Чернявський Володимир Ілліч

Чернявський Володимир Ілліч
Народився	1893 Одеса, Одеське градоначальництво, Російська імперія
Помер	21 грудня 1937(1937-12-21) Київ, Українська РСР, СРСР ·вогнепальне поранення
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	державний діяч
Членство	Центральний виконавчий комітет СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Володи́мир Іллі́ч Черня́вський (1893(1893), місто Одеса, тепер Одеської області — розстріляний 21 грудня 1937, Київ) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Дніпропетровського і Вінницького обкомів КП(б)У, секретар ЦК КП(б)У. Кандидат в члени Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в грудні 1925 — листопаді 1927 р. Член ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — серпні 1937 р. Кандидат в члени Організаційного бюро ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — листопаді 1929 р. Кандидат в члени Секретаріату і член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в листопаді 1929 — червні 1930 р. Кандидат в члени Політичного бюро ЦК КП(б)У в червні 1930 — серпні 1937 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в грудні 1930 — січні 1932 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині столяра. У 1905 році закінчив три класи приватної початкової школи у місті Києві. У березні 1906 — липні 1911 р. — золотосрібляр ювелірної фабрики Бриля і Гершина в Києві.

Член РСДРП(б) з лютого 1911 року.

У липні — вересні 1911 р. — в'язень Лук'янівської поліцейської дільниці у Києві. У вересні 1911 — липні 1912 р. — золотосрібляр ювелірної фабрики Бриля і Гершина в Києві. У липні 1912 — квітні 1913 р. — в'язень Лук'янівської в'язниці у Києві, етапований на заслання у місто Кременчук. У квітні — грудні 1913 р. — ювелір і чорнороб приватних ювелірних підприємств у Кременчуці. У грудні 1913 — січні 1914 р. — в'язень поліцейської дільниці у Кременчуці. У січні — липні 1914 р. — золотосрібляр ювелірної фабрики Бриля і Гершина в Києві.

У липні — жовтні 1914 р. — арештант, етапований на заслання у місто Березов Тобольської губернії. У жовтні 1914 — березні 1917 р. — політичний засланець у місті Березові Тобольської губернії.

У квітні 1917 — січні 1918 р. — член виконкому Київської Ради робітничих депутатів, секретар Центрального бюро професійних спілок Києва. У січні 1918 був секретарем Київського революційного комітету і членом страйкового комітету. У січні — лютому 1918 р. — член колегії народного комісаріату праці Української СРР.

У березні — серпні 1918 р. — заступник голови Саратовського губернського виконавчого комітету. У серпні 1918 — лютому 1919 р. — член більшовицького Київського підпільного революційного комітету, секретар підпільного більшовицького обласного комітету в Києві.

У лютому — серпні 1919 р. — секретар Київського губернського комітету КП(б)У, член комісії ЦК КП(б)У з розподілу евакуйованих комуністів. У серпні 1919 — січні 1920 р. — уповноважений ЦК КП(б)У із зафронтової роботи на Південному (денікінському) фронті.

У січні — квітні 1920 р. — секретар Київського губернського комітету КП(б)У. У квітні 1920 — березні 1921 р. — секретар Полтавського губернського комітету КП(б)У. У березні — грудні 1921 р. — заступник голови Подільського продовольчого губернського комітету у місті Вінниці.

У грудні 1921 — 1922 р. — завідувач організаційно-інструкторського відділу Подільського губернського комітету КП(б)У в місті Вінниці, виконував обов'язки відповідального секретаря Подільського губернського комітету КП(б)У. У 1922 — жовтні 1923 р. — завідувач організаційно-інструкторського відділу Катеринославського губернського комітету КП(б)У.

У жовтні 1923 — жовтні 1925 р. — прокурор Одеської губернії. У жовтні 1925 — січні 1927 р. — завідувач організаційного відділу Київського окружного комітету КП(б)У.

1 лютого 1927 — 12 листопада 1929 р. — відповідальний секретар Одеського окружного комітету КП(б)У.

У жовтні 1929 — січні 1930 р. — завідувач організаційно-розподільного відділу ЦК КП(б)У в місті Харкові.

25 грудня 1929 — 6 вересня 1930 року — відповідальний секретар Київського окружного комітету КП(б)У.

У грудні 1930 — листопаді 1931 р. — секретар ЦК КП(б)У. У листопаді 1931 — січні 1932 р. — секретар ЦК КП(б)У з транспорту.

У лютому — жовтні 1932 р. — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У жовтні 1932 — серпні 1937 р. — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

1 вересня 1937 року заарештований, 22 жовтня 1937 року виключений із членів ВКП(б). 21 грудня 1937 року розстріляний в Києві.

