Фурдик Дмитро Миколайович

Дмитро Миколайович Фурдик;
	Сержант
Загальна інформація
Народження	11 січня 1979; Павлівське
Смерть	17 січня 2015 (36 років); Донецьк
Громадянство	Україна
Alma Mater	Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Дмитро́ Микола́йович Фу́рдик (11 січня 1979 — 17 січня 2015) — український гравець в американський футбол та військовослужбовець, сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів»^[1].

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

1981 року родина переїздить до Вільнянська, де Дмитро закінчив ЗОШ № 2. У 2002 році закінчив з відзнакою Дніпропетровський інститут фізичної культури та спорту. Виступав в клубі «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Останні 20 років мешкав в Дніпропетровську. Займався ресторанним бізнесом, був арт-директором одного із міських закладів, організовував масові заходи.

В часі війни — доброволець, навідник, командир відділення, 6-та рота, 93-тя окрема механізована бригада.

17 січня 2015-го Дмитро загинув у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт. Під час штурму «Монастиря» біля донецького аеропорт у Дмитра поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом. Тоді ж загинув Тамаз Сухіашвілі. Він зі своєю 6-ю ротою вийшов на підмогу оточеним бійцям в Донецькому аеропорту. Прорватися не вдалося, техніка відступила, але бійці Тамаза продовжували бій протягом п'яти годин, завдяки чому з нового терміналу аеропорту, де трималися українські бійці, були вивезені поранені. Грузинський лейтенант підірвався на міні, перекривши її своїм тілом, чим врятував життя товаришів. В тому бою, окрім Тамаза загинули ще два українських вояки: старший сержант Віталій Нагорняк та сержант В'ячеслав Лисенко. Понад 20 бійців отримали поранення, серед яких ще троє грузинів.

Без Дмитра лишилися мама, брат, дружина.

Похований в Вільнянську.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2].
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 27.11.2017 № 514-н)^[3].
на фасаді Вільнянської ЗОШ I—III ступенів № 2 відкрили пам'ятну дошку на честь Дмитра Фурдика^[4].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня^[5]^[6].