Юрій Олефіренко (десантний корабель)

L401 «Юрій Олефіренко»
Історія
Радянський Союз
Назва: «СДК-137» (рос. «СДК-137»)
Власник: ВМФ СРСР
Будівник: Stocznia Północna, Гданськ, Польща Польща
Будівельний номер: 773/2
Закладений: 21 квітня 1970 року
Спуск на воду: 31 грудня 1970 року
Прийнятий: 31 травня 1971 року
Виведений: 1994 рік
Порт припису: Донузлав
Доля: Переданий ВМС України квітень 1994 року
Історія
Україна
Назва:
  • «Кіровоград» (1996—2016)
  • «Юрій Олефіренко» (з 2016)
Однойменні:
Власник: ВМС України
Отриманий: квітень 1994 року
Прийнятий: 10 січня 1996 року
Перейменований: 3 липня 2016 року
Порт припису:
Ідентифікатор:
  • U401 (1996—2018)
  • L401 (з 2018)
Відзнаки та
нагороди:
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Статус: невідомо (ймовірно, списаний)
Емблема:
Основні характеристики
Клас і тип: Середній десантний корабель, проєкт 773
Водотоннажність: 1120 т (стандартна)
Повна
водотоннажність:
1250 т
Довжина: 81,3 м
Ширина: 9,3 м
Висота: 23 м
Осадка:
  • 1,2 м носом
  • 2,6 м кормою
Двигуни:
Швидкість: 18 вузлів (33 км/год)
Дальність
плавання:
3000 миль при 12 вузлах
Автономність: 30 діб
Десант: 6 танків, 180 десантників або 350 тон вантажу
Екіпаж: 41 особа: 5 офіцерів, 36 матросів
Навігаційне та
радіолокаційне обладнання:
  • навігаційна РЛС «Міус»,
  • РЛС системи управління вогнем МР-104 «Рись»
Озброєння:
  • Артилерія:
    2 × 1 — 12,7-мм кулемети ДШКМ;
  • Ракетне озброєння:
    2 × 18 — 140-мм пускові установки типу БМ-14 НКРС;
  • Зенітне озброєння:
    2 × 2 — 30-мм артустановки АК-230;
    2 × 4 — ПУ ПЗРК «Стріла-3» (боєкомплект 32 ПЗРК);

«Юрій Олефіренко» (L401,[1] з 1996 по 2018 р. — U-401, до 1996 р. «СДК-137»; з 1996 по 2016 — «Кіровоград») — середній десантний корабель ВМС України проєкту 773, за класифікацією НАТО — десантний корабель класу Polnocny-C.

Корабель названий ім'ям Юрія Олефіренка — капітана I рангу Збройних сил України, командира 73-го морського центру спеціального призначення (2014—2015).

Постійне місце базування — військовий порт міста Очаків.

Історія

[ред. | ред. код]

У військово-морському флоті СРСР

[ред. | ред. код]

Середній десантний корабель «СДК-137» було збудовано на Гданській Північній корабельні, що у Польщі. Корабель було спущено на воду 31 грудня 1970 року, а 31 травня 1971 «СДК-137» було прийнято до складу 39-ї дивізії морських десантних сил (39-та ДІМДС), яка базувалася на Кримській військово-морській базі (Донузлав).

Війна Судного дня

[ред. | ред. код]
Докладніше: Війна Судного дня

Восени 1973 року корабель у складі Середземноморської ескадри, маючи на борту підрозділ морської піхоти, знаходився в зоні збройного конфлікту Ізраїлю та Єгипту. Під час цього бойового походу екіпажем корабля була відбита атака ізраїльського F-4 Phantom. Літак було збито, а один член екіпажу був нагороджений радянським орденом Червоної Зірки. Проте за офіційними даними сайту ПС Ізраїлю, 16 жовтня 1973 року жодного винищувача-бомбардувальника типу F-4E Fantom втрачено не було.[2]

У складі Військово-морських сил України

[ред. | ред. код]
Колишня емблема

По розділу Чорноморського флоту СДК-137 у квітні 1994 року відійшов до України, де отримав найменування U-401 «Кіровоград». З 10 січня 1996 року — у складі ВМС України.

1998 р. корабель зарахувалии до складу другої бригади десантних кораблів і передислокували для ремонту в Балаклавський судноремонтний завод «Металіст». Брав участь у серії міжнародних навчань. У 2001 році пройшов середній ремонт, наприкінці 2008 року — поточний ремонт.

21 березня 2014-го корабель захопили російські війська, але 19 квітня у результаті успішних переговорів російська сторона повернула його Україні. Буксири перевезли його до Одеси.

