Дженніфер Гадсон

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гадсон.
Дженніфер Гадсон
англ. Jennifer Hudson
Ім'я при народженні англ. Jennifer Kate Hudson
Народилася 12 вересня 1981(1981-09-12)[1][3][…] (42 роки)
Чикаго, Іллінойс, США[1]
Громадянство  США
Релігія баптизм
Діяльність акторка, музикантка, авторка-виконавиця, речниця, мисткиня, кіноакторка, акторка озвучення
Alma mater Dunbar Vocational High Schoold і Langston Universityd
Роки діяльності 2006 — тепер. час
IMDb nm1617685
Нагороди та премії
Премія «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану

BET Award for Best New Artistd (2007)

Soul Train Music Award for Sammy Davis, Jr. – Entertainer of the Yeard (2007)

NAACP Image Award for Outstanding Supporting Actress in a Motion Pictured (2007)

BET Award for Best Actor & Actressd (2007)

Премія Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль другого плану (2007)

Broadcast Film Critics Association Award for Best Supporting Actressd (2006)

 премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану — кінофільм

Satellite Award for Best Supporting Actress – Motion Pictured (2006)

BAFTA Award for Best Actress in a Supporting Roled (2007)

Премія Греммі за найкращий R&B-альбомd (2008)

NAACP Image Award for Outstanding Duo or Groupd (2009)

NAACP Image Award for Outstanding New Artistd (2009)

NAACP Image Award for Outstanding Albumd (2009)

NAACP Image Award for Outstanding Albumd (2012)

NAACP Image Award for Outstanding Music Videod (2012)

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

Денна премія «Еммі»

Tony Award for Best Musicald

NAACP Image Award for Outstanding Actress in a Motion Pictured (2002)

CMNS: Дженніфер Гадсон у Вікісховищі

Дже́нніфер Кейт Га́дсон (англ. Jennifer Hudson; нар. 12 вересня 1981 року, Чикаго, США), також відома під псевдонімом Джей Хад, — американська співачка, акторка, продюсерка та ведуча ток-шоу. Вона здобула народну популярність у 2004 як фіналістка третього сезону шоу American Idol, посівши сьоме місце, перед тим, як дебютувати як акторка з роллю Еффі Вайт у кінофільмі Dreamgirls («Дівчата мрії»), що приніс їй 29 різних нагород, включаючи премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану.

Протягом своєї кар'єри вона отримала різні нагороди за свої роботи в музиці, кіно, на телебаченні та в театрі. Гадсон стала наймолодшою жінкою і другою афроамериканкою, яка отримала всі чотири головні американські нагороди в галузі розваг: Еммі, Греммі, Оскар і Тоні (EGOT). У 2013 році вона також отримала зірку на Голлівудській алеї слави.[5] Журнал Time назвав її однією зі 100 найвпливовіших людей світу у 2020 році.[6]

Після підписання контракту з Arista Records Гадсон випустила свій однойменний дебютний студійний альбом у 2008 році, який був сертифікований як Золотий у Сполучених Штатах і Сполученому Королівстві та отримав премію Греммі за найкращий R&B-альбом.

Наступні студійні альбоми Гадсон, I Remember Me (2011) та JHUD (2014), увійшли до першої десятки чарту Billboard 200, причому перший з них був також сертифікований як Золотий у США. Серед інших її акторських ролей — фільми "Секс і місто (2008), «Таємне життя бджіл» (2008), «Вінні Мандела» (2011), «Чорне Різдво» (2013), "Співай " (2016), «Кішки» (2019) і "Повага " (2021), телевізійні серіали «Успіх» (2012), Імперія (2015) і «Конфірмація» (2016), а також дебют на Бродвеї з мюзиклом «Пурпурний колір». Хадсон також брала участь як тренерка у британській та американській версіях Voice (Голос країни) з 2017 по 2019 рік, ставши першою жінкою-тренером, яка перемогла в першій з них.[7] У 2022 році вона почала вести ток-шоу «Шоу Дженніфер Хадсон».

