76-мм гірська гармата зразка 1958 року (М-99)
| 2А2 (М-99) | |
|---|---|
![Гармата 2А2 в Технічному музеї Тольятті[en]](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:76_mm_mountain_gun_GP_(2A2).jpg) Гармата 2А2 в Технічному музеї Тольятті[en] | |
| Тип | Причіпна гармата |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1958 — т. ч. |
| Оператори | СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | СКБ Заводу № 172 |
| Розроблено | 1951–1958 |
| Виробник | Завод № 172 |
| Характеристики | |
| Вага | 735 кг (у бойовому положенні) 750 кг (у похідному положенні) |
| Довжина | 3 300 — 4 200 мм |
| Довжина ствола | 1 630 мм |
| Ширина | 1 620 мм |
| Висота | 1 050 — 1 400 мм |
| | |
| Калібр | 76,2 мм |
| Підвищення | -10 — +70 |
| Траверс | -45 — +45 |
| Темп вогню | 10 — 20 пострівлів/хв |
| Дульна швидкість | 485 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 10 000 м |
| | |
| Дорожній просвіт | 420 мм |
| Швидкість | до 60 км/год |
| | |
 76-мм гірська гармата зразка 1958 року (М-99) у Вікісховищі | |
76-мм гірська гармата зразка 1958 року (М-99 або ГП, рос. 76-мм горная пушка образца 1958 года) — радянська артилерійська гармата.
Історія створення[ред. | ред. код]
Розроблено у СКБ-172 під керівництвом Михайла Цирульнікова[ru]. Дослідна батарея М-99 пройшла заводські випробування в грудні 1954 і після доопрацювання 21 квітня 1955 передана на військові випробування.
Офіційно М-99 була прийнята на озброєння в 1958 під назвою «76-мм горная пушка ГП». У цей час вводилася нова індексація гармат у Головному артилерійському управлінні, і М-99 отримала індекс 2А2.
Конструкція[ред. | ред. код]
Гармата розбірна. Розбирається на 10 в'юків. Внутрішня будова ствола така сама як у 76-мм гірської гармати зразка 1938 року[en].
Затвор горизонтальний клиновий з напівавтоматикою пружинного типу. Гальмо відкату гідравлічне, веретеного типу, з пружинним компресором. Колеса односхилі з шиною ГК 5.00-16.
Приціл ПГП або ПГП-70. Зарядження роздільно-гільзове.
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Маса в бойовому положенні: 735 кг
- Довжина ствола: 21,4 клб
- Швидкострільність: до 20 постр./хв
Музейні експонати[ред. | ред. код]
Росія - Музей вітчизняної військової історії[ru] у селі Падіково[ru] Істринського району Московської області
- Музейний комплекс УГМК[en], м. Верхня Пишма, Свердловська область[1]
- Центральний музей Збройних Сил Російської Федерації у м. Москва
- Тульський артилерійський інженерний інститут у м. Тула
- Омський кадетський військовий корпус у м. Омськ
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рузаев С.В. Артиллерийские системы из коллекции музея военной техники УГМК. — Єкатеринбург : Уральский рабочий, 2017. — 80 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-85383-687-7.
Література[ред. | ред. код]
- Широкорад О. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии / За заг. ред. А. Є. Тараса. — Мн. : Харвест[ru], 2000. — С. 549—551. — (Библиотека военной истории) — ISBN 985-433-703-0.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Це незавершена стаття про артилерію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||