Феміністична політична екологія

Феміністична політична екологія — феміністична дисципліна політичної екології, що спирається на теорії марксизму, постструктуралізму, феміністичної географії, екофемінізму та культурної екології. Дисципліна досліджує місце інтерсекційних соціальних відносин у політичному екологічному ландшафті, досліджуючи їх як чинник екологічних і політичних відносин. Конкретні сфери, на яких зосереджена феміністська політична екологія, це розвиток, ландшафт, використання ресурсів, аграрна реконструкція та трансформація села в місто. Феміністичні політичні екологині припускають, що стать є вирішальною змінною — по відношенню до класу, раси та інших вимірів політичного екологічного життя — у створенні доступу до природних ресурсів, контролю над ними та знань про них.

Феміністична політекологія об'єднує три гендеровані сфери: знання, екологічні права та екологічну політику й масову активність. Гендерні дослідження охоплюють підтримку здорового середовища вдома, на роботі чи в регіональних екосистемах. Гендерні екологічні права включають власність, ресурси, простір і законність. Гендерна екологічна політика та масова активність підкреслюють сплеск участі жінок у колективній боротьбі за їхні природні ресурси.^[1]

Дослідження[ред. | ред. код]

Вивчення взаємозв'язку між середовищем, статтю та розвитком набуло важливості через реструктуризацію економіки, середовища та культури на глобальному та місцевому рівнях (Мітчелл 2000). Жінок і чоловіків розглядають як акторів та акторок, які впливають на управління навколишнім середовищем, використання ресурсів і створення політики для здоров'я та добробуту. Феміністична політична екологія не розглядає гендерні відмінності у впливі на навколишнє середовище як біологічно вкорінені. Вони є похідними від соціальних конструктів, які змінюються залежно від культури, класу, раси та географічного розташування, і змінюються з часом між окремими людьми та суспільствами. Ключовим моментом у розвитку підходу стала книга Феміністична політична екологія під редакцією Діанни Рошело, опублікована в Університеті Кларка в 1996 році. У книзі було показано, як використання навколишнього середовища та моделі праці обумовлені статтю, а також те, як певні екологічні проблеми особливо негативно впливають на жінок (Rocheleau et al. 1996). Ці занепокоєння здебільшого були відсутні у більш відомому томі політичної екології Екологія звільнення, яка була опублікована того ж року і також розроблена у Кларку (Peet & Watts, 1996).

У дослідженні Сільської федерації Zambrana-Chacuey та міжнародної неурядової організації ENDA-Caribe у Домініканській Республіці Діанна Рошело вивчає соціальне лісівництво в регіоні. Жінки задіяні в лісовій промисловості, але попередні дослідження (зведені цифри, «регіональні карти лісового господарства як зазвичай» (Rocheleau 1995: 460) не представляли «різні групи населення (диференційовані за статтю, класом, місцевістю та професією) в межах Федерації (p460)». Дослідження Рошело спирається на постструктуралізм, щоб «розширити наші відповідні часткові та ситуаційні знання через політику, науку, яка виходить за межі ідентичності до спорідненості, а потім працює від спорідненості до коаліцій» (стор. 459). Дослідження не припускає, що ідентичність людини визначає її, а натомість зосереджується на «спорідненості» (визначається як «на основі приналежності та спільних поглядів на інтереси, що можуть змінюватися з часом»). Мета цього полягала в тому, щоб «звернутися до жінок у контексті, в якому вони організувалися та об'єдналися» (стор. 461). Мета дослідження полягала у включенні жінок у загальне дослідження території таким чином, щоб віддати належне «екологічним і соціальним контекстам, які підтримують їхнє життя» (стор. 461), замість того, щоб відокремлювати їх від контексту, роблячи невидимими.