3 липня 2016, у День ВМС України, перейменований на честь Юрія Олефіренка, українського військовика і капітана I рангу, який загинув у січні 2015 року від мінометного обстрілу біля Маріуполя під час війни на сході України.[3]

23 травня 2018 року корабель разом із бронекатерами «Аккерман» та «Вишгород» взяв участь у святкуванні сотої річниці морської піхоти України. Одночасно чорні берети на берети кольору морської хвилі змінили морпіхи на бойових позиціях поблизу населених пунктів Широкине, Лебединське, Водяне, Чормалик, на адміністративному кордоні з тимчасово окупованою територією Криму — на Чонгарі, на узбережжях Чорного й Азовського морів, а також на борту середнього десантного корабля «Юрій Олефіренко».[4][5]

Наразі корабель базується в Очакові.

7 червня 2019 року корабель зайшов до акваторії Миколаївського судноремонтного заводу. Планували провести ремонт зовнішньої обшивки та конструкцій корпусу судна, головного двигуна та дизель-генераторів, електромеханічної частини, дейдвудної та гвинто-стернової системи, якірно-швартового пристрою та інших систем.[6] На початок вересня за графіком завершується ремонт системи головного двигуна та дизель-генераторів. Також за планом — ремонт носової артилерійської установки АК-230 й відновлення конструкцій та механізмів десантної апарелі.[7]

16 січня 2020 завершився ремонт корабля, згідно з планом ремонту корабля виконали ремонт системи головного двигуна та дизель-генераторів, носової артилерійської установки АК-230, конструкцій та механізмів десантної апарелі. Запізнення було викликане через додатковий обсяг робіт, що необхідно було провести після виявлення проблем в одній із систем.

У 2020 році корабель пройшов доковий ремонт для відновлення корпусу корабля, а також його донно-забірної апаратури.[8][9]

1 липня 2020 року середній десантний корабель (СДК) «Юрій Олефіренко» (L401) став у док ДП «Миколаївський суднобудівний завод» ДК «Укроборонпром» (МСЗ) для виконання ремонтних робіт.[10]

Для ремонту корабель завели у спеціальний плавучий док, що спеціалізується на ремонті такого класу кораблів.

Плавучий док Миколаївського суднобудівного заводу має наступні характеристики:[10]
Довжина стапель-палуби, м — 139,50.
Ширина проміж колонами, м — 24,60.
Вантажність, т — 7000

30 листопада 2020 року середній десантний корабель ВМС ЗС України «Юрій Олефіренко» повернувся на службу після докового ремонту.[11]

У листопаді 2021 року долучився до міжнародних навчань у Чорному морі за участі флотів США, Румунії та Туреччини[джерело?].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

На початку червня 2022 року російська пропаганда поширила відео артилерійського обстрілу гавані в Очакові, де стояли декілька цивільних суден та кораблів ВМС України, зокрема — середній десантний корабель «Юрій Олефіренко».[12]

Із цього епізоду видання Defense Express зробило висновок, що в Очакові стоїть залога українських військ, яка заважає російським загарбникам відкрити водне сполучення з окупованим ним Херсоном, адже гавань Очакова є точкою, на якій «замикаються» виходи одразу з чотирьох портів на півдні України — «Миколаїв», «Ніка-Тера», «Ольвія» та «Херсон».[12]

23 червня 2022 року корабель відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[13]

29 жовтня 2022 року було поширено відео (дата зйомки невідома), на якому корабель веде вогонь з БМ-14.[14]

Станом на березень 2023 року на кораблі демонтовані 2 установки БМ-14, та замість них установлена одна установка БМ-21.[15]

31 травня 2023 року Міністерство оборони Росії заявило, що корабель було знищено двома днями раніше.[16] Речник Міноборони РФ Ігор Конашенков стверджував, що корабель був уражений «високоточною зброєю» — терміном, який він часто використовує для позначення ракет.[17]

Військово-морські сили України повідомили журналістам, що відмовляються коментувати будь-які заяви Росії і загалом не обговорюють подібні втрати публічно.[18]

Фредерік Мертенс та Пол ван Гофт з Гаазького центру стратегічних досліджень заявили в коментарі для Newsweek, що, хоча можливо, корабель і був безпосередньо уражений протикорабельною ракетою, але не затонув, втрата «Юрія Олефіренка» матиме «майже нульовий вплив» на військово-морські можливості України. Український флот здебільшого покладається на катери швидкого реагування, а цей застарілий корабель мав обмежену цінність у десантних операціях на анексованому кримському узбережжі.[19]

Випуск Military Balance за 2025 рік від Міжнародного інституту стратегічних досліджень не згадує «Юрія Олефіренка» у переліку кораблів ВМС України.[20]

Назва

[ред. | ред. код]

2 липня 2016 року указом Президента України Петра Порошенка середній десантний корабель «Кіровоград» отримав нову назву — Юрій Олефіренко.[21] Названий на честь Юрія Олефіренка, капітана I рангу Збройних сил України, командира 73-го морського центру спеціального призначення Військово-морських сил ЗС України (2014—2015) «За особисті заслуги перед Батьківщиною».

