Ломбардія

Ломбардія

італ. Lombardia

Герб Прапор
Регіон Італії
Адм. центр Мілан
Найбільше місто Мілан
Країна Італія Італія
Провінції Бергамо
Брешія
Комо
Кремона
Лекко
Лоді
Мантуя
Мілан
Монца і Бріанца
Павія
Сондріо
Варезе
Межує з: сусідні адмінодиниці
Тічино, Граубюнден, Трентіно-Альто-Адідже, Венето, Емілія-Романья, П'ємонт ?
Комуни 1544
Офіційна мова італійська
Населення
 - повне 10 003 419 (1)
 - густота 458 осіб/км² (1)
Площа
 - повна 21 864 км² (6)
 - ширина 230 км
 - довжина 215 км
Висота
 - максимальна 3996 м
(гора Піц-Дзупо)
Часовий пояс UTC+1 (взимку),
UTC+2 (влітку)
ВВП 358.2 млрд. євро (1)
 - на душу населення 36 100 євро
Дата заснування 1970
Президент Роберто Мароні (Ліга Півночі)
з 18.03.2013
Вебсайт www.regione.lombardia.it
 - ISO 3166-2 IT-25
 - NUTS ITC4
 - ISTAT 03

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ломбардія

Ломба́рдія (італ. Lombardia, ломб. Lumbardía) — регіон Італії. Розташований на півночі країни. Складається з 12 провінцій. Столиця — Мілан. Населення — 10 020 210[1] осіб (2012).

Історія[ред. | ред. код]

Алегорія Ломбардії з Залізною короною в руці (скульптор Джованні Баратта), Беллін. музей Боде.

Назва Ломбардія походить від імені лангобардів. Протягом двох століть лангобарди прийняли католицьку релігію (раніше вони були аріанами) переможених; їхні мови злилися і переможці підпали під сильний культурний вплив переможених; у IX столітті населення стало вже не германське, а італійське.

Коли припинилася італійська гілка Каролінгів, Ломбардія зробилася об'єктом боротьби між місцевими герцогами та бургундськими королями, поки в 951 році Оттон I не приєднав її знов до римсько-німецької імперії. Залежність від імперії була, проте, чисто фіктивною. Навколишні сеньйоральні володіння частково добровільно, частково мимоволі підкорялися їй; феодальні володарі охоче селилися в містах, де вони, маючи у своєму розпорядженні багатства і прибічників, могли користуватися значним впливом на керівництво. Багато міст склали «ломбардський союз міст», на чолі якого стояв Мілан.

Коли Фрідріх Барбаросса почав свої походи на Італію, він зустрів з боку союзу рішучу протидію. У 1158 році, проте, Мілан здався королеві, сплатив йому данину і видав заручників; Фрідріх отримав можливість коронуватися лангобардською залізною короною. З 28 уповноважених від 14 ломбардських міст і 4 юристів Болонського університету, що відстоювали ідею необмеженості імператорської влади, був складений комітет, який повинен був виробити закони для ломбардських міст; новими законами королеві було надано призначення герцогів, правителів (подеста), суддів; міста позбавлені права укладати союзи, тримати війська, набувати нових земель. Мир на таких умовах не міг бути довговічним, але нова війна закінчилася взяттям і повним руйнуванням Мілана (1162). Через два роки в багатьох містах знову сталися повстання; імператорських правителів прогнали, і міста знов уклали союзи, які скоро злилися в один ломбардський.

Страшна поразка Фрідріха при Леньяно (1176) призвела спочатку до 6-річного перемир'я, а потім до Констанцького миру (1183), за яким міста повернули собі старі вільності; за імператором залишилася лише тінь влади. У наступні десятиліття ломбардські міста швидко розвинулися і розбагатіли, чому сприяли хрестові походи; своєю розкішшю вони приголомшували іноземців. Ломбардський союз розпався; його місце зайняли конфедерації, політичними центрами яких були в Ломбардії Мілан і Павія, а поза нею, на півночі Італії, Флоренція, Болонья, Піза, Генуя, Венеція. Ці конфедерації та окремі міста ворогували між собою; союзи укладалися, видозмінювалися і розпадалися; постійно виникали нові угрупування міст, але проти домагань імператорської влади спочатку вони всі були одностайні.