Життєпис[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Гадсон народилася 12 вересня 1981 року в Чикаго, штат Іллінойс.[8][9] Вона є третьою і наймолодшою дитиною Дарнелл Донерсона[10] і Семюеля Сімпсона.[11][12] Вона виросла в баптистській сім'ї[13] в Енглвуді[14] і відвідувала професійно-технічну школу Данбар, яку закінчила в 1999 році.[15] Вона називає Вітні Х'юстон, Арету Франклін та Патті ЛаБелль своїми найбільшими авторитетами та джерелами натхнення.[16] Вона також вважає Мерайю Кері одним зі своїх музичних «героїв».[17] У віці 7 років вона почала виступати, співаючи в церковному хорі та граючи в місцевому театрі з допомогою своєї покійної бабусі по материнській лінії, Джулії.[18] Вона вступила до Ленгстонського університету, але покинула його після семестру через тугу за домівкою та незадоволення погодою, і вступила до коледжу Кеннеді-Кінг.[19]

У січні 2002 року Хадсон підписала свій перший контракт на запис з Righteous Records, незалежним чиказьким лейблом звукозапису.[20] Її звільнили від п'ятирічного контракту з Righteous Records, щоб вона змогла взяти участь у шоу American Idol у 2004 році.

Кар'єра[ред. | ред. код]

2004–05: American Idol[ред. | ред. код]

Гадсон пройшла прослуховування для третього сезону American Idol в Атланті. Після того, як вона розповіла, що останні кілька місяців співала на круїзних лайнерах Disney Cruise Lines (на борту Disney Wonder) в ролі однієї з муз з «Геркулеса», суддя Ренді Джексон сказав їй: «Ми очікуємо від вас більшого, ніж просто виступ на круїзному лайнері».[21] Гадсон отримала найбільшу кількість голосів у «Топ-9» після виконання пісні Елтона Джона «Circle of Life» 6 квітня 2004 року, але через два тижні вона вибула з шоу «Топ-7» після виконання пісні Баррі Манілова «Weekend in New England».[22][23] У травні 2009 року MTV назвав Гадсон шостою найкращою учасницею в історії American Idol і зазначив, що її виліт був найбільш шокуючим за всі часи.[24] У травні 2010 року газета Los Angeles Times назвала Гадсон третьою найвидатнішою учасницею Idol в історії шоу, випередивши переможницю першого сезону Келлі Кларксон і переможницю четвертого сезону Керрі Андервуд відповідно.[25]

Виступи[ред. | ред. код]

2006–07: Дівчата мрії та прорив[ред. | ред. код]

В одному з перших своїх записів Гадсон заспівала дуетом «The Future Ain't What It Used to Be» на альбомі пісні «Bat Out of Hell III: The Monster Is Loose» гурту Meat Loaf . У вересні 2006 року Гадсон виконала пісню «Over It» у прямому ефірі Fox Chicago Morning News. В інтерв'ю вона заявила, що ця пісня увійде до її дебютного альбому, який вийде на початку 2007 року, але це було до того, як вона підписала контракт зі звукозаписною компанією.[26] У листопаді 2006 року Гадсон підписала контракт із лейблом Arista Records.[27] Вона також записала пісню, написану у співавторстві з Біллом Грейнером та Ерлом Пауеллом, під назвою «Stand Up», яка була доступна для попереднього прослуховування на її фан-сайті. Продюсерами треку виступили уродженці Чикаго Пауелл і Герман Літтл III, які також зробили аранжування пісні.[28] Пізніше пауер-балада увійде до делюксового видання однойменного альбому Гадсон як бонус-трек.

У листопаді 2005 року Хадсон отримала роль Еффі Вайт для екранізації мюзиклу «Дівчата мрії», де також зіграли Джеймі Фокс, Бейонсе Ноулз та Едді Мерфі. Ця роль стала дебютною роботою Хадсон на екрані. Вона перемогла сотні професійних співачок та актрис, серед яких була і Фантазія Барріно.[29] Зйомки «Дівчат мрії» розпочалися 9 січня 2006 року, фільм вийшов в обмежений прокат 25 грудня 2006 року, а в національний — 12 січня 2007 року. Хадсон здобула особливу похвалу за приголомшливе виконання на екрані хіта «And I Am Telling You I'm Not Going», коронної пісні ролі, яка була записана раніше і вже набула статусу музичного стандарту завдяки остаточному виконанню Дженніфер Холідей. New York Observer описав виконання пісні Гадсон як «п'ять медоточивих, мольто вібрато хвилин, які несподівано вивели пані Хадсон… на перше місце серед претенденток на премію „Оскар“ за найкращу жіночу роль другого плану».[30] Newsweek писав, що коли глядачі почують, як Гадсон співає цю пісню, то «мурашки по шкірі побіжать по всій землі».[31] Журнал Variety писав, що виконання Гадсон «нагадує дебюти Барбри Стрейзанд у Funny Girl або Бетт Мідлер у фільмі „Троянда“, з голосом, схожим на голос молодої Арети». Пісня «Love You I Do» у 2007 була номінована на премію «Оскар» році за найкращу оригінальну пісню і отримала премію «Греммі» у 2008 році за найкращу пісню, написану для кіно, телебачення або інших візуальних засобів масової інформації.

