Церква Святого Пророка Іллі (Петриків)

Церква Святого Пророка Іллі (Петриків)

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Петриків
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1903

CMNS: Церква Святого Пророка Іллі у Вікісховищі

Церква Святого Пророка Іллі в Петрикові — парафія і храм греко-католицької громади Великоглибочанського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Петриків Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення[1].

Історія церкви[ред. | ред. код]

У 1761 році в с. Петриків було засновано парафію Святого Пророка Іллі, яку обслуговували священники з тернопільської церкви Різдва Христового, і тільки в 1855 році вперше згадується прізвище пароха с. Петриків. З того часу і до другої половини 1870 року парох с. Петриків опікувався також вірними Загребелля і Янівки.

Храм збудовано в 1903 році. Жертводавці церкви — парафіяни села. На храмовий празник у 1903 році церкву освятили.

Від самого початку храм і парафія належали до УГКЦ. У 1946—1990 роках храм був закритий державною владою.

Візитацію парафії з нагоди 100-ліття церкви у 2003 році здійснив владика Миха'їл Сабрига, а з 26 листопада по 3 грудня 2006 року на початку місій парафію відвідав єпископ Василій Семенюк.

При парафії діють: спільнота «Матері в молитві», архибратство Матері Божої неустанної Помочі, Вівтарна і Марійська дружини.

На території парафії є два хрести парафіяльного значення.

Парафія має парафіяльний будинок, в якому живуть священники.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Ігнатій Лотоцький (1855),
  • о. Іван Валявський,
  • о. Ісидор Калинович,
  • о. Олександр Миронович,
  • о. Онуфрій Чубатий,
  • о. Микола Чубатий,
  • о. Зеновій Чубатий,
  • о. Йосиф Бучинський,
  • о. Микола Зубаль,
  • о. Володимир Адамович,
  • о. Ярослав Мельник,
  • о. Василь Репела (о. Павло),
  • о. Іван Гуня,
  • о. митрат Павло-Василь Репела (з 7 січня 1990),
  • о. Віктор Здеб (сотрудник з 13 грудня 1998),
  • о.Андрій Гураль (сотрудник з 10 грудня 2021).[джерело?]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]