Велика Сушиця

село Велика Сушиця
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Самбірський район
Громада Хирівська міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване до 1374
Населення 1275
Площа 3,143 км²
Густота населення 405,66 осіб/км²
Поштовий індекс 82064
Телефонний код +380 3238
Географічні дані
Географічні координати 49°29′46″ пн. ш. 22°50′42″ сх. д. / 49.49611° пн. ш. 22.84500° сх. д. / 49.49611; 22.84500Координати: 49°29′46″ пн. ш. 22°50′42″ сх. д. / 49.49611° пн. ш. 22.84500° сх. д. / 49.49611; 22.84500
Середня висота
над рівнем моря
483 м
Водойми потік Безіменний
Найближча залізнична станція Хирів
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 82060, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Хирів
Карта
Велика Сушиця. Карта розташування: Україна
Велика Сушиця
Велика Сушиця
Велика Сушиця. Карта розташування: Львівська область
Велика Сушиця
Велика Сушиця
Мапа
Мапа

CMNS: Велика Сушиця у Вікісховищі

Вели́ка Суши́ця — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення становить 1275 осіб (2001 р.). Орган місцевого самоврядування — Хирівська міська рада.

Розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване за 25 км на північний захід від райцентру і за 8 км на південь від Хирова, тягнеться з північного заходу на південний схід. Велика Сушиця простяглулась однією вулицею майже на 10 км вздовж річки Семигірки, яка є притокою Стривігору. Село розташоване між двома пологими хребтами з вершинами Кошарка (651 м), Зомкля (Гута) (724 м), Валинська (591 м) та іншими. Село майже з усіх боків оточене лісами.

На південно-східній околиці села бере початок річка Левурда.

Історія[ред. | ред. код]

На території села археологічні розкопки виявили стоянку первісної людини і тогочасні знаряддя праці. Перша писемна згадка відноситься до 23 листопада 1374. Того дня Володислав Опольський віддав Сушицю (також Добромиль, Смільницю, Старяву, Хирів, Городовичі, Чаплі, Сусідовичі) своїм посіпакам братам Гербурту і Фрідріху Павезам.[1] До 1772 р. село знаходилося в Перемишльській землі Руського воєводства.

У 1880 р. населення села складалося з 1291 русина (українця), 6 поляків та 3 німців [2]. За конфесійною приналежністю населення розподілялося так: 1231 греко-католик, 8 римо-католиків, 61 юдеїв (євреїв). У 1928 р. в селі існувало три дерев'яні церкви: одна збудована 1830 р., інші дві — св. Николая і Вознесення — відповідно 1750 і 1768 рр. Того ж 1928 р. у Великій Сушиці мешкало 1752 особи, серед яких 7 римо-католиків, 30 євреїв і 159 школярів.

15 червня 1934 р. село передане з Самбірського повіту до Добромильського[3].

Постановою Кабінету міністрів України селу в 1995 р. було надано статус гірського населеного пункту[4].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

З села походить ікона Богородиці з дитям і апостолами (15 ст.) із церкви Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці[5].

У селі встановлені пам'ятники:

Визначні люди[ред. | ред. код]

- Віталій Заріцький , загинув у бою за незалежність України, 20 грудня 2022 року проти російський терористичних формувань. Уродженець села Велика Сушиця Львівської області. Закінчив «Нижанковицький професійний ліцей».Пізніше підписав контракт

із Збройними силами України.

Виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції/Операції Об’єднаних сил у лавах Львівської 80-ї окремої Десантно-штурмової бригади. За героїзм, виявлений при обороні Батьківщини, був нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО». Був одружений , мав двох діточок.

Похований на Личаківському цвинтарі, у Львові 25 грудня 2022 року, на алеї Героїв ЗСУ.


  1. Ladislaus dux Opoliensis… [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.](лат.)
  2. * Suszyca (S. Wielka) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 608. (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów samborskiego i dobromilskiego w województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 427 [Архівовано 10 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських» (від 11 серпня 1995 р. № 647). Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 26 серпня 2013.
  5. Гелитович М. Богородиця з Дитям і похвалою (Ікони колекції Національного музею у Львові). — Львів: Свічадо, 2005. — с. 22-23

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Перепис церков і населення Старосамбірщини. 1928 рік»

Посилання[ред. | ред. код]