У ролі Еффі Вайт Гадсон отримала 29 нагород від кінокритиків як найкраща актриса другого плану та проривна виконавиця 2006 року. Вона отримала премію «Золотий глобус» як найкраща актриса другого плану. Крім того, вона була названа найкращою актрисою другого плану Асоціацією кінокритиків телерадіомовлення, а також Гільдією кіноакторів. Після перегляду гри Гадсон у «Дівчатах мрії» Саймон Коуелл записав для неї вітальне послання, яке прозвучало в ефірі «Шоу Опри Вінфрі».[32] У березневому випуску 2007 року Дженніфер Гадсон стала третьою афроамериканською знаменитістю і першою афроамериканською співачкою, яка прикрасила обкладинку журналу Vogue.[33] 11 лютого 2007 року в Лондоні відбулася 60-та церемонія вручення нагород Британської кіноакадемії, але Гадсон не прийшла на неї, щоб отримати нагороду BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану. Нагорода BAFTA пропала, і Гадсон отримала її лише 22 квітня 2011 року, коли вона була вручена їй на шоу Грема Нортона. 25 лютого 2007 року вона отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану за роль у фільмі. Пізніше в 2007 році мер її рідного міста, Чикаго, Річард М. Дейлі, оголосив 6 березня «Днем Дженніфер Гадсон». Вона була запрошена до Академії кінематографічних мистецтв і наук 18 червня, разом з 115 іншими особами на 2007 рік.[34][35] Журнал Entertainment Weekly включив її виступ до свого списку «найкращих» наприкінці десятиліття, зазначивши: «Звичайно, виступ Бейонсе був чудовим. І виступ Едді Мерфі був вражаючим. Але насправді була лише одна причина, чому ми всі поспішали на „Дівчат мрії“ 2006 року: Дженніфер Хадсон проникливо виконала класичну пісню „And I'm Telling You I'm Not Going“ („І я кажу тобі, що я не піду“). Коли вона співала „You're gonna love me“, це були не просто слова — це був факт.»[36]

Вибіркова фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2006 ф Дівчата мрії Dreamgirls Еффі Вайт
2008 ф Секс і місто Sex and the City Луїза
2008 ф Таємне життя бджіл The Secret Life of Bees Розалін Дейзі
2011 ф Вінні Мандела Winnie Mandela Вінні Мандела
2012 ф Три телепні The Three Stooges Сестра Розмарі
2015 ф Чірак Chi-Raq Ірен
2016 мф Співай Sing молода Нана Нудлман (озвучення)
2019 ф Кішки Cats Грізабелла
2021 ф Повага Respect Арета Франклін

Дискографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #135484235 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Munzinger-Archiv — 1913.
  4. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  5. ↑ Toomey, Alyssa (13 листопада 2013). Jennifer Hudson Honored With Star on Hollywood Walk of Fame—Take a Look!. E! Online. Процитовано 24 вересня 2017.
  6. ↑ Jennifer Hudson: The 100 Most Influential People of 2020. Time. Процитовано 10 грудня 2020.
  7. ↑ Jennifer Hudson Joins U.K. Version of 'The Voice' as Coach. Variety. 29 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2017.
  8. ↑ Monitor. Entertainment Weekly. № 1276. Sep 13, 2013. с. 28.
  9. ↑ Person: Jennifer Hudson: Biography. Allmovie. Процитовано 24 вересня 2017.
  10. ↑ Social Security Death Index. Ssdi.rootsweb.ancestry.com. 15 липня 2010. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  11. ↑ Hoekstra, Dave (16 грудня 2006). Living the dream. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 8 липня 2009.
  12. ↑ Yahoo Biography. Yahoo!. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 10 березня 2011.
  13. ↑ For Oscar nominee Jennifer Hudson, all roads lead back to church: 'I don't do clubs'. International Herald Tribute. The Associated Press. 20 лютого 2007. Процитовано 13 вересня 2008.
  14. ↑ Jennifer Hudson 1981–. Biography Today. 17 (1): 50. 2007. ISSN 1058-2347.
  15. ↑ Colander, Pat (15 жовтня 2015). TRUE CRIME: Academy-Award winner Jennifer Hudson was Cinderella, until she wasn't. nwitimes.com (англ.). Процитовано 11 грудня 2021.
  16. ↑ World Entertainment News Network (7 лютого 2008). Dreamgirls Star Hudson Dreams Of Houston Duet. Female First. Процитовано 24 вересня 2017.
  17. ↑ Mariah Carey Is Here and the Coaches are Losing Their Minds – The Voice 2018 (Digital Exclusive). YouTube. Архів оригіналу за 25 травня 2023. Процитовано 15 січня 2024.
  18. ↑ Biography Today, p. 50.
  19. ↑ Biography Today, p. 51.
  20. ↑ Colander, Pat. True Crime: Academy-Award winner Jennifer Hudson was Cinderella, until she wasn't. Nwitimes.com (англ.). Процитовано 19 грудня 2017.
  21. ↑ Hudson, Jennifer (2012). I Got This: How I Changed My Ways and Lost What Weighed Me Down. Penguin. ISBN 9781101565780.
  22. ↑ 'Idol' Jennifer Hudson Says She Was Robbed. MTV. 23 квітня 2004. Процитовано 24 вересня 2017.
  23. ↑ Silverman, Stephen M. (8 листопада 2008). Jennifer Hudson Moves to 'Better Place'. People. Процитовано 24 вересня 2017.
  24. ↑ May 21, 2009, The 10 Greatest 'American Idol' Contestants Of All Time: Latest champ Kris Allen didn't make our list, but you might be surprised by who did. James Montgomery, MTV.
  25. ↑ Shirley Halperin (31 травня 2010). The ultimate 'American Idol' power ranking: 120 contestants on, Kelly Clarkson still reigns supreme. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 березня 2011. Процитовано 10 березня 2011.
  26. ↑ Jennifer Hudson sings 'Over It'. YouTube. 7 вересня 2005. Архів оригіналу за 7 грудня 2013. Процитовано 9 липня 2006.
  27. ↑ Jennifer Hudson signs with Clive Davis. MSNBC. 21 листопада 2006. Процитовано 24 вересня 2017.
  28. ↑ Jennifer Hudson – Jennifer Hudson (CD, Album) at Discogs. Discogs. Процитовано 24 вересня 2017.
  29. ↑ Susan Wloszczyna (16 листопада 2005). 'Idol' finalist Hudson lands lead in 'Dreamgirls' film. USA Today. Процитовано 24 вересня 2017.
  30. ↑ Sara Vilkomerson (3 грудня 2006). Dreamgirls Wakes Up. The New York Observer. Процитовано 24 вересня 2017.
  31. ↑ Hudson steals 'Dreamgirls,' flirts with Oscar. Reuters. 11 грудня 2006. Процитовано 24 вересня 2017.
  32. ↑ Ruben V. Nepales (17 січня 2007). Golden Globe winners have ties, memories of RP. Global Nation. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 11 вересня 2007.
  33. ↑ WENN (13 лютого 2007). Hudson Makes History with 'Vogue' Cover. Hollywood. Процитовано 11 вересня 2007.
  34. ↑ Film Academy Invites 115 New Members. ABC7. Associated Press. 19 червня 2007. Архів оригіналу за 21 лютого 2008. Процитовано 13 вересня 2008.
  35. ↑ Leslie Unger (18 червня 2007). Academy Invites 115 to Become Members. Oscars. Архів оригіналу за 24 грудня 2007. Процитовано 13 вересня 2008.
  36. ↑ Geier, Thom; Jensen, Jeff; Jordan, Tina; Lyons, Margaret; Markovitz, Adam; Nashawaty, Chris; Pastorek, Whitney; Rice, Lynette; Rottenberg, Josh; Schwartz, Missy; Slezak, Michael; Snierson, Dan; Stack, Tim; Stroup, Kate; Tucker, Ken; Vary, Adam B.; Vozick-Levinson, Simon; Ward, Kate (December 11, 2009), «THE 100 Greatest MOVIES, TV SHOWS, ALBUMS, BOOKS, CHARACTERS, SCENES, EPISODES, SONGS, DRESSES, MUSIC VIDEOS, AND TRENDS THAT ENTERTAINED US OVER THE PAST 10 YEARS». Entertainment Weekly. (1079/1080):74-84.

Посилання[ред. | ред. код]

Американські актори Це незавершена стаття про акторку США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Babesdirectory · Evene · NNDB · TV Tropes · Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Сезони
1 · 2 · 3  · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11
Ведучі
Судді
Переможці
2-е місце
Інші учасники
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дженніфер_Гадсон&oldid=41464446