Джерела[ред. | ред. код]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.
• Чернявський Володимир Ілліч [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
• Чернявский Владимир Ильич [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)

Це незавершена стаття про діячів Великого терору. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Керівники Вінницької області Перші секретарі Вінницького обласного комітету КПУ Микита Алексєєв (1932) Володимир Чернявський (1932—1937) Михайло Бондаренко (1937) Іларіон Співак (1937—1938) Гаврило Міщенко (1938—1941, 1944—1945) Дмитро Бурченко (1945) Михайло Стахурський (1945—1951) Григорій Шевчук (1951—1952) Микита Бубновський (1952—1954) Петро Дорошенко (1954—1955) Павло Козир (1955—1963) Павло Козир (сільський, 1963—1964) Юрій Шевцов (промисловий, 1963—1964) Павло Козир (1964—1970) Василь Таратута (1970—1983) Леонтій Криворучко (1983—1988) Аркадій Нехаєвський (1988—1991) Голови Вінницького обласного виконавчого комітету Олександр Лісовик (1932) Олекса Триліський (1932—1937) Степан Горяний (1937) Іван Малютін (в.о., 1937—1938) Лука Козіс (в.о., 1938) Михайло Годов (1938−1941, 1944—1945) Дмитро Бурченко (1945—1948) Георгій Дементьєв (1948—1956) Маркіян Слободянюк (1956—1963) Маркіян Слободянюк (сільський, 1963—1964) Дмитро Слободянюк (промисловий, 1963—1964) Маркіян Слободянюк (1964—1966) Леонід Бугаєнко (1966—1967) Василь Таратута (1967—1970) Василь Кавун (1970—1978) Василь Темний (1978—1986) Микола Дідик (1986—1991) Голови Вінницької обласної ради Аркадій Нехаєвський (1990—1991) Микола Дідик (1991—1992) Полікарп Ткач (1992—1994) Микола Мельник (1994—1996) Іван Бондарчук (1996—1998) Григорій Калетнік (1998—2002) Юрій Іванов (2002—2006) Григорій Заболотний (2006—2010) Сергій Татусяк (2010—2014) Сергій Свитко (2014—2015) Анатолій Олійник (2015—2020) В'ячеслав Соколовий (з 2020) Голови Вінницької обласної державної адміністрації Микола Дідик (1992—1994) Микола Мельник (1995—1996) Анатолій Матвієнко (1996—1998) Микола Чумак (1998—1999) Дмитро Дворкіс (1999) Юрій Іванов (1999—2002) Віктор Коцемир (2002—2004) Григорій Калетнік (2004—2005) Олександр Домбровський (2005—2010) Володимир Демішкан (2010) Микола Джига (2010—2012) Іван Мовчан (2012—2014) Анатолій Олійник (2014—2015) Валерій Коровій (2015—2019) Владислав Скальський (2019—2020) Сергій Борзов (з 2020)

п о р Керівники Дніпропетровської області Перші секретарі Дніпропетровського обласного комітету КПУ Володимир Чернявський (1932) Василь Строганов (1932—1933) Мендель Хатаєвич (1933—1937) Натан Марголін (1937) Дем'ян Коротченко (1937—1938) Семен Задіонченко (1938—1941) Костянтин Грушовий (1941 (в.о.), 1942 (в.о.)) Георгій Дементьєв (1943—1944) (в.о.) Павло Найдьонов (1944—1947) Леонід Брежнєв (1947—1950) Андрій Кириленко (1950—1955) Володимир Щербицький (1955—1957) Антон Гайовий (1957—1961) Микита Толубєєв (1961—1963) Микита Толубєєв (промисловий, 1963) Олексій Ватченко (сільський, 1963—1964) Володимир Щербицький (промисловий, 1963—1964) Володимир Щербицький (1964—1965) Олексій Ватченко (1965—1976) Євген Качаловський (1976—1983) Віктор Бойко (1983—1987) Володимир Івашко (1987—1988) Микола Задоя (1988—1990) Микола Омельченко (1990—1991) Голови Дніпропетровського обласного виконавчого комітету Данило Петровський (1932) Микита Алексєєв (1932—1933) Іван Гаврилов (1933—1936) Іван Федяєв (1936—1937) Микола Нікітченко (в.о., 1937) Костянтин Караваєв (1938—1940) Павло Найдьонов (1940—1941, 1943—1944) Георгій Дементьєв (1944—1947) Іван Філіпов (1947—1952) Микола Гавриленко (1952—1954) Іван Юнак (1954—1961) Микола Васильєв (1961—1963) Микола Васильєв (сільський, 1963—1964) Іван Яцуба (промисловий, 1963—1964) Михайло Пашов (1964—1978) Віктор Бойко (1978—1983) Юрій Бабич (1983—1989) Станіслав Стежко (1989—1991) Голови Дніпропетровської обласної ради Микола Задоя (1990—1992) Віктор Богатир (1992—1994) Павло Лазаренко (1994—1998) Едуард Дубінін (1998—2002) Галина Булавка (2002—2004) Микола Швець (2004—2006) Юрій Вілкул (2006—2010) Євген Удод (2010—2015) Гліб Пригунов (2015—2019) Святослав Олійник (2019—2020) Микола Лукашук (з 2020) Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Микола Задоя (1991—1992) Павло Лазаренко (1992—1995) Микола Деркач (1995—1997) Віктор Забара (1997—1998) Олександр Мігдєєв (1998—1999) Микола Швець (1999—2003) Володимир Яцуба (2003—2004) Володимир Мелещик (в.о, 2004—2005) Сергій Касьянов (2005) Юрій Єхануров (2005) Надія Дєєва (2005—2007) Віктор Бондар (2007—2010) Олександр Вілкул (2010—2012) Дмитро Колєсніков (2012—2014) Ігор Коломойський (2014—2015) Валентин Резніченко (2015—2019) Дмитро Батура (т.в.о., 2019) Олександр Бондаренко (2019—2020) Валентин Резніченко (2020—2023) Володимир Орлов (в.о, 2023) Сергій Лисак (2023—)