Етель Беррімор

Етель Беррімор
англ. Ethel Barrymore
Народилася	15 серпня 1879(1879-08-15)[3][4][…]  Філадельфія, Пенсільванія, США
Померла	18 червня 1959(1959-06-18)[3][4][…] (79 років)  Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США  інфаркт міокарда
Поховання	Голгофа
Громадянство	США
Діяльність	акторка театру, кіноакторка, акторка
Роки діяльності	1896—1957
У шлюбі з	Russell Griswold Coltd[6][7][8]
Діти	Samuel Coltd[9][10], Ethel Barrymore Coltd[11][10] і John Drew Coltd[12][10]
Батьки	Maurice Barrymored[13]  Georgiana Drewd[13]
Брати / сестри	Лайонел Беррімор[14] і Джон Беррімор[14]
IMDb	ID 0000856
Автограф
Нагороди та премії
зірка на голлівудській Алеї слави
Етель Беррімор у Вікісховищі

Етель Мей Блайт (англ. Ethel Mae Blythe) Беррімор (англ. Ethel Barrymore; *15 серпня 1879, Філадельфія, Пенсільванія — †18 червня 1959) — американська акторка театру, радіо та кіно, володарка премії «Оскар» (1944).

Народилася 15 серпня 1879 в Філадельфії, Пенсільванія, другою дитиною в сім'ї акторів Моріса Беррімора і Джорджіани Дрю. Має братів-акторів Джона Беррімора і Лайонела Беррімора, доводиться двоюрідною бабусею Дрю Беррімор. Належить до акторської родини Беррімор. Дитинство провела в Філадельфії, де відвідувала католицьку школу.

У 1900 Етель Беррімор пропонував шлюб Уїнстон Черчиль, але вона відмовилася. 14 березня 1909 одружилася з Расселом Грісвольдом Колтом. У них було троє дітей: акторка і співачка Етель Беррімор Колт (1912-1977), Самуель Колт (1909-1986) і Джон Дрю Колт (1913-1975). У 1923 пара розлучилася, і будучи католичкою, Беррімор більше не вступала в шлюб.

Етель Беррімор померла 18 червня 1959 в своєму будинку в Голлівуді від серцевої-судинної хвороби, не доживши два місяці до 80-річного ювілею. Похована на цвинтарі Голгофа у східному Лос-Анджелесі.

Її перша поява на Бродвеї відбулася в 1895 році в п'єсі, де грали її дядько Джон Дрю Молодший і Мод Адамс. Разом з ним вона з'явилася і в п'єсі «Розмарі» в 1896. Серед її бродвейських ролей також відомими є Нора в «Ляльковому будинку» (1905) і Джульєта в «Ромео і Джульєтті» (1922). У 1926 вона досягла великого успіху, зігравши в комедійній постановці Сомерсета Моема «Постійна дружина».

Етель Беррімор була прихильницею Акторської фінансової асоціації та навіть брала активну участь в їх страйку в 1919. Акторка була великою прихильницею бейсболу та боксу. Але її любов до боксу пропала після того, як 4 липня 1919 вона стала свідком звірячого бою Вільяма Демпсі і Джесса Вілларда, в якому Демпсі зламав щелепу Джессу і вибив кілька його зубів. З тих пір Беррімор присягнулася, що більше ніколи не відвідає жодного бою.

Вперше на великому екрані вона з'явилася в 1914, але активну кінокар'єру почала лише в 1940-х, після свого переїзду в Голлівуд. Єдиними двома фільмами, в яких вона знялася разом з двома братами, стали «Національний парад червоного хреста» (1917) і «Распутін і імператриця» (1932).

У 1945 за свою роль у фільмі «Тільки самотнє серце» Етель Беррімор була удостоєна премії «Оскар» в номінації «найкраща акторка другого плану». Іншими відомими фільмами з її участю стали «Гвинтові сходи» (1945), «Справа Парадайна» (1947), «Портрет Дженні» (1948) і «Опівнічний поцілунок» (1948). У 1950-ті акторка кілька разів з'явилася і на телебаченні, виконавши невеликі ролі в ряді телесеріалів.

• 22 березня 2007 статуетка «Оскара», яка належала Етель Беррімор, була виставлена на продаж на інтернет-аукціоні eBay.
• За внесок в кінематограф США Етель Беррімор удостоєна зірки на Голлівудській Алеї Слави.

• Етель Беррімор на сайті Internet Broadway Database (англ.)