Юзеф Браун
| Юзеф Браун Т.І. | |
|---|---|
| Провінціал Галицької провінції Товариства Ісуса (1854-1866) | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1 червня 1801 м. Санкт-Петербург |
| Смерть | 31 грудня 1879 (78 років) м. Краків |
| Освіта | єзуїтські колегії в Тернополі, Старій Весі й Тинці |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | РКЦ |
| Рукоположення | 1828 |
 Матеріали до статті на Вікісховищі | |
Юзеф Браун Т. І. (також Джозеф Браун[1], пол. Józef Brown (Braun); 1 червня 1801, Санкт-Петербург — 31 грудня 1879, Краків) — церковний і освітній діяч, священик-єзуїт, історик, бібліограф, провінціал Галицької провінції Товариства Ісуса в 1854—1866 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 червня 1801 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї англійця й італійки. До Товариства Ісуса вступив 6 серпня 1817 року в Пуші[a]. Після вигнання єзуїтів з Російської Імперії в 1820 році, деякий час перебував у Феррарі, а тоді прибув до Галичини. Вивчав філософію в колегії єзуїтів у Тернополі (1822—1824), богослов'я в Старій Весі (1824—1826) і Тинці[b] (1826—1828). Висвячений на священика 1828 року в Перемишлі. Професор гуманістики в Тернополі (1828—1830 i 1832—1833), історії Церкви в Тинці (1830—1831) і філософії в Тернополі (1833—1835). Упродовж 1838—1843 років був ректором єзуїтської колегії в Тернополі, потім префектом студій і професором богослов'я в Новому Санчі (1843—1844), префектом гімназії і професором загальної історії в Тернополі (1844—1846). Префект студій (1846—1847), ректор колегії і шляхетського конвікту та професор загальної історії у Львові (1847—1848)[2].
У період після «весни народів», коли австрійська влада тимчасово ліквідувала єзуїтів (1848—1852), перебував у Львові в Сестер Серця Ісусового, працював над бібліографією польських єзуїтів. 1853 року брав участь у Генеральній Конгрегації Ордену в Римі, де мав нагоду поповнити бібліографію. 1854—1866 роки — провінціал Галицької провінції Товариства Ісуса, потім — настоятель у Львові (1866—1870), прокуратор провінції і префект бібліотеки в Кракові (1871—1879)[3].
Праці[ред. | ред. код]
Автор бібліографії польських і литовських єзуїтів під назвою «Biblioteka pisarzów assystencyi polskiej Towarzystwa Jezusowego [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.]» (Познань 1862) та багатьох статей. Постачав бельгійському єзуїтові Августину де Бакерові матеріали до загальної бібліографії ордену: «Bibliothèque de la Compagnie de Jésus» (t. 1-7, 1853—1861). Залишив у рукописі історію єзуїтів у Білорусі та Галичині[3].
Зауваги[ред. | ред. код]
- ↑ Нині село в Резекненському краї, Латвія. До 1819 року там був новіціат єзуїтів.
- ↑ Тинєц — село біля Кракова, від 1973 року в межах міста (район Дембники). У 1826—1831 роках у побенедиктинському монастирі діяла колегія єзуїтів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Перші вчені у Тернополі, або ким ми могли б пишатися - kazatin.com. kazatin.com (укр.). Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017.
- ↑ Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995. — Kraków 2004. — S. 69—70. jezuici.krakow.pl. Процитовано 16 березня 2017.
- ↑ а б Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995. — Kraków 2004. — S. 70. jezuici.krakow.pl. Процитовано 16 березня 2017.
| |||||||
|
