друга ліга 8 0 8 0
2003–04 Друга ліга 2 0 2 0
Всього за Металург-2 (Д) (фарм) 10 0 10 0
Бананц (оренда) 2003 Прем'єр-ліга 17 3 2 0 19 3
Всього за Бананц (оренда) 10 0 1 0 19 3
Металіст (Х) 2004–05 Вища ліга 4 0 1 0 5 0
2005–06 Вища ліга 23 2 1 0 24 2
Всього за Металіст (Х) 10 0 1 0 29 2
Шахтар (Д) 2006–07 Вища ліга 14 0 3 1 5 0 0 0 22 1
2007–08 Вища ліга 21 1 4 0 8 0 33 1
2008–09 Прем'єр-ліга 15 0 2 0 11 0 1 0 29 0
2009–10 Прем'єр-ліга 14 1 1 0 10 0 1 0 26 1
2010–11 Прем'єр-ліга 10 0 5 0 3 0 0 0 18 0
2011–12 Прем'єр-ліга 21 0 4 1 6 0 1 0 32 1
2012–13 Прем'єр-ліга 15 3 4 0 7 0 1 0 27 3
2013–14 Прем'єр-ліга 13 1 4 0 8 0 1 0 26 1
2014–15 Прем'єр-ліга 11 0 6 1 6 0 1 0 24 1
2015–16 Прем'єр-ліга 11 1 3 1 13 1 1 0 28 3
2016–17 Прем'єр-ліга 22 0 1 0 6 0 0 0 29 0
Всього за Шахтар (Д) 167 7 37 4 83 1 7 0 294 12
Кайсеріспор 2017–18 Суперліга 21 0 6 0 27 0
2018–19 Суперліга 21 0 5 1 26 1
Всього за Кайсеріспор 42 0 11 1 53 1
Карпати 2019–20 Прем'єр-ліга 4 0 0 0 4 0
Всього за Карпати 4 0 0 0 4 0
Метал 2020–21 Друга ліга 0 0 0 0 0 0
Всього за Метал 0 0 0 0 0 0
Всього за кар'єру 124 3 13 0 2 0 1 0 492 23

Досягнення[ред. | ред. код]

«Шахтар»:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. BDFA
  3. AsMadrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  4. Двічі стріяючий Кучер і просто футболіст чотирьох столиць [Архівовано 23 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Трансфери | Офіційний сайт ФК «Шахтар» (Донецьк). shakhtar.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2016.
  6. Кучер покинув «Шахтар»[недоступне посилання]
  7. «Карпати» розірвали угоду з легендарним захисником збірної України. 24 Канал (англ.). Процитовано 21 січня 2020.
  8. Олександр Кучер завершив кар'єру гравця.
  9. У Харкові створено ФК Метал. Тренувати буде Кучер, кінцевий бенефіціар – Красніков. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 24 серпня 2020.
  10. У Харкові будуть два «Металісти»: УАФ дозволив «Металу» перейменувати клуб на «Металіст». lb.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2021.
  11. «Дніпро-1» офіційно оголосив про призначення Олександра Кучера головним тренером. ua-football.com. 29 липня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
  12. Офіційно: Євген Красніков більше не віце-президент «Металіста». ua-football.com. Процитовано 12 серпня 2022.
  13. Пя'теро з «Металіста» та Громов. «Дніпро-1» презентував шістьох новачків. ua-football.com. 29 липня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
  14. ЗМІ: Папа Гуйе повернувся до «Дніпра-1». ua-football.com. Процитовано 12 серпня 2022.
  15. У «Дніпрі-1» працюватиме бразильський селекціонер. ua-football.com. Процитовано 12 серпня 2022.
  16. Матчі за суперкубок, матчі плей-оф чемпіонату тощо

Посилання[ред. | ред. код]