Командири

[ред. | ред. код]

Цим десантним кораблем в складі ВМС України командували:

  • капітан-лейтенант Андрій Білан
  • капітан 3 рангу Ігор Пац
  • капітан 3 рангу Юрій Тараненко
  • капітан-лейтенант Роман Гладкий
  • капітан 3-го рангу Дмитро Коваленко
  • капітан 3-го рангу Василь Огаренко
  • капітан 3-го рангу Юрій Вицький

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ради десантного корабля «Юрий Олефиренко» в Николаеве разводили мосты. www.niknews.mk.ua (рос.). Процитовано 20 травня 2018.
  2. Престарелый убийца израильского Фантома вышел в Чёрное море Архівовано серпень 26, 2014 на сайті Wayback Machine.(рос.)
  3. Десантный корабль назвали в честь погибшего в АТО командира спецназа Олефиренко. (рос.)
  4. Українські морпіхи отримали нові берети й нову дату професійного свята (укр.). Процитовано 23 травня 2018.
  5. 5 канал (23 травня 2018), 100 років морської піхоти України: урочисті заходи, процитовано 25 травня 2018
  6. Розпочався ремонт корабля «Юрій Олефіренко». Український мілітарний портал (рос.). Процитовано 11 серпня 2019.
  7. Ремонт СДК «Юрій Олефіренко» триває за графіком. shipbuilding.mk.ua. Миколаїв місто корабелів. 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
  8. Миколаїв - місто корабелів. www.facebook.com (укр.). Процитовано 17 січня 2020.
  9. Завершився ремонт корабля «Юрій Олефіренко» | MIL.IN.UA. Український мілітарний портал (рос.). Процитовано 17 січня 2020.
  10. а б Єдиний десантний корабель ВМСУ став на доковий ремонт. Процитовано 2 липня 2020.
  11. 30 листопада після докового ремонту на Миколаївському Суднобудівному Заводі вийшов на службу середній десантний корабель L401 «Юрій Олефіренко». Миколаїв - місто корабелів (Facebook). Процитовано 17 грудня 2020.
  12. а б Західні ЗМІ натякнули, як Очаків став важливою точкою в битві за Південь України (фото). Defense Express. 11 червня 2022.
  13. Указ Президента України від 23 червня 2022 року № 434/2022 «Про відзначення почесною відзнакою «За мужність та відвагу»»
  14. @Capt_Navy (30 жовтня 2022). Capt(N) on Twitter: "#war The medium landing ship of the Polunochny Class of the Ukrainian Navy is firing with a 140-mm MLRS WM-18 at ground targets, the date and location of the shooting are unknown. It can be assumed that the video was shot in the area of the Kinburn Spit." / Twitter (Твіт). Архів оригіналу за 2 листопада 2022. Процитовано 30 жовтня 2022 — через Твіттер.
  15. Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 27 березня 2023.
  16. Russia Says Destroyed Ukraine's 'Last Warship'. The Moscow Times. 31 травня 2023. Архів оригіналу за 31 травня 2023. Процитовано 31 травня 2023.
  17. Nanu, Maighna (31 травня 2023). Russia 'destroys Ukraine's last warship'. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 13 червня 2024.
  18. Russia says it destroys Ukraine's 'last warship'. Reuters. 31 травня 2023. Архів оригіналу за 31 травня 2023. Процитовано 31 травня 2023.
  19. Mertens, Frederik; Hooft, Paul van (4 червня 2023). Newsweek | Why Russian Sinking of Ukraine's 'Last Warship' Wouldn't Matter. Hague Centre for Strategic Studies. Процитовано 23 лютого 2025.
  20. International Institute for Strategic Studies (11 лютого 2025). Chapter Four: Russia and Eurasia. The Military Balance. Taylor & Francis. 125 (1): 152—205. doi:10.1080/04597222.2025.2445476. Процитовано 23 лютого 2025.
  21. Указ Президента України Про присвоєння імені Юрія Олефіренка середньому десантному кораблю "Кіровоград" 5 бригади надводних кораблів Південної військово-морської бази Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 17 січня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]