Китайгород (Кам'янець-Подільський район)

село Китайгород
Герб Прапор
Костел Св.Діви Марії (мур.)
Костел Св.Діви Марії (мур.)
Костел Св.Діви Марії (мур.)
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Тер. громада Китайгородська сільська громада
Код КАТОТТГ UA68020130010057096 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1607
Населення 480
Площа 1,341 км²
Густота населення 357,94 осіб/км²
Поштовий індекс 32392
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°38′44″ пн. ш. 26°47′51″ сх. д. / 48.64556° пн. ш. 26.79750° сх. д. / 48.64556; 26.79750
Водойми річка Тернава
Місцева влада
Адреса ради 32385, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Китайгород, вул. Центральна,70
Карта
Китайгород. Карта розташування: Україна
Китайгород
Китайгород
Китайгород. Карта розташування: Хмельницька область
Китайгород
Китайгород
Мапа
Мапа

CMNS: Китайгород у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кита́йгород — село в Україні, центр Китайгородської сільської територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Етимологія

[ред. | ред. код]

На думку історика Омеляна Пріцака, назва походить від половців-куманів[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Подільське село Китайгород розташоване в південно-західній частині України, за 26 кілометрів від Кам'янця-Подільського, вздовж річки Тернава.

Клімат

[ред. | ред. код]

Китайгород знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.

Історія

[ред. | ред. код]
Китайгород на мапі Зигмунда Герстмана

На території Китайгороду виявлено залишки поселень трипільської культури та давньоруських часів.

В історичних документах Китайгород виступає з початку XVII століття, але можливо, що тут було поселення і в більш глибоку старовину. З міркувань Яна Потоцького, Китайгород лежить на тому місці, де в географії Птоломея (II століття н. е.) вказано місто «Метоніум». Згаданий Птоломеєм місто «Метоніум» було одним з п'яти укріплених міст даків, які перебували, на думку вченого, на лівому березі Дністра. На жаль, спадщина Китайгорода, як і багатьох інших подільських містечок, ніколи ґрунтовно не вивчалося, а скільки-небудь масштабні розкопки тут не проводилися, тому пролити світло на ранню історію містечка поки не вдається[2].

Прийнято вважати, що містечко засноване близько 1607 року каштеляном Кам'янця-Подільського Анджеєм Потоцьким, син його Станіслав «Ревера» вибудував тут замок, оточив його стіною і валом.[3] Замок стояв на високій горі над рікою Тернавою, де пізніше знаходився поміщицький будинок.

Юхим Сіцінський наприкінці XIX століття писав: «До недавнього часу тут була ще одна вежа». Збереглися сліди валу, що оточував замок.

1706-1721 роках у Китайгороді збудували дерев'яний костел коштом Юрія Потоцького. У містечку в 1772—1776 роках був збудований Костел Пречистої Діви Марії за сприяння каштеляна Домініка Кроковського — представника шляхетської родини Кроковських, які стали дідичами містечка після Потоцьких,[3] про що є легенда. 1913 року відбулась реставрація святині зусиллями священика Юзефа Савінського за пожервування парафіян. У 30-х роках радянська влада закрила костел, проте під час війни він знову запрацював. Ним послуговувались римо-католики південної частини області. У 1975 році храм знову було реставровано.[4]

В 1905 року поруч Китайгорода існував окремий присілок «Гуцули» та також окреме поселення «Гниляки».

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 1923—1931 роках село було центром Китай-Городського району.

В 19321933 селяни села пережили сталінський голодомор.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

У 1980-х роках долина річки Тернава поблизу села була затоплена Дністровським водосховищем.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Дерев'янської, Калачковецької, Китайгородської та Колодіївської сільських рад село стало адміністративним центром Китайгородської сільської громади.[5] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

11 листопада 2022 року релігійна громада церкви Собору Пресвятої Богородиці села перейшла з Московського патріархату в Православну Церкву України.[6] Вперше, в місцевій церкві пролунала молитва українською мовою.

Колишній орган місцевого самоврядування — Китайгородська сільська рада.

Релігія

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
1. Чому українці досі будують російські храми? // «Обличчя Незалежності»

Селі функціонують:

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Китайгородське відслонення

[ред. | ред. код]

Всесвітньо відомий розріз — геологічне Китайгородське відслонення знаходиться на південно-західній околиці с. Китайгород Кам'янець-Подільського району. Починається відслонення в лівому борті с. Тернава і охоплює весь схил пагорба на околиці с. Китайгород.

Китайгородське відслонення р.Тернава
Китайгородське відслонення у долині ріки Тернава, 2015 р.

