Білевич Ігор Володимирович

Ігор Білевич
Білевич Ігор Володимирович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 4 жовтня 1971(1971-10-04)
м. Шостка, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 29 вересня 2022(2022-09-29) (50 років)
під селищем Ямпіль Краматорського району на Донеччині
(загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Національність українець
Alma Mater Глухівський державний педагогічний інститут (1993)
Ступінь доцент (2018)
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Заслужений майстер народної творчості України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білевич.

Ігор Володимирович Білевич — український майстер-різьбяр на дереві, педагог, викладач Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році, Заслужений майстер народної творчості України (2017), доцент (2018).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ігор Білевич народився 4 жовтня 1971 року в місті Шостка Сумської області. Після закінчення Шосткинської середньої школи № 1 з 1988 по 1993 роки навчався у Глухівському державному педагогічному інституті на Сумщині. Проходив службу в лавах ЗСУ, працював за фахом («Трудове навчання», кваліфікація: «Вчитель загальнотехнічних дисциплін») — учителем трудового навчання. Потім у 1995 році був призначений викладачем кафедри трудового навчання Глухівського державного педагогічного інституту (до 2000 року). З 2000 по 2003 рік навчався в аспірантурі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова в українській столиці. В 2003 році обійняв посаду викладача кафедри інженерної графіки Національного університету харчових технологій (Київ). Водночас, у 2005—2008 роках (за сумісництвом) працював відповідальним секретарем Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2008 році перейшов на посаду старшого викладача кафедри художніх виробів з дерева і металу Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Згодом повернувся до своєї альма-матер — старшим викладачем кафедри технологічної і професійної освіти, а з 2018 року — доцентом цієї ж кафедри Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка[1][2].

З січня 2015 року Ігор Білевич брав участь у війні на сході України, був учасником бойових дій. Освоївши військову професію артилериста боронив шахту «Бутівка» на північних околицях Донецька. У березні 2016 року демобілізувався та повернувся додому до Глухова, продовжуючи займатися творчістю та вчити цьому студентів Глухівського університету. Окрім педагогічної вів активну громадську діяльність. За підтримки друзів заснував у Глухові фестиваль різьбярства. Для саморозвитку опанував лозоплетіння, ковальство, гончарство, художню обробку шкіри та інші ремесла, вчив цьому студентів. Своїми руками збудував власний будинок. Також захопився мистецтвом володіння шаблею. Разом з товаришем Романом Дзекелевим у 2018 році створив козацький клуб «Гарда»[3].

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року добровільно пішов до територіального центру комплектування й вступив до лав Збройних сил України. Брав участь у боях на підступах до Києва, потім з травня 2022 року разом із побратимами перебував на передовій у Донецькій області. Загинув 29 вересня 2022 року під селищем Ямпіль на Донеччині. Він кинувся рятувати побратима й отримав осколкове поранення у шию[4][5]. Чин прощання із загиблим проходив 5 жовтня 2022 року в Глухові біля пам'ятного знаку Героям Небесної сотні. Поховали Ігоря Білевича на Вознесенському кладовищі[3][6][7][8][9][10].

Творчість[ред. | ред. код]

Мистецтву різьблення навчався приватно в майстрів Анатолія Колошина, Анатолія Іванькова та Віктора Ворожбита. Всі вони проживали на той час у Новгород-Сіверському на Чернігівщині та згодом стали Заслуженими майстрами народної творчості України. У 2003 році Ігор Білевич став членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ) (членський квиток № 734, 2003). Також Ігор Білевич був засновником козацького клубу «Гарда» в Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка[3].

Учасник численних мистецьких виставок, починаючи з 1995 року. В 2006 році був куратором Першого всеукраїнського симпозіуму художнього різьблення на дереві. Наступного року також курував проведення Всеукраїнського симпозіуму з лозоплетіння. Обидва вони проходили в Чернігові. Натхненник усеукраїнських фестивалів різьбярства, які проходили в місті Глухові щорічно з 2018 по 2020 роки[11][12].

Присвятив себе відродженню та популяризації сіверського сухого різьблення. Майстер також використовував рельєфне та об'ємне різьблення. Виготовляв довбані ложки, ковші, таці, скрині та меблі[5][10][13].

Родина[ред. | ред. код]

У загиблого залишилися дружина Світлана та син Володимир[3][10].

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • Заслужений майстер народної творчості України (2017)[13];
  • Почесна Грамота Міністерства освіти і науки України (2008);
  • Почесна Грамота Управління культури і туризму Сумської обласної державної адміністрації (2011);
  • диплом Лауреата Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) «100 кращих товарів України» (регіональний рівень «Найкращі товари та послуги Сумщини 2011» в номінації «Вироби народних художніх промислів»; 2011).
  • лауреат Сумської обласної літературно-краєзнавчо-мистецької премії імені Пилипа Рудя (2013);
  • Державна стипендія видатним діячам культури і мистецтва (2019);
  • переможець конкурсу народної іграшки від Державного музею іграшки.

Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

Глухівський міський голова Надія Вайло під час чину прощання запропонувала назвати одну з вулиць міста на честь Ігоря Білевича[6][7][8]. Під час розгляду питання перейменування вулиць міста на засіданні виконавчого комітету Надія Вайло запропонувала вшанувати загиблого воїна, видатного глухівчанина Ігоря Білевича, давши його ім'я нинішній вулиці Пушкіна. Це — бажання і ініціатива глухівчан, які і виносяться на публічні консультації з громадськістю, — уточнила вона. Після громадських обговорень та висновку комісії з питань перейменування вулиць та інших об'єктів, які пов'язані з державою-агресором чи історією російсько імперії та СРСР, 1 грудня 2022 року на сесії Глухівської міської ради депутати прийняли рішення перейменувати в Глухові вулицю Пушкіна на вулицю Ігоря Білевича. Це рішення набрало чинності з 1 січня 2023 року[14][15][9].

У червні — серпні 2023 року в Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького проходила виставка майстрів народної творчості на згадку про різьбяра із Сіверщини Ігоря Білевича. Свій творчий доробок представили майже 30 учасників з різних куточків Сумщини, які представили понад 170 власноруч виготовлених художніх виробів у 12 номінаціях[11].

На роковини смерті 29 вересня 2023 року відбувся перший турнір із хортинг фехтування пам'яті Ігоря Білевича, започаткований за ініціативи керівника громадської організації «Козацький клуб „Гарда“» Романа Дзекелева[16].

У день народження Майстра 4 жовтня 2023 року в улюбленій майстерні Білевича, де він роками навчав народному ремеслу студентів Глухівського університету, була відкрита мистецька лабораторія імені Героя[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Христенко, Лілія (3 жовтня 2022). У боях на Донбасі загинув заслужений майстер народної творчості України Ігор Білевич з Сумщини. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 5 жовтня 2022.
  2. ↑ У боях за Україну загинув легендарний глухівчанин Ігор Білевич. https://sts.sumy.ua (укр.). 2 жовтня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022.
  3. ↑ а б в г На фронті загинув відомий різьбяр — 50-річний Ігор Білевич. “Він мав золоті руки” - Життєві історії. Експрес онлайн (укр.). Процитовано 26 вересня 2023.
  4. ↑ На війні загинув герой з Глухова. https://sumy.today (укр.). 2 жовтня 2022. Процитовано 2 жовтня 2022.
  5. ↑ а б Скакун, Сергій (2 жовтня 2022). На війні загинув герой з Глухова. Данкор онлайн (укр.). Процитовано 2 жовтня 2022.
  6. ↑ а б «Віддав життя за Україну»: Глухів прощався з відомим різьблярем Ігорем Білевичем. https://www.yampil.info (укр.). 5 жовтня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022.
  7. ↑ а б Олександр Соломко, Олена Рашевська, Анна Скрипняк (5 жовтня 2022). У Глухові попрощалися з народним майстром Ігорем Білевичем, який загинув на Донеччині. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 6 жовтня 2022.
  8. ↑ а б 🔴 📸 «Віддав життя за Україну»: Глухів прощався з відомим різьблярем Ігорем Білевичем. ЯМПІЛЬ.INFO (укр.). 5 жовтня 2022. Процитовано 26 вересня 2023.
  9. ↑ а б 🔸 У Глухові перейменовано вулицю Пушкіна: віднині одна із центральних вулиць міста носитите ім’я легендарного глухівчанина Ігоря БІЛЕВИЧА. Газета Кур'єр - ТРК Глухів. Процитовано 5 лютого 2023.
  10. ↑ а б в Був легендою і навіки житиме в пам’яті. До роковин загибелі майстра і патріота Ігоря Білевича. Глухів.City (укр.). Процитовано 1 жовтня 2023.
  11. ↑ а б ВЕРТІЛЬ, Олександр (18 липня 2023). Пам’яті загиблого воїна і митця. Урядовий Кур’єр. Процитовано 26 вересня 2023.
  12. ↑ ВЕРТІЛЬ, Олександр (15 липня 2020). У колишній столиці Лівобережної України Глухові завершився всеукраїнський пленер різьбярів по дереву. Урядовий Кур’єр. Процитовано 8 березня 2024.
  13. ↑ а б Різьбяр із Сумщини отримав відзнаку від Порошенка. Сумські дебати (укр.). 20 листопада 2017. Процитовано 2 жовтня 2022.
  14. ↑ Скакун, Сергій (14 жовтня 2022). У Глухові стартують громадські обговорення щодо дерусифікації топонимів. Данкор онлайн (укр.). Процитовано 14 жовтня 2022.
  15. ↑ Замість Пушкіна – Білевич. У Глухові оприлюднили результати громадського опитування про перейменування. ГЛУХІВ.INFO (рос.). Процитовано 5 лютого 2023.
  16. ↑ У Глухові відбувся турнір із хортинг фехтування, присвячений пам’яті Ігоря Білевича. Глухів.City (укр.). Процитовано 1 жовтня 2023.
  17. ↑ У день народження Ігоря Білевича в Глухові відкрили мистецьку лабораторію імені Героя. Глухів.City (укр.). Процитовано 8 березня 2024.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білевич_Ігор_Володимирович&oldid=41961792