У 2020 році Ломбардія стала епіцентром епідемії коронавірусу. Перший випадок зараження було виявлено 30 січня. 22 лютого 10 міст у регіонах Ломбардія та Венето було закрито на карантин. У них мешкає близько 50 тисяч людей. Не працювали школи та крамниці, було скасовано всі масові заходи, обмежено залізничне сполучення, людей просили залишатися вдома.[2] Більшість померлих були літніми людьми із середнім віком 80 років.[3]


Географія[ред. | ред. код]

Ломбардія розташована в північній Італії між Альпами та долиною річки По. Вона межує з такими регіонами: П'ємонт, Емілія-Романья, Венето, Трентіно, а також зі Швейцарією.

У Ломбардії мешкає одна шоста частина всього населення Італії. Столиця регіону Мілан є найбільшим містом північної Італії.

Провінції[ред. | ред. код]

Бергамо (BG), Брешія (BS), Комо (СО), Кремона (CR), Лекко (LC), Лоді (LO), Мантуя (MN), Мілано (MI), Монца і Бріанца, Павія (PV), Сондріо (SO), Варезе (VA).

Річки[ред. | ред. код]

Найбільші річки: По (652 км), Адда (312 км), Тічино (248 км). Найбільші озера: Ґарда, Маджоре, Комо, Луґано, Ізео. Найвищі гори: Піццо Берніна (4049 м), Монте Дісґрація (3678 м), Адамелло (3556 м).

Парки[ред. | ред. код]

Національний парк Стельвіо. Регіональні природні парки: Північна Адда, Південна Адда, Берґамські пагорби, Північне Ольйо, Південне Ольйо, Берґамські Ороб'є, Ороб'є Вальтеллінезі, Серіо, Адамелло, Верхня Бреш'янська Ґарда, Пінета ді Ап'яно Джентіле є Традате, Спіна Верде ді Комо, Долина Ламбро, Монте Барро, Монтевекк'я, Долина Куроне, Мінчо, Сільськогосподарський парк Мілан-Південь, Ґроане, Мілан-Північ, Ломбардійський парк долини Тічино, Кампо дей Фіорі.

Пам'ятки історії й культури[ред. | ред. код]

Катедральний собор, Павія.

(усі — Мілан),

Мантуя[ред. | ред. код]

  • Герцогський палац
  • церква Сан Себастьян, 15 с.

Мілан релігійний[ред. | ред. код]

  • Міланський собор (14-19 ст., видатна пам'ятка доби готики неіталійського, франко-німецького зразка)
  • церква Сант Амброджо, (Базиліка Св. Амвросія, 10-12 ст.)
  • Базиліка Св. Лаврентія
  • церква Санта Марія делле Граціє
  • церква Санта Марія прессо Сан Сатіро, 15 ст.
  • Храм Санто-Стефано Маджоре
  • Храм Сан Марко
  • церква Сан Сісто

Музеї Ломбардії[ред. | ред. код]

  • Академія Каррара, Бергамо
  • Археологічний музей, Бергамо
  • Палаццо Боромео (Ізола Белла — на острові)
  • Музео цивіко Ала Понцоне (образотворче мистецтво), Кремона
  • Музей страдіваріано, Кремона
  • Пінакотека Брера, Мілан
  • Музей Рісорджименто, Мілан
  • Музей Польді Пеццолі (образотворче мистецтво), Мілан
  • Музей сучасного мистецтва, Мілан
  • Музей Багатті Вальсеккі, Мілан
  • Музей театра Ла Скала, Мілан
  • Музей науки і техніки, Мілан
  • Пінакотека Амброзіана, Мілан
  • Єгипетський музей, Мілан
  • Планетарій, Мілан

Особи, пов'язані з Ломбардією[ред. | ред. код]

Церква Сан Сісто, Мілан, музей скульптора Франческо Мессіна

Кухня[ред. | ред. код]

Типова страва — ризото алла Міланезе (витончена страва з рису з мозком вола, здобрена цибулею, шафраном, маслом, олією, м'ясним бульйоном і Лодійським сиром). Типові вина — Бонарді, Ольтрепо Павезе, Франчакорта, Вальтелліна.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Демографічний баланс, червень 2012. ISTAT. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 26 лютого 2013.(італ.)
  2. Коронавірус у світі: десятки тисяч людей на карантині в Італії, спалах у Південній Кореї // ТСН : сайт. — 2020. — 22 лютого.
  3. Італія визнала: 99% померлих від коронавірусу мали інші хвороби [Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine.], Главком, 19 березня 2020


Швейцарія Швейцарія Трентіно-Альто-Адідже
П'ємонт Венето
Емілія-Романья