Великий Глибочок
| село Великий Глибочок | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Білецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1557 |
| Населення | 2 444 |
| Територія | 4.220 км² |
| Густота населення | 579.15 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47703 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°37′16″ пн. ш. 25°31′51″ сх. д. / 49.62111° пн. ш. 25.53083° сх. д.Координати: 49°37′16″ пн. ш. 25°31′51″ сх. д. / 49.62111° пн. ш. 25.53083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 334 м |
| Водойми | Серет, Нестерівка |
| Найближча залізнична станція | Глибочок-Великий |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Біла, вул. Молодіжна, буд. 19 |
| Карта | |
  Великий Глибочок | |
 Великий Глибочок | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Вели́кий Глибочо́к — село в Україні, у Білецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нестерівка, притоці Серету, на північному заході району. З 17 січня 1940 до кінця грудня 1962 районний центр. У 1985–1989 — селище міського типу. До села приєднано хутір Під Гаєм. Населення становить 2455 осіб (2002).
До 2018 року — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білецької сільської громади.[1]
Історія[ред. | ред. код]
На околицях села виявлено стоянку періоду Ашель (300–100 тис. р. тому), середніпалеолітичну[2] та пізньопалеолітичну стоянки (40-20 тис. р. тому)[3], поселення пізньої бронзової доби, могильник і поселення періоду раннього заліза, розкопано 3 кургани періоду Київської Русі. В урочищі Попова Долина розміщене поселення трипільської культури. Матеріали археологічних розвідок зберігаються у наукових архівах[4].
Перша писемна згадка сягає 1529 року: згідно з описом Чернихівського замку. Частина назви «Великий» відома від XVIII століття.
1546 року власник Тернополя Ян Амор Тарновський захопив Глибочок, що належав Беаті Острозькій.
Село зазнавало нападів татар у 1544, 1575, 1629, 1653 і 1694 роках.
Під час Національно-визвольної війни 1648–1657 років під проводом Богдана Хмельницького багато жителів Великого Глибочка вступило в загони Максима Кривоноса.
1772 року Великий Глибочок згідно з Першим поділом Речі Посполитої відійшов до Австрії.
У 1810—1815 роках із усім Тернопільським краєм входив до Російської імперії, 1815 повернений до Австрії.
1870 року через село проклали залізницю, що з'єднала його зі Львовом і Тернополем.
На початку XX століття діяли товариства:
- «Просвіта» (з 1903)
- «Січ» (від 1905).
У 1910 році було засновано чотирикласну школу.
У серпні 1914 року Великий Глибочок зайняли російські війська, працював госпіталь. У листопаді 1918 село увійшло до ЗУНР. Від вересня 1920 — до Польщі.
17 вересня 1939 року в село увійшла Червона армія. У січні 1940 року створено Великоглибочецький район, що проіснував до кінця 1962, коли Великий Глибочок перейшов до Зборівського району, від 8 грудня 1966 року — до Тернопільського району. На місці тереторї фільварку колишнього поміщика А.Плетера діяв табір для війсковополнених.
З 30 червня 1941 до 23 березня 1944 роки Великий Глибочок перебував під німецькою окупацією. Від 3 серпня 1941 року в селі діяв табір примусової праці для євреїв на місці табору для війсковополнених. З червня 1942 до липня 1943 року в таборі було спелено близько 5 тис. людей. Загалом, в таборі утримувалося близько 12 тисяч жителів Зборівського, Козлівського та інших районів області.
З 1944 року село знову під владою СРСР. 1991 року Великий Глибочок увійшов до складу України.
В грудні 2021 - на початку 2022 року, мешканці села не дозволили розміщення в себе на території двох підрозділів військ територіальної оборони[5][6].
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2404 особи[7].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,22 % |
| російська | 0,57 % |
| білоруська | 0,08 % |
| польська | 0,08 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У селі є мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці (1846 р.), дві каплички, «фігура» Пресвятої Богородиці (1961 р., відновлена 1991).
-
Церква Різдва Пресвятої Богородиці і пам'ятний хрест борцям за волю України -
Пам'ятник провіднику Організації Українських Націоналістів Ярославові Стецьку
Споруджено пам'ятники:
- на честь скасування панщини 1848 (відновлено 1990)
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968) — обеліск, увінчаний п'ятикутною зіркою, збудований на братській могилі 33 воїнів Радянської армії, які загинули при боях за Великий Глибочок[9]
- воякам УПА (1993)
- Ярославові Стецьку (2002) (скульптора Олександр Маляр)
- встановлений пам'ятні знаки «За тверезість» (1874) та воякам УПА (2003)
- меморіальна дошка Ярославові Стецьку.
- загиблому в АТО Андрію Дрьоміну[10]
-
Пам'ятник Тарасові Шевченку (1966) -
Меморіальна дошка Ярославові Стецьку -
Цвинтар у Великому Глибочку
Пам'ятник Тарасові Шевченку[ред. | ред. код]
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований біля дитячого відділення районної лікарні.
Встановлений 1966 року. Масове виробництво.
Погруддя бетон, постамент — камінь. Розміри погруддя — 0,8 м, постаменту — 1,6 м[11][12]
Музеї[ред. | ред. код]
Працюють:
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальоосвітня школа І—ІІІ ступенів, будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, лікарня Червоного Хреста.
Відомі особи[ред. | ред. код]
_038.JPG)
Народилися[ред. | ред. код]
- Роман Борковський — громадський діяч у США
- архітектор Олександра Кобат-Турчин
- Лука Турчин — український педагог, громадський діяч
- літераторка Ірина Шикерява-Шпак
- офіцер Служби безпеки України, генерал-майор, краєзнавець Петро Житар
- військовик, учасник АТО Андрій Дрьомін (03.01.1982—†10.08.2014)[13][14][15].
Проживали[ред. | ред. код]
- політичний діяч Ярослав Стецько.
- проживав, учителював і тут похований — фольклорист, музикознавець, краєзнавець Петро Медведик.
Працювали[ред. | ред. код]
- Євген Ваврик, Тадей Давидко — режисери у самодіяльному народному драматичному театрі (від березня 1972).
- Олександр Федорук — мистецтвознавець, журналіст у районній газеті «Голос колгоспника».
- Звершхановський Фелікс Андрійович — лікар-терапевт, доктор медичних наук, професор.
Перебували[ред. | ред. код]
- письменники Іван Франко та Лесь Мартович (1898), Андрій Малишко і Вадим Собко (1939), композитори Євген Козак і Георгій Майборода, художник Ігор Зілінко, митрополит Андрей Шептицький.
Рекреація[ред. | ред. код]
Біля села розміщені:
- Серетський гідрологічний заказник
- Чистилівський орнітологічний заказник (обидва — загальнодержавного значення)
- комплексна пам'ятка природи місцевого значення відслонення сармату
-
Серетський гідрологічний заказник -
Зимовий вид на Чистилівський орнітологічний заказник -
Відслонення сармату
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Дороничев В. Б. Индустрии с листовидными бифасиальными наконечниками в среднем палеолите Восточной Европы и Кавказа
- ↑ М. І. Жарких «Тернопільська область». Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 12 травня 2013.
- ↑ Науковий архів ІА АН УРСР, ф.с. 2700, с. 11; АП УРСР, 1966, С. 310.
- ↑ У селі на Тернопільщині виступили проти розміщення в них підрозділу тероборони. novynarnia.com (укр.). 21 грудня 2021. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Мешканці села на Тернопільщині таки не допустили розміщення в ньому підрозділів тероборони. novynarnia.com (укр.). 13 січня 2022. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998.
- ↑ У Великому Глибочку освятили пам’ятник загиблому в АТО Андрію Дрьоміну (Відео, фото). Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 6 вересня 2016.
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 105. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
- ↑ Андрій Дрьомін повернувся додому з зони АТО. Полеглим героєм. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
- ↑ Світлий воїн Андрій Дрьомін («Світляк») повернувся додому …Героєм!. Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
- ↑ В останню путь Андрія Дрьоміна проводили сотні. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 20 вересня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мельничук Б., Уніят В.. Великий Глибочок // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 237—238. — ISBN 966-528-197-6.
- Дубик М.Г. Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941 - 1944). — Київ, —2000. —С. 158
| |||||
| |||||||||||||||||||||||||||||