Площа даного відслонення дорівнє 60 га. Невелика частина відкладів, в основному пісковиків, які знаходяться в заплавній частині річки, після підняття рівня води в 1983—1984 рр. опинилися під водою. Але сам розріз зберіг свою унікальність і до сьогодні. Унікальність розрізу полягає в тому, що тільки в районі с. Китайгород можна спостерігати повний розріз силурійських відкладів. На підставі результатів дотеперішнього дослідження силурійських відкладів Поділля, які є досить унікальними і єдиними на території сучасної Європи і досліджуються науковцями з усього світу, можна виділити три горизонти верхнього силуру Поділля:

  1. нижній — пісковики;
  2. середній — сланці;
  3. верхній — вапняки.

Оскільки скам'янілості зустрічаються тільки у вапняковому горизонті, вік його визначається точніше. Загалом тут розрізняються три яруси: венлокський, лудловський і даунтонський.

Під товщею води знаходиться венлокський ярус, що охоплює пісковики і сланці з фосфоритовими конкреціями. Тільки верхня частина, де спостерігаються сланці знаходиться над водою. У верхній частині в сланцях з'являються проверстки щільних вапняків сірого кольору і у найвищій частині виявлені виключно вапняки. У вапняках зустрічається рясна фауна. З брахіопод є Atrypa retichlaris, Leptaena transvernalis, Pentaremus podolicus, Spirifer togatus. Досить часто знаходяться рештки трилобітів: Phacops, Leaemes, Calymehe, Praetus.

Лудловський ярус

[ред. | ред. код]

Лудловський ярус виявлений вапняками й тентакулітовими сланцями у верхній частині. У вапняках цього ярусу є багато решток коралів. Часто трапляються брахіоподи. З коралів найбільше поширеними є Favosites gothlandicus, Halisites catenularia. З наутилід часто знаходяться Orthoceras podolicum.

Даунтонський ярус

[ред. | ред. код]

Даунтонський ярус складений вапняками і глинястими сланцями. У вапняках менше, ніж у венлоку, коралів. Провідні брахіоподи — Pentamerus galeatus, P. sileri. Зустрічаються велетенські ракоскорпіони, з яких для подільського силуру типові Eurypterus (Balteurypterus) tetragonophtalmus і панцирні риби Scaphaspis та інші.

У відкладах даунтовського ярусу зустрічаємо вже форми, властиві для девону, перехідними для якого, очевидно, є верхи верств подільського верхнього силуру.

Вище силурійських відкладів, на відслоненні виситься товща крейдових відкладів. Відклади представлені опокоподібною породою з включенням крихких роговикових стяжень кремнію з черепашками Pecten balticus, Trigonia spinosa, Exogyra carinata. Товща являє собою вивітрений останець висотою 5—7 м та довжиною 15—25 м, який залягає неузгоджено на корінних породах силуру.

З огляду на викладене вище науковці вважають, що Китайгородське відслонення є унікальною геологічною пам'яткою загальнодержавного значення. Оскільки у світі мало місць, де зустрічається повний розріз силурійських порід, то дане відслонення має належати до Світової геологічної спадщини.

На Китайгородській стінці можна знайти релікт — шиверекію подільську, дивом опинився тут гісоп лікарський (чи прийшов як всі середземноморські види з півдня по Дністру, чи занесли монахи на свій аптечний город).

Китайгородський ліс

[ред. | ред. код]

Ботанічний заказник місцевого значення «Китайгородський ліс». Заліснена ділянка правого берега річки Тарнава поблизу с. Китайгород. Цінність представляють рідкісні види рослин орхідних видів, зіновать Блоцького та ін.

Населення

[ред. | ред. код]
Селі Китайгород поширений такий діалект слова «горище»: гора

За переписом населення України 2001 року населення становило 480 осіб.

Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 418 осіб, населення села скоротилось на 12,92 % порівняно зі 2001 роком.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Панорама

[ред. | ред. код]
Панорама поблизу села Китайгород

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пріцак О. Половці // Український історик. 1973, № 1-2. С. 117—118.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 Квітня 2016. Процитовано 19 Вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. а б Kitajgród (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 115. (пол.).— S. 115. (пол.)
  4. КИТАЙГОРОД. Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією (1772 - 1776).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
  6. Про реєстрацію статуту РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ СЕЛА КИТАЙГОРОД КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ” у новій редакції (PDF). Процитовано 27 листопада 2022.

Література

[ред. | ред. код]
  • Села Золотої долини: Китайгород, Вихватнівці: Дійсність і легенди / [Г. І. Юркова, В. І. Назаришина, В. С. Травінський та ін.]. — Кам‘янець-Подільський: ФОП Сисин Я. І. : Абетка, 2018. — 72 с. — ISBN 617-7052-84-4.

Посилання

[ред. | ред. код]