27 січня, Леопольд фон Захер-Мазох (1836—1895) — австрійський письменник, автор популярних романів і новел
24 лютого, Бажанський Порфирій Іванович (1836—1920) — священик УГКЦ, український композитор і теоретик музики, відомий галицький музичний діяч, фольклорист, письменник.
28 лютого, Гашдеу Богдан Петричейку (1836—1907) — румунський і молдовський письменник, мовознавець і фольклорист.
5 травня, Воробкевич Сидір Іванович (1836—1903) — український буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник.
28 травня, Горбаль Кость Гаврилович (1836—1903) — український літературний критик, педагог і журналіст, редактор «Ниви» (1865), з 1867 — офіційної газети «Русь».
4 червня, Владислав Тарновський (1836—1878) — польський піаніст, композитор, поет, драматург і перекладач.
23 липня, Едмунд Мохнацький (1836—1902) — львівський адвокат, президент міста в роках 1887—1897.
4 серпня, Сильвестр (Сембратович) (1836—1898) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Католицької Церкви; з 5 травня 1885 року Митрополит Галицький, Архієпископ Львівський та Єпископ Кам'янецький — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
18 серпня, Кониський Олександр Якович (1836—1900) — український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму.
22 серпня, Юлій (Фірцак) (1836—1912) — церковний ієрарх, єпископ Мукачівський, професор та ректор Ужгородської духовної семінарії (1876—1887), депутат державних зборів Угорщини (1887—1890).
23 вересня, Сосновський Василь Йосипович (1836—1907) — державний діяч Російської імперії, Смоленський губернатор. В Україні — Полтавський, Харківський віце-губернатор. Розробник санітарних норм праці на промислових підприємствах.
1 жовтня, Іван Кантій Шептицький (1836—1912) — громадського-політичний діяч, посол Галицького сейму з І-ї курії великої земельної власности.
17 жовтня, Бекман Яків Миколайович (1836—1863) — український революційний діяч, організатор Харківського таємного товариства.
28 жовтня, Рожанковський Лонгин Теодорович (1836—1917) — руський правник, громадський діяч (москвофіл), посол до Галицького сейму 4-го та 6-го скликання.
3 листопада, Осадца Михайло (1836—1865) — священик УГКЦ, мовознавець, педагог, професор. Доктор філософії.
13 листопада, Ярослав Домбровський (1836—1871) — польський політик, військовий діяч. Був головнокомандувачем збройними силами Паризької Комуни.
Бережницький Теофіл (1836—1895) — український суддя, правник (за фахом), громадсько-політичний діяч, посол Галицького сейму 5-го скликання.
Біншток Лев Мойсейович (1836—1894) — російський публіцист, редактор «волинських губернських відомостей».
17 січня, Маврици Полонський (1780—1836) — польський і білоруський церковний діяч, священик-єзуїт, педагог.
10 березня, Удом Євстафій Євстафійович (1760—1836) — російський командир епохи наполеонівських воєн, генерал-лейтенант.
28 березня, Вуїч Микола Васильович (1765—1836) — російський військовий діяч, генерал-лейтенант.
28 квітня, Кирило (Куницький) (1781—1836) — український церковний діяч, ректор Київської духовної академії, єпископ Чигиринський, архімандрит Київського Братського монастиря, вікарій Київської митрополії.
29 квітня, Гарасевич Михайло Григорович (1763—1836) — український історик, редактор, церковний діяч, один із перших представників українського національного відродження в Галичині. Доктор богослов'я.
1 травня, Яшвіль Лев Михайлович (1772—1836) — князь, герой франко-російської війни 1812 року, генерал від артилерії, георгіївський кавалер, кавалер золотої шпаги.
6 липня, Софроній Опуський (1758—1836) — український церковний діяч, священик-василіянин, виконувач обов'язків протоігумена провінції Найсвятішого Спасителя у 1823 році.
20 серпня, Скаловський Іван Семенович (1777—1836) — контр-адмірал, начальник ескадри Чорноморського флоту.
Вунш Федір Іванович (1770—1836) — миколаївський міський архітектор, статський радник 5-го класу, дворянин.
Каразін Іван Назарович (1780—1836) — ботанік-акліматизатор, громадський діяч, засновник Краснокутського дендропарку.
Франц де Пауля Нойгаузер (1763—1836) — австрійський лікар, протомедик Галичини (1807—1836), професор внутрішніх хвороб, директор Медико-хірургічного інституту (1807—1836), ректор Львівського університету (1810—1811 і 1835—1836).