Вільнянськ (станція)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вільнянськ.
Станція Вільнянськ

Синельникове I — Запоріжжя I
Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова
Придніпровська залізниця
Запорізька дирекція
м. Вільнянськ

Залізничний вокзал ст. Вільнянськ
Залізничний вокзал ст. Вільнянськ
Залізничний вокзал ст. Вільнянськ
47°56′32″ пн. ш. 35°25′44″ сх. д. / 47.94222° пн. ш. 35.42889° сх. д. / 47.94222; 35.42889
Дата відкриття 15 листопада
Рік відкриття 1873 (152 роки)
Попередня назва Софіївка (до 1974)
Тип вузлова
Колій 10
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Соборна
Відстань до Києва, км 618
Відстань до ст. Дніпро-Головний, км 90
Відстань до Синельникове I, км 49
Відстань до Запоріжжя I, км 26
Код станції 464701 ?
Код «Експрес-3» 2210683 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро
Супутні послуги Автобус
Мапа
Вільнянськ. Карта розташування: Запорізька область
Вільнянськ
Вільнянськ
Вільнянськ на Вікісховищі

Вільнянськ (до 1974 — Софіївка[1]) — вузлова залізнична станція 3-го класу Запорізької дирекції Придніпровської залізниці на перетині електрифікованих ліній Синельникове I — Запоріжжя I та Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова між станціями Новогуполівка (13 км), Янцеве (8 км) та Запоріжжя-Ліве (16 км). Розташована в однойменному місті Запорізького району Запорізької області.

Станція Вільнянськ за основним призначенням та обсягом роботи — вантажна. Здійснює пропуск транзитних пасажирських поїздів далекого та приміського сполучення, прийом та завантаження вантажних поїздів. Має 6 колій загального користування, до яких примикають 5 під'їзних колій.

Від станції відгалужуються лінії у трьох три напрямках до станцій Запоріжжя I, Запоріжжя-Ліве та Синельникове I.

Станція щоденно відправляє сотні тонн народногосподарських вантажів: запасні частини для сільськогосподарських машин, вироби з пластмаси, комбікорму, продукти тваринництва тощо.

Історія

[ред. | ред. код]

Розбудові селища сприяло відкриття руху поїздів на залізничній лінії Лозова — Синельникове I — Запоріжжя I, а також будівництво на станції Софіївка блокгаузів. Станція відкрита 1873 року під первинною назвою Софіївка, під час прокладання першої дільниці головного ходу приватної Лозово-Севастопольської залізниці.

У 1894 році на станції Софіївка було засноване дворічне фабрично-залізничне початкове училище, в якому проходили навчання кваліфікованих робітників для обслуговування Лозово-Севастопольської залізниці. Станом на 1913 рік в училищі навчалося 47 учнів за професіями залізничного обхідника, ремонтника, помічника машиніста локомотива. Значна частина випускників цього закладу працювала в Олександрійських майстернях.

У 1934 році, по завершенню будівництва лінії Довгинцеве —Запоріжжя — Вільнянськ, станція набула статусу вузлової.

У 1965 році станція електрифікована постійним струмом (=3 кВ) в складі дільниці Лозова — Синельникове I — Запоріжжя I та Вільнянськ — Запоріжжя-Ліве[2].

У 1974 році станція перейменована на сучасну назву — Вільнянськ за назвою однойменного міста, де вона й розташована.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції Вільнянськ зупиняються приміські електропоїзди у напрямку Запоріжжя — Синельникове I / Дніпро[3].

До березня 2020 року на станції зупинявся єдиний денний регіональний поїзд № 822/821 Запоріжжя — Харків (скасований на невизначений термін)[4].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. II. — М. : Транспорт, 1981. — С. 257. — 100 000 прим.(рос.)
  2. ↑ Історія електрифікації залізниць (1964—1966). [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Розклад руху поїздів по станції Вільнянськ на сайті poizdato.net. [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Розклад руху призначених пасажирських поїздів по станції Вільнянськ на сайті АТ «Укрзалізниця». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 5 травня 2017.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 100. — 100 000 прим.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Д. В. Зеркалов. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 1. К.: Основа, 2002. — 462 с. Кн. 2. К.: Основа, 2003.  — 564 с.
  • Г. Турченко. Південна Україна на зламі епох (1914—1922 рр.). — Запоріжжя: Просвіта, 2005. — 324 с. — Із змісту: про події на станції Софіївка 13 листопада 1918 р. — С. 212.
  • М. Богомаз. Станція називається… (за станом на 21.01.1991). — Дніпропетровськ: Пороги, 1993. — 375 с. — Із змісту: Вільнянськ. — С. 71–72.
  • Абліцов О. Переїзд час збереже: [збудовано шляхопровід над коліями залізниці біля м. Вільнянськ] // Голос України. — 2002. — 17 грудня (№ 239).
  • Швець О. Черговий залізничної станції: [про роботу М. К. Носенка] // Дніпровські вогні. — 1984. — 28 серпня

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільнянськ (станція)
Дільниця Синельникове I — Запоріжжя I
Попер.
Значкове 		Вільнянськ
 Наст.
Янцеве
Дільниця Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова
Попер.
—
Вільнянськ
 Наст.
Любимівка
Залізничний транспорт Це незавершена стаття про залізничний транспорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільнянськ_(станція)&oldid=45200328