Великозалісся
| село Великозалісся | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Гуменецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 432 |
| Площа | 2,03 км² |
| Густота населення | 247 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32323 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°46′52″ пн. ш. 26°32′49″ сх. д. / 48.78111° пн. ш. 26.54694° сх. д.Координати: 48°46′52″ пн. ш. 26°32′49″ сх. д. / 48.78111° пн. ш. 26.54694° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Великозалісся | |
 Великозалісся | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Великозалі́сся (колишні назви — Великі Вірмени, Велико-Залісся) — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Первісна назва села «Великі Вірмени» пов'язана з тим, що засноване вірменськими переселенцями, також історично зафіксовано документах назву «Вармяни». Розподіл на Великі Вірмени та Малі Вірмени пов'язаний з розрізненням цих окремих населених пунктів і найбільш ймовірно «великі/малі» вказує на розмір цих поселень. У 1947 році відповідно до радянської політики змінено на нейтральну назву «Великозалісся», зі збереженням історичної частини «великі».
Географія[ред. | ред. код]
Подільське село Великозалісся розташоване в південно-західній частині України на річці Смотрич, за 14 кілометрів автодорогами від райцентру і залізничної станції Кам'янець-Подільський. На відстані 3,1 кілометра від центру села проходить автошлях територіального значення Т 2321.
Клімат[ред. | ред. код]
Великозалісся знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.
Історія[ред. | ред. код]
На околицях села знайдено рештки ранньослов'янського поселення черняхівської культури.
Заснування села пов'язане з вірменськими переселенцями. В 1230 р. галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави. В подяку за справну військову службу князь нагороджував їх маєтками. У той час вірмени-переселенці заснували поблизу Кам'янця сільськогосподарську колонію, відому під назвою Малі та Великі Вірмени, нині Малозалісся та Великозалісся.[1]
Перша письмова згадка про село датується 1493 роком, у Вірменах тоді було 10 димів (так називали той час одиницю оподаткування).
XVI століття по книжці польського дослідника Олександра Яблоновського, виданої 1889 року, довідуємося, що 1530 року у Вірменах вважалося 0,5 плуга, або лани (теж одиниці оподаткування), 1542 року – 1 лан, 1565 року – 5 ланів, через 8 років – 12. Із середини XVI століття Вірмени належали Радецьким.
За адміністративним поділом XVI-XIX століть належало до Кам'янецького повіту.
У селі знаходилась Церква Успіння, збудована в 1644 році. До нашого часу церква не збереглась.
На початку XVII століття Мартин Радецький, не маючи дітей, подарував село Вірмени кам’янецьким єзуїтам з умовою, щоб вони на доходи свого маєтку розмістили при своєму монастирі конвікт (від латинського – гуртожиток; тобто, закритий навчальний заклад, в якому всі вихованці живуть разом, користуючись усім готовим) для шляхетських дітей. За скасування єзуїтського ордену (1773 рік), Вірмени надійшли у відання едукаційної комісії, яка 1774 року цей маєток продала Йосипу Мержеєвському, подільському чашнику, з умовою плати 4,5% з оціночної суми на користь едукаційного фундушу (капіталу). 1793 року плата була збільшена до 5%, 1806 року – до 6%, а 1807 року була збільшена і оціночна сума на 0,25. Близько 1800 року Вірмени перейшли на умовах плати до скарбниці відомого відсотка з оціночної суми до Борковського, 1856 року – до Олександра Садовського, а з 1873 року – до Федора Казимира.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігири, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
Книга «Історичні відомості про парафії та церкви Подільської єпархії. Кам’янецький повіт», видана 1895 року священиком Юхимом Сіцінським, свідчить про таких священиків, які були в церкві Великих Вірмен: Симеон Зелінський, Стефан Зелінський, Григорій Зелінський, Олександр Неклеєвич, Максим Курчинський, Лев Трохимович, Георгій Гінковський, Ананій Длугопольський, Іоанн Підгурський.[2]
1898 року Великі Вірмени належали дворянину Бессарабської губернії Володимиру Федоровичу Казимиру. Маєток перебував в управлінні дворянина Івана Євгеновича Овсінського. Всій землі – 1500 десятин, зокрема, садиби – 50, орної – 1155, лісу – 155, вигону – 70 і непридатної землі – теж 70 десятин.
1906 року відбувся страйк селян.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський геноцид.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села пережили голод.
Село до 1947 року називалось Великі Вірмени. Радянська влада боролась зі всім ворожим та буржуазним, у немилість потрапили назви інших народів, у різний час було вилучено практично усі назви поселень, в основах яких звучали як давні, так і новітні етноніми. Виняток було зроблено лише для етноніма «російський». Так село Великі Вірмени стало селом Великозалісся.[3]
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
В селі знаходиться восьмирічна школа, клуб із залом на 450 місць, бібліотека, медпункт, дитячі ясла, швейна майстерня.[4]
13 серпня 2015 року внаслідок об'єднання сільських рад село ввійшло до складу Гуменецької сільської громади.[5] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
За свідченням статистика Віктора Гульдмана, у Великих Вірменах 1893 року був 251 двір, мешкало 1388 осіб.
За свідченням книжки «Населені місця Поділля», виданої у Вінниці 1925 року, у Великих Вірменах було 330 господарств, мешкали 1376 осіб.
1998 року кількість дворів у Великозаліссі не змінилася – 251, а ось мешканців поменшало – 560.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 496 осіб.[6]
Протягом 2012-2013 років кількість дворів зменшилася до 184, зменшилося і населення: на 1 січня 2012 року – 505 мешканців, на 1 січня 2013 року – 479 осіб.
Згідно перепису 2015 року селі проживало 432 особи, населення села скоротилось на 12,90 % порівняно зі 2001 роком.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,41 % |
| російська | 2,59 % |
Економіка[ред. | ред. код]
- СТ «Велике Залісся»
- Фермерське господарство «Еко.Поле»
- Фермерське господарство «Акурра»
- ТОВ «Реставратор-Поділля»[7]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Бойко Віктор Вікторович — український фахівець у галузі геодинаміки вибуху, доктор технічних наук, професор.
Проживали, перебували[ред. | ред. код]
- Кисельов Олександр Іванович — український літературознавець, перекладач, доктор філологічних наук.
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Світлини[ред. | ред. код]
-
Церква Успіння Божої Матері -
Клуб -
Старостат -
Пам'ятник жертвам голодомору
Див. також[ред. | ред. код]
- Малозалісся — село.
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Вірменська община у м. Кам'янці-Подільському (XIV—XVIII ст.). Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 15 вересня 2006.
- ↑ ВЕЛИКОЗАЛІССЯ
- ↑ ОЙКОНІМІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ: ЕКОЛІНГВІСТИЧНИЙ ДИСКУРС.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 15 вересня 2006.
- ↑ ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Пошук «Великозалісся» в регіоні «Хмельницька обл.».
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
- Координати, космічні знімки [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Топографічна карта на maps.vlasenko.net [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
| ||||||||
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
