Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Київ)

Благовіщенська церква
	Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці
	50°27′55″ пн. ш. 30°31′11″ сх. д. / 50.465472° пн. ш. 30.51972° сх. д.Координати: 50°27′55″ пн. ш. 30°31′11″ сх. д. / 50.465472° пн. ш. 30.51972° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Київ
Архітектор	Шедель Йоганн-Готфрід
Засновник	Рафаїл Забаровський
Початок будівництва	1732
Відбудовано	1990-і рр.
Стиль	бароко
Належність	ПЦУ
Адреса	вул. Григорія Сковороди, 2
Епонім	Благовіщення Пресвятої Богородиці
	Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Київ) — храм УПЦ, раніше студентська старої Києво-Могилянської академії, у якому проходили урочисті зібрання (конгрегації) та обрання на посади у Києво-Могилянській академії. Споруджена у 1740 році на зразок домової на другому поверсі Староакадемічного корпусу.^{[джерело?]}

Архітектура[ред. | ред. код]

Благовіщенська церква являє собою прямокутну залу у східному кінці академічного корпусу. Ззовні її позначено тільки банею, барабан якої влаштовано за російським принципом «восьмерик на четверику». Барокове оздоблення фасадів нічим не відрізняється від інших частин будівлі.

Історія[ред. | ред. код]

Першопочаткове розташування, міграції[ред. | ред. код]

Приділ Благовіщення існував уже в першій дерев'яній Богоявленській церкві Братського монастиря (на початку 17 ст.). Під час спорудження мурованого Богоявленського собору, між 1690—1695 роках, над трапезною монастиря надбудували другий поверх, куди й перенесли церкву Благовіщення. Там вона була до 1740 року^[1].

Воздвиження з боку Мазепиного корпусу[ред. | ред. код]

1730-х роках за проектом українського архітектора німецького походження Й. Г. Шеделя надбудовано другий поверх старого навчального будинку Києво-Могилянської академії зведено коштом гетьмана Івана Мазепи у 1704 році. Прибудова також передбачала й розміщення в ній Благовіщенської церкви. Освячена 1 листопада 1740 року митрополитом Рафаїлом Заборовським, який і замовив реконструкцію корпусу. Споруда сильно постраждала під час пожежі 1811 року. Тільки 1824 року її відбудував А.Меленський^[1].

Радянський період[ред. | ред. код]

Храм закрито разом з Духовною академією у 1918–1920 роках. Під час Другої світової війни снарядом зруйновано баню. Реставраційні роботи проведені 1950 і 1970 роках За радянської влади у Старому академічному корпусі була філія Центральної наукової бібліотеки^[2].

Відновлення церкви за часів незалежності[ред. | ред. код]

Після того, як будівлю було передано відновленій у 1992 році Києво-Могилянській академії, почалося відновлення Конгрегаційної церкви. Її було освячено у січні 1997 року, належить УПЦ-КП. Першим настоятелем став Юрій Мицик. Через кілька місяців він передав настоятельство ієромонахові Богдану (Пєтухову)^[3].