Пейрескія

Pereskia

Ілюстрація пейрескії в книзі Бріттона і Роуза The Cactaceae, Vol. 1., 1919.

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Евдикоти
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Кактусові (Cactaceae)
Підродина:	Pereskioideae
Рід:	Пейрескія (Pereskia) (Plum.) Mill., 1754

Типовий вид

Pereskia aculeata^[1]
Mill., 1768

Види

Див. розділ «Види»

Посилання

Вікісховище:	Pereskia
Віківиди:	Pereskia
EOL:	60426
IPNI:	81326-3
ITIS:	19753
NCBI:	3596

Пейрескія^[2] (Pereskia (Plum.) Mill., 1754) — рід сукулентних рослин з родини кактусових. Єдиний представник підродини Pereskioideae.

Історія[ред. | ред. код]

Рід названий у 1708 р. Шарлем Плюм'є на честь Ніколаса Фабре де Пейреска (фр. Nicolas Fabre de Peiresc), французького державного діяча та ботаніка 16 століття — початку 17 століття. Найповніший опис зробив Філіпп Міллер в 1754 році на базі схематичного опису, зробленого Плюм'є.

Морфологія[ред. | ред. код]

Цей рід вважається найдавнішим з усіх кактусових.
Відрізняється від інших кактусових наявністю овальних чи ланцетоподібних, нормально розвинених листків.
Рід є листопадним. У несприятливих умовах листки опадають.
Рід містить 17 видів. Деякі види мають дерев'янисте стебло, інші — ліани з лазячий стеблами до 20 м завдовжки.
Епідерміс щільний, блискучий.
В ареолах — прямі або загнуті гострі колючки.
Колючки — гострі, міцні, білі, сіруваті або коричнюваті.
Квітки — білі, кремово-жовті, рожеві, запашні, до 4,5 см в діаметрі, розташовані поодиноко або в суцвіттях.
Плоди соковиті, жовтаві або червонясті, до 2 см у діаметрі, їстівні.
Насіння — порівняно велике, темне, глянцеве.

Ареал[ред. | ред. код]

Ареал досить широкий: південь Північної Америки, включаючи південь США та Мексику, Центральна Америка (Антильські острови, Куба), значна частина Південної Америки (включаючи південно-східну Бразилію, північне Перу, Колумбію і Венесуелу). Звичайне місце зростання — лісисті прибрежні райони на висоті близько 500 — 1 400 м над рівнем моря.

Культивування[ред. | ред. код]

Влітку пейрескії потрібно багато тепла, світла й свіжого повітря. Ґрунт — будь-який поживний з домішкою 40% великозернистого піску, щебеню і мармурової крихти, pH — близько 7. У період росту рослини полив і підгодівля регулярні. Взимку полив скорочують, не дозволяючи субстрату повністю просохнути. У цей період рослини утримують при температурі близько 15 °C. Розмножують насінням і стебловими живцями. Насіння проростає важко, сіянці маловитривалі й дуже чутливі до надлишку вологи, тому їх рекомендють прищеплювати з наступним укоріненням привою. Дорослі рослини невибагливі, ростуть навіть і напівтіні, але в приміщеннях майже не цвітуть.

Використання[ред. | ред. код]

Рід відрізняється високою декоративністю. Ці рослини одними з перших були завезені колнізаторами до Європи. За смачні плоди на батьківщині вони отримали назву «в'юнкий лимон» або «барбадоський аґрус». Бразильці вживають в їжу навіть листя і суцвіття цих рослин. В колекціях пейрескії часто використовують як підщепу для інших кактусів.

Види[ред. | ред. код]

Pereskia guamacho
Pereskia horrida
- Pereskia horrida ssp. rauhii
Pereskia lychnidiflora
Pereskia marcanoi
Pereskia nemorosa

Див. також[ред. | ред. код]

Систематика кактусових

Література[ред. | ред. код]

Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1, стор. 346 (рос.)
Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил., стор. 208–209. (рос.)
Anderson, E. F. 2001. The cactus family. (Cact Fam) (англ.)
Edwards, E. J. et al. 2005. Basal cactus phylogeny: implications of Pereskia (Cactaceae) paraphyly for the transition to the cactus life form. Amer. J. Bot. 92:1177-1188. (англ.)