У дослідженні міського птахівництва в Ботсвані Еліс Дж. Говорка (2006) розглядає наслідки швидкої урбанізації для соціальних і екологічних відносин у рамках феміністської політичної екології. І чоловіки, і жінки залучені до питань розвитку та впливають на них, тому «гендер є невід'ємною частиною ключового елемента аграрних змін і трансформації села та міста» (Говорка 2006:209). До початку урбанізації соціально сконструйовані гендерні ролі відігравали величезну роль у гендерному досвіді ландшафту. Стать визначила різні ролі, обов'язки та доступ до ресурсів. Важливо зазначити, що хоча жінки Ботсвани отримали право голосу в 1966 році, вони залишаються виключеними з політичної влади. Гендерні питання рідко піднімаються в цій країні, де «потужні конвенції обмежують жіночу сферу домогосподарством, а жіночу автономію під опікою чоловіків» (с. 211). З урбанізацією землекористування стає більш доступним для жінок Ботсвани. Але дослідження показали, що «доступ жінок до соціального статусу та виробничих ресурсів залишається обмеженою порівняно з доступом чоловіків» (стор. 213). Традиційні гендерні ролі впливають на економічне становище жінок, їхній доступ до ресурсів і землі, освіту та ринок праці.

Аліса Бебан розширює ці концепції у своєму дослідженні землеволодіння в Камбоджі, яке застосовує гендерну призму. Її дослідження пов'язане з Конституцією Камбоджі та Законом про землю 2001 року, які розширили приватну власність на землю за правом власності на землю.^[2] Це означає, що власники землі без офіційних прав власності не мають прав на землю та ризикують втратити землю. У цій ситуації жінки більш вразливі.^[3] Чоловіки частіше є власниками землі, і якщо жінки перебувають у насильницьких стосунках, у них обмежений вибір, оскільки чоловіки володіють землею, на яку вони покладаються.^[4] Подібно до випадку з Ботсваною, у цій ситуації жінки мають менше політичної влади.

У 2009 році феміністська політична екологія зробила новий аналітичний поворот із публікацією Eco-Sufficiency & Global Justice: Women пишуть політичну екологію під редакцією Аріеля Саллеха. Див. аналіз Бонні Кім Скотт, «Виправлення неоліберального екологічного боргу» в журналі Australian Women's Book Review, том 22.1 (2010).

Цитати[ред. | ред. код]

Нові дослідження феміністської політичної екології переходять «від фокусу на вразливість жінок і замовчування гендерних і підлеглих знань до підкреслення глобального значення втілюваних жінками практик, нових соціальних рухів і спільних дій» — Стефані Бюхлер і Енн-Марі Гансон, 2015.
«Феміністська політична екологія спрямована на аналіз гендерного досвіду та реакції на екологічні та політико-економічні зміни, які приносять із собою зміну засобів існування, ландшафтів, режимів власності та соціальних відносин» — Аліса Говорка, 2006.
«Замість того, щоб „додавати жінок“ до стандартних методів емпіричного дослідження, можна було включити гендер як предмет дослідження, включити феміністичну постструктуралістську перспективу в дизайн дослідження та застосувати її до аналізу соціальних та екологічних змін у межах регіону» — Діанна Рошело, 1995.
«Моя перша феміністична стаття була опублікована в результаті дослідження, яке я проводила наприкінці 1970-х років про статеві відмінності в міграції та соціальних змінах у сільській місцевості Пуерто-Рико. Це було пов'язано з тим, як сільська індустріалізація, що відображає політику розвитку США, впливала на те, хто залишились, а хто виїх. І як клас і стать перетинаються з моделями міграції в сільській місцевості Пуерто-Рико» — Ян Монк.

Практичні приклади[ред. | ред. код]

