Фієскі
 Герб роду | |
| Держава |  Генуезька республіка |
|---|---|
 House of Fieschi у Вікісховищі | |
Фієскі (італ. Fieschi) — знатна аристократична та купецька родина з Генуезької республіки, від якої походять князі Фієскі Раваскієрі Бельмонте. Родина має давнє походження і свою назву отримала від Уго Фліска, нащадка графів Лаваньї[1].
Родина мала тісні зв'язки з анжуйськими королями Сицилії. Пізніше вона також встановила зв'язки з французькими королями. Сім'я Фієскі дала двох пап і 72 кардиналів[2].
Історія[ред. | ред. код]
Графи Лаваньї[ред. | ред. код]
Як графи Лаваньї, Фієскі володіли певною мірою судовою та політичною незалежністю від Республіки Генуя . Ця сім'я, що базувалася в сусідньому селі Сан-Сальваторе ді Когорно, побудувала величезний дворянський володіння у Лігурійському Леванті та внутрішніх районах К'яварі[3].
У 1010 році в Генуї родині Фієскі були надані права графів Лаваньї від Генріха ІІ, короля Італії з 1004 року та імператора Священної Римської імперії з 1014 року та останнього представника династії Оттонів — «Ordiniamo il predominato Fieschi vicario generale di essa città con ampio potere» (Ми призначаємо видатного Фієскі генеральними вікаріями цього міста-держави з широкими повноваженнями).
Протягом Середньовіччя відбулися численні політичні зіткнення за домінування в Лаваньї між Фієскі та Генуезькою республікою, яка мала завжди вірного союзника та оборонну прикордонну фортецю в сусідньому К'яварі. За цей час найсильнішими антагоністами роду виявилися представники генуезького роду Доріа[4].
Коли село стало вільним муніципалітетом, приблизно в ХІІ столітті, володіння Фієскі продовжувало, з певними обмеженнями, виконувати адміністративну та політичну роботу Лаваньї. У XIV столітті з включенням Фієкі до вищої генуезької знаті почалося поступове скорочення домініону Лаваньї[3].
Інші важливі ролі[ред. | ред. код]
Чоловіки Фієскі — усі вони називалися «графи Лаваньї» (Conte di Lavagna) — відігравали важливу роль як прелставники гвельфської партії в управлінні та військовій історії середньовічної Генуї, постійно конфліктуючи з Республікою та завжди зберігаючи зв'язок зі своїми володіннями тут.
У 1138 році за угодою між Фієскі та комуною Генуї Фієскі погодилися проводити частину року в місті. Вони заробили великі багатства на торгівлі та фінансовій діяльності, а згодом розвинулися в багатьох різних галузях. Крім Лігурії, вони володіли феодами в П'ємонті, Ломбардії, Умбрії та в Неаполітанському королівстві.
Сінібальдо Фієскі, молодший брат графа Опіццо, був обраний папою Інокентієм IV у 1243 році. Один племінник — Опіццо, став патріархом Антіохії, а інший був обраний папою Адріаном V, одним із трьох пап у 1276 році.
На початку XIV століття Фієски намагалися посварити представників Доріа та Спінола, і ця тактика дозволила їм повернути собі владу у 1317 році. Наступні два десятиліття ознаменувалися безперервними розбратами між чотирма головними сімействами Генуї. В 1331 Генуєю опанував Роберт Неаполітанський, потім була введена посада дожа Генуї. У цей період Фієскі були віддалені від управління, виконуючи переважно дипломатичні та генеральські посади.
На початку XV століття Фієски знову перебували на піку могутності, цього разу завдяки дипломатичному альянсу з графами Савойськими та королями Франції. Коли 1422 року Геную взяв міланський правитель Філіппо Марія Вісконті, Фієски очолили боротьбу з окупантами. Після звільнення міста від міланців в 1436 році, Фієскі проводили гнучку політику щодо наступників Вісконті на міланському престолі — роду Сфорца.
Останнім великим представником роду був Джан Луїджі Фієскі, який в 1547 році очолив невдалу змову проти Андреа Доріа, який представляв протилежну прогабсбурзьку партію. Під час змови Фієскі Джованні Луїджі Фієскі та дворяни безуспішно намагалися відвоювати догат у Андреа Доріа, і могутність та влада Фієскі були остаточно зламані[4]. Цій події присвячена трагедія Шіллера «Змова Фієскі» (1780).
Відомі учасники[ред. | ред. код]
- Сінібальдо, обраний папою Іннкоентієм IV
- Оттобуоно, обраний папою Адріаном V
- Алайя, племінник Отттобуоно, що згадується Божественній комедії Данте Аліг'єрі
- Лука Фієскі, кардінал
- Опізо Фієскі, латинський патріарх Антіохії
- Нікколо Фієскі, італійський кардінал
- Катаріна Фієскі Адорно (1447—1510), відома як Свята Катерина з Генуї
- Джованні Луїджі Фієскі (1522—1547)
- Дон Ораціо Джованні Баттіста Раваскьєрі Фієска, 1-ший князь Бельмонте (помер 1645)
Див. також[ред. | ред. код]
- Республіка Генуя
- Дорія (сім'я)
- Лаванья
- П'єса Шиллера «Фієско».
- Опера Верді «Симон Бокканегра», включаючи «Фієско»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ De Negri, Teofilo Ossian. Storia di Genova (італ.). Giunti Martello. с. 319.
- ↑ Fieschi Family. Encyclopædia Britannica. Процитовано 7 січня 2013.
- ↑ а б Firpo, Marina. I Fieschi. Feudalità e istituzioni. Il liber privilegiorum (1227-1465). Vol. 1 (італ.). Sagep Editori.
- ↑ а б Firpo, Marina. La famiglia Fieschi dei Conti di Lavagna. Strutture familiari a Genova e nel contado fra XII e XIII secolo (італ.). De Ferrari.
| ||||||||||||||||||||||||||||
