Тартаковський Ісак Йосипович
| Ісак Тартаковський | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| При народженні | Ісак Йосипович Тартаковський | |||
| Народження | 25 квітня 1912 Волочиськ | |||
| Смерть | 18 червня 2002 (90 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |  СРСР,  Україна | |||
| Навчання | Київський інститут кінематографії Київський художній інститут | |||
| Діяльність | художник | |||
| Нагороди |   | |||
| Сайт | isaak.tartakovsky.kiev.ua | |||
| | ||||
Ісаа́к Йо́сипович Тартако́вський (нар. 25 квітня 1912, Волочиськ — пом. 2002) — український маляр і графік. Батько художника Анатолія Тартаковського. Заслужений художник УРСР з 1976 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 25 квітня 1912 року у місті Волочиську (нині Хмельницька область). Професійну підготовку пройшов спочатку у Київському інституті кінематографії, закінчивши кінооператорський факультет. Успішно працював над новелою «Новина» Василя Стефаника під керівництвом О. Довженка. У кінофільмі «Велике життя» (1939) виявив себе майстром живопису і був відзначений за майстерність у виконанні високохудожніх розкадровок кінострічки.
В 1951 році закінчив Київський художній інститут (навчався у О. Шовкуненка, К. Єлеви, М. Шаронова, І. Шпільмана, В. Костецького, С. Григор'єва, Т. Яблонської).
Помер у 2002 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
Творчість[ред. | ред. код]
Картини:
|
|
Портрети Л. Ревуцького, П. Тичини, Н. Ужвій, Г. Яблонської, Г. Туфтіної, І. Врони та багато інших.
За галерею портретів найкращих робітників заводу «Більшовик» художнику було присвоєно звання «Майстер золоті руки».
Сім'я[ред. | ред. код]
- Син — Анатолій Тартаковський
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 570. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]