Феміністська політична екологія включає дослідження того, як доступ до води та стать пов'язані, особливо в країнах, що розвиваються. Гендерний мейнстрімінг сприяє зближенню проблем жінок і гендерної рівності з проектами щодо захисту та розвитку природних ресурсів.^[5] Феміністська політична екологія прагне поставити під сумнів і поінформувати про те, як гендер та інші соціальні ярлики та класифікатори впливають на те, як люди ставляться до природного середовища та взаємодіють з ним, включаючи те, як люди мають доступ до води.^[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Rocheleau, Dianne (1996). Gender and the Environment: A Feminist Political Ecology Perspective. New York: Routledge.
↑ Land tenure and land titling | Open Development Cambodia (ODC) (амер.). 4 серпня 2015. Процитовано 16 квітня 2021.
↑ Beban, Alice (6 липня 2016). Human security and land rights in Cambodia. Land Portal (англ.). Процитовано 16 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Beban, Alice (2021). Unwritten rule : state-making through land reform in Cambodia. Ithaca [New York]. ISBN 978-1-5017-5364-0. OCLC 1154891497.
↑ Dankelman, Irene (2010). Gender and Climate Change: An Introduction. New York: Taylor and Francis.
↑ Oberhauser, Ann M.; Fluri, Jennifer L.; Whitson, Risa; Mollett, Sharlene (2017). Feminist Spaces: Gender and Geography in a Global Context. Florence: Taylor and Francis. ISBN 9781317408673.

Список літератури[ред. | ред. код]

Beban, A. 2021. Unwritten Rule: State-Making through Land Reform in Cambodia. Cornwell University Press.
Buechler, S. and A. Hanson. 2015. A Political Ecology of Women, Water and Global Environmental Change. Routledge.
Elmhirst, R. 2011. Introducing New Feminist Political Ecologies. Geoforum 42(2):129-132 (special issue)
Hovorka, A. 2006. The No. 1 Ladies' Poultry Farm: A Feminist Political Ecology of Urban Agriculture in Botswana. Gender, Place and Culture 13(3): 207—255.
Merchant, C. 1980. The Death of Nature: Women, Ecology and the Scientific Revolution. New York: HarperCollins.
Mitchell, Don. 2000. Cultural Geography. Blackwell.
Peet, R. and M.J. Watts (eds.). 1996. Liberation Ecologies. London and New York: Routledge.
Plumwood, V. 1993. Feminism and the Mastery of Nature. London: Routledge.
Plumwood, V. 2003. Environmental Culture: The Ecological Crisis of Reason. London: Routledge.
Rocheleau, D. 1995. Maps, Numbers, Text and Context: Mixing Methods in Feminist Political Ecology. Professional Geographer 47(4):458-467.
Rocheleau D., B. Thomas-Slayter and E. Wangari (eds). 1996. Feminist Political Ecology: Global Issues and Local Experiences. London and New York: Routledge.
Salleh, A. 2009. Eco-Sufficiency & Global Justice: Women write Political Ecology. London: Pluto Press.
Salleh, A. 2017. «Ecofeminism» in Clive Spash (ed). Routledge Handbook of Ecological Economics. London: Routledge.
Shiva, V. 1989. Staying Alive: Women, Ecology and Development. London: Zed Books.
Richardson, Douglas, Noel Castree, Michael F. Goodchild, Audrey Lynn Kobayashi, Weidong Liu, and Richard A. Marston. The international encyclopedia of geography: people, the earth, environment, and technology. Chichester, UK: John Wiley & Sons, 2017.

Екологія Політика Фемінізм

[1] Rocheleau, Dianne (1996). Gender and the Environment: A Feminist Political Ecology Perspective. New York: Routledge.

[2] Land tenure and land titling | Open Development Cambodia (ODC) (амер.). 4 серпня 2015. Процитовано 16 квітня 2021.

[3] Beban, Alice (6 липня 2016). Human security and land rights in Cambodia. Land Portal (англ.). Процитовано 16 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[4] Beban, Alice (2021). Unwritten rule : state-making through land reform in Cambodia. Ithaca [New York]. ISBN 978-1-5017-5364-0. OCLC 1154891497.

[Dankelman_2010-5] Dankelman, Irene (2010). Gender and Climate Change: An Introduction. New York: Taylor and Francis.

[Oberhauser_et_al_2017_general-6] Oberhauser, Ann M.; Fluri, Jennifer L.; Whitson, Risa; Mollett, Sharlene (2017). Feminist Spaces: Gender and Geography in a Global Context. Florence: Taylor and Francis. ISBN 9781317408673.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]