Український Національний Союз

Український Національний Союз (УНС) — координаційний осередок українських політичних партій (УПСФ, УСДРП, УПСР, УПСС) і культурно-громадських, професійних організацій (Селянська Спілка, Учительська Спілка, Правляче Товариство, Союз Залізничників, Всеукраїнська Поштово-Телеграфна Спілка, Лікарська Спілка, централя «Просвіти», Всеукраїнський Земський Союз тощо).

Утворився на початку серпня 1918 року на базі Українського національно-державного союзу і стояв в опозиції до політики гетьманського уряду. УНС мав філії в Одесі, Вінниці, Кременчуці, Кам'янці Подільському, Полтаві. Він мав на меті створення демократично-парламентарного ладу та закріплення самостійності української держави.

5 жовтня 1918 делегація УНС відвідала гетьмана П. Скоропадського, яка домагалася реорганізації уряду та участі в ньому українських міністрів. Однак, переформований 24 жовтня 1918 уряд Ф. Лизогуба з участю О. Лотоцького, П. Стебницького, А. В'язлова, В. Леонтовича і М. Славінського не викликав довіри УНС, і коли 14 листопада 1918 Скоропадський проголосив федерацію України з майбутньою небільшовицькою Росією та затвердив кабінет на чолі з російським монархістом С. Гербелем, УНС розпочав проти гетьмана повстання. За результатами повстання гетьманат було повалено 14 грудня 1918 року. На зміну гетьманату прийшла Директорія УНР.

З приходом Директорії необхідність в союзі відпала і він припинив існування в січні 1919.

Голови УНС[ред. | ред. код]

• Андрій Ніковський (з серпня 1918 по 18 вересня 1918)
• Володимир Винниченко (з 18 вересня 1918 по 14 листопада 1918)
• Микита Шаповал (з 14 листопада 1918 по січень 1919)

Відновлення УНС[ред. | ред. код]

19 грудня 2009 року в Харкові була створена громадська організація Український Національний Союз^[1]. Організація мала націоналістичну ідеологію^[2]. Головою організації було обрано Голтвянського Олега Миколайовича. Головною метою організації було обрано повалення режиму Януковича^[3]. На рахунку організації проведення низки масових акцій у тому числі: маршів на честь Української Повстанської Армії в Києві^[4], Харкові^[5][6][7] та Полтаві^[8][9], акцій протесту по Справі Павліченків^[10][11][12], акцій протидії проросійським силам в східній Україні^[13] та інших^[14][15][16]. Активісти УНС брали активну участь в Євромайдані^{[17][18][19][20]}. Добровольці зі складу Українського Національного Союзу беруть участь у АТО у складі різних підрозділів Збройних сил України, Національної гвардії і добровольчих підрозділів^{[21][22][23][24]}. Активісти громадської організації Український Національний Союз вважають себе правонаступниками УНС^[1].

Література[ред. | ред. код]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання[ред. | ред. код]

• Український Національний Союз // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1958. — 1000 екз.

Примітки[ред. | ред. код]