Взводний
Взводний або команди́р взво́ду, історично чотови́й[1][2], чота́р[3] — посадова особа молодшого офіцерського складу (іноді прапорщики, старші прапорщики, фельдфебелі тощо) Збройних Сил більшості країн, яка здійснює командування взводом — підрозділом, що налічує, як правило, від двох до чотирьох відділень, у кількості від 9 до 50 осіб. Чисельність особового складу роти залежить від країни, виду Збройних сил, роду військ та його функціонального призначення. Входить до складу роти (батареї) (також може бути й окремим).
Історія[ред. | ред. код]
Четар УСС[ред. | ред. код]
Як відомо, першою українською військовою формацією в XX ст. став Легіон Українських січових стрільців (УСС), створений у складі Австро-угорської цісарсько-королівської армії в серпні 1914 р. В легіоні старшинські звання січових стрільців були українськими відповідниками офіцерській старшині в австрійської армії. На чолі полку стояв полковник, що відповідає цісарсько-королівському оберштові, на чолі батальйонів, які у нас називаються куренями, стоять курінні отамани, що відповідають цісарсько-королівським майорам, на чолі компаній (рос. — рота), по нашому — сотні, стоять сотники, а під ними субальтерні офіцери: старший четар і четар.[4]
.svg)
Відзнаки ступенів Легіону УСС спочатку не відрізнялися від прийнятих в австро-угорській армії. Їх розміщували на петлицях синього кольору. На категорію і ступінь військовослужбовця вказували кількість шестикутних зірочок, матеріал, з якого їх виготовляли, наявність на петлицях галуна, його тип. Зірочки підофіцерів були целулоїдні, білого кольору. Петлиці четаря не мали галуна, а була тільки одна зірка вишита сріблом.[5]
Четар УГА[ред. | ред. код]
Державний Секретаріат Військових Справ (ДСВС) на чолі з полковником Дмитром Вітовським з перших днів військового будівництва запровадив схвалені Національною Радою старшинські звання, серед яких — четар. Термін служби у званні, після якого надавалося право на підвищення у період війни, становив: для четаря — 2 роки. За особливі заслуги на фронті наступне військове звання надавалося достроково. Право присвоювати старшинські звання четаря було у повноваженні командирів частин і Окружних військових команд.[6] Як показали дослідження, у Галицькій Армії, командантами куренів були — поручник або четар.[7]
Відзнаки ступенів розміщували на рукавах мундира і плаща. Четар відносився до сотенної старшини. І відповідно до XLVI розпоряду носили відзнаки у вигляді золотих смужок (6 мм завширшки і 120 мм завдовжки) з розетками на кінцях: хорунжий — одну смужку. [5]
Чотовий УПА[ред. | ред. код]
В УПА діяла система функційних та старшинських ступенів. Згідно з нею чотовий — це командир чоти, яка в свою чергу складалась із кількох роїв. Посада чотового була функційною відзнакою, тобто керувати чотою могла особа як і з вищим так і з нижчим ступенем.[8]
Четарі українських військових з'єднань[ред. | ред. код]
Молодше звання Хорунжий |  Українська Галицька армія Четар | Старше звання Поручник |
Командир взводу Збройних Сил України[ред. | ред. код]
Військове звання командира взводу у Збройних силах України — прапорщик, старший прапорщик, молодший лейтенант, лейтенант або старший лейтенант.
Командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі.
Командир взводу підпорядковується командирові роти (батареї) і є прямим начальником усього особового складу взводу[9].
Див. також[ред. | ред. код]
- БМП-1
- Старшина роти
- Сухопутні війська Збройних Сил України
- Командир відділення
- Навідник-оператор
- Механік-водій
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чотовий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ взводный // Російсько-український словник для військовиків / А. Бурячок [та ін.]; відп. ред. Д. Гринчишин. — Київ: Варта, 1995. — С. 44. — 384 с. — ISBN 5-7707-7108-9.
- ↑ Чотар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Темницький В. Українські січові стрільці // Пам'яткова книжка Союзу Визволення України: Календар на 1917 рік. — Відень, 1917. — С. 197. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
- ↑ а б Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917—1921 рр. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 12 листопада 2014.
- ↑ Ткачук П. П. Командні кадри Сухопутних військ Галицької Армії [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.]1918-1919 рр. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Шумінська Н. В. Особливості комплектування Галицької армії старшинським складом (pdf) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
- ↑ Мірчук П. Українська повстанська армія 1942—1952. Архів оригіналу за 14 жовтня 2007. Процитовано 12 листопада 2014.
- ↑ Командир взводу (групи, башти). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 13 березня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Оборона мотострелкового взвода Советской Армии (восьмидесятые годы) [Архівовано 26 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Наступление мотострелкового взвода Советской Армии (восьмидесятые годы) [Архівовано 25 січня 2010 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
• Знаки розрізнення рангів